ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
головуючого: судді Харченка В.В.
суддів: Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Чалого С.Я.
при секретарі: Біла-Грошко О.А.
за участю представника Севастопольської міської ради та
Управління кооперативної торгівлі та ринків "Кримкоопринкторг" -
Бризгалова О.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за
касаційною скаргою Управління кооперативної торгівлі та ринків
"Кримкоопринкторг" Кримської республіканської спілки споживчих
товариств на постанову господарського суду міста Києва від 06
грудня 2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського
суду від 03 березня 2006 року у справі №30/184 за позовом
Приватного підприємства "Iльяс" до Управління кооперативної
торгівлі та ринків "Кримкоопринкторг" Кримської республіканської
спілки споживчих товариств, Севастопольської міської державної
адміністрації, Севастопольської міської ради, треті особи -
Севастопольське міське головне управління земельних ресурсів,
Севастопольський "Міськкоопринкторг" управління кооперативної
торгівлі і ринків "Кримкоопринкторг", про визнання недійсними
розпорядження та Державного акту, -
ВСТАНОВИЛА:
ПП "Iльяс" м. Севастополь звернулося до суду з позовом до
управління кооперативної торгівлі та ринків "Кримкоопринкторг",
Севастопольської міськдержадміністрації, Севастопольської міської
ради, треті особи - Севастопольське міське головне управління
земельних ресурсів, Севастопольський "Міськкоопринкторг", в якому
позивач просив, з урахуванням уточнених позовних вимог, визнати
недійсним та скасувати розпорядження Севастопольської
міськдержадміністрації №1139-р від 02.07.1999р. та Державний акт
на право постійного користування землею серія I-КМ №005170 від
25.08.1999р.
ПП "Iльяс" позовні вимоги мотивувало тим, що по договору
купівлі-продажу від 16 вересня 1999року ним придбано в орендного
підприємства "Експрес" споруду кафе "Ягідка" на ринку в м.
Севастополі по вул. Щербака, 1, однак оскільки куплена ним по
названому договору споруда кафе "Ягідка" Iнспекцією державного
архітектурно-будівельного контролю м. Севастополя в експлуатацію
прийнята не була, тому ним було укладено з управлінням
кооперативної торгівлі і ринків "Кримкоопринкторг" договір оренди
кафе "Ягідка" від 25 грудня 1998 року, який постійно поновлювався
і цей договір оренди діє по даний час. Споруда кафе "Ягідка"
знаходиться на земельній ділянці, на яку Севастопольська
міськдержадміністрація видала Державний акт на право постійного
користування землею Севастопольському "Міськкоопринкторг", який є
суб'єктом господарювання в складі управління кооперативної
торгівлі і ринків "Кримкоопринкторг". Власник споруди на підставі
ст. 377 Цивільного кодексу України має право вимагати передачі
йому в постійне користування земельної ділянки, на якій
розташована споруда.
Постановою господарського суду міста Києва від 06 грудня 2006
року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного
господарського суду від 03 березня 2006 року, позовні вимоги
задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями управління
кооперативної торгівлі та ринків "Кримкоопринкторг" подало
касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову
господарського суду м. Києва від 06 грудня 2005 року та ухвалу
Київського апеляційного господарського суду від 03 березня 2006
року і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні
позовних вимог. Свої вимоги обгрунтовує тим, що позивач не є
власником чи землекористувачем земельної ділянки, тому судами
неправильно застосовано до спірних правовідносин ст.ст.152, 155
Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
. Правовстановлюючими
документами право власності приватного підприємства "Iльяс" на
кафе "Ягідка" не підтверджено. Державний акт на право постійного
користування землею серія I-КМ №005170 від 25.08.1999р. та
розпорядження Севастопольської міськдержадміністрації №1139-р від
02.07.1999р. не порушують прав позивача. Крім того, позивачем
пропущено встановлений законом строк звернення до суду з позовом.
У запереченні на касаційну скаргу ПП "Iльяс" просить судові
рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування
судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки
обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що
касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Між сторонами виник спір щодо відповідності чинному
законодавству рішення міської державної адміністрації, яка є
органом виконавчої влади, та виданого органом виконавчої влади
Державного акту, які є актами індивідуальної дії, оскільки
стосуються інтересів конкретних осіб.
Відповідно до п.1ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного
судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється
на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних
повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів
чи актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Згідно ст.6 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
органи
виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених
Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно ч.2ст.21 Закону України "Про місцеві державні
адміністрації" ( 586-14 ) (586-14)
до повноважень місцевих державних
адміністрацій належить розпорядження землями державної власності
відповідно до закону.
Отже, в розумінні ст.ст. 3, 20 КАСУ дана справа відноситься
до адміністративної юрисдикції і інстанційно підсудна Вищому
адміністративному суду України як суду касаційної інстанції.
Суди попередніх інстанцій задовольняючи позов Приватного
підприємства "Iльяс" та визнаючи недійсними і скасовуючи
розпорядження Севастопольської міськдержадміністрації №1139 від
02.07.1999р. та Державний акт серії 1-КМ №005170 від 25.08.1999р.
виходили з того, що позивач на підставі укладеного ним з ТОВ
"Ренс-ЛТД" договору купівлі-продажу від 16.09.1996 р. набув право
власності на споруду кафе "Ягідка" на ринку, тому зазначені
розпорядження і Державний акт порушують права позивача і чинять
йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою.
Обгрунтовуючи вірність своєї позиції суди попередніх
інстанцій посилалися на ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
, відповідно до якої власник земельної ділянки або
землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його
прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з
позбавленням права володіння земельною ділянкою, а також суди
посилалися на ч.1 ст. 155 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
,
відповідно до якої у разі видання органом виконавчої влади або
органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права
особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй
земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Однак, з такими доводами судів першої та апеляційної
інстанцій погодитися не можна.
Земельні відносини регулюються Конституцією України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, Земельним кодексом України ( 2768-14 ) (2768-14)
, а також
прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Суди попередніх інстанцій мотивуючи своє рішення тим, що
приватне підприємство "Iльяс" на підставі договору купівлі-продажу
від 16.09.1996 року набуло право власності на споруду кафе не
врахували положення ч. 2 ст. 41 Конституцією України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, згідно якої право приватної власності набувається
в порядку, визначеному законом.
На час укладення зазначеного договору купівлі-продажу чинними
були "Правила державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" (
затв. наказом Державного комітету України по житлово-комунальному
господарству від 13.12.1995 р. № 56 ( z0031-96 ) (z0031-96)
, зареєстровано в
Мінюсті України 19.01.1996 р. за № 31/1056) відповідно до яких
нерухоме майно, будівництво якого закінчено, підлягало
обов'язковій державній реєстрації. Державна реєстрація - це
внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у
зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності
на нерухоме майно, що здійснюється БТI за місцезнаходженням
об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних
документів.
Суди попередніх інстанцій не дали належної правової оцінки
тій обставині, що наданий позивачем договір купівлі-продажу
павільйону кафе "Ягідка" від 16.09.1996 р. не посвідчено
нотаріально та не зареєстровано в БТI за місцезнаходженням об'єкту
продажу.
Зазначений вище договір не містить істотних умов, які
відповідно до закону необхідні для договору купівлі-продажу
нерухомого майна, зокрема, в договорі не зазначено індивідуальні
ознаки об'єкту продажу, які б відокремлювали його від інших
об'єктів нерухомості. Також у цьому договорі відсутні будь-які
відомості щодо наявності у продавця -ТОВ "Ренс-ЛТД" права
власності на об'єкт продажу - будівлю кафе (т.1, а.с.19).
Позивачем не надано суду доказів державної реєстрації його
права власності на спірну будівлю кафе "Ягідка".
Слід зазначити, що між Севастопольським "Міськкоопринкторг"
та Приватним підприємством "Iльяс" було укладено договір оренди
№207 від 05 січня 1998 року, відповідно до якого позивачу було
надано в оренду строком на 10 років на Центральному ринку по вул.
Щербака, 1, у м.Севастополі торгову площу під кафе площею 100
кв.м. та приміщення підземного санвузла площею 80 кв.м., всього
180 кв.м.(т.1, а.с.20).Зазначена обставина ніким зі сторін не
оспорюється.
Відповідно до чинного законодавства передача нерухомого майна
в оренду не позбавляє орендодавця права власності на здане ним в
найом майно, а орендар на підставі договору оренди не набуває
права власності на орендоване ним нерухоме майно.
З матеріалів справи, зокрема, архівних довідок від
21.03.2005р. за №89/з та №90/з №220705 вбачається, що виконавчий
комітет Севастопольської міської ради трудящих рішенням №109 від
17 березня 1951 року відвів управлінню колгоспних ринків земельні
ділянки під будівництво ринку в м.Севастополі (т.2, а.с.11).
На виділеній під забудову ринку території було збудовано в
м.Севастополі Центральний ринок, який знаходився у віданні
відповідного територіального управління Міністерства торгівлі
УРСР.
На виконання постанови Центрального комітету Комуністичної
партії УРСР і Ради Міністрів УРСУ від 14.04.1987 р. № 124
( v0124699-87 ) (v0124699-87)
"Про заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків"
Міністерство торгівлі УРСР передало в установленому порядку
колгоспні ринки у відання споживчої кооперації, передача
колгоспних ринків проводилась безоплатно.
Відповідно до рішення Конституційного суду України від
11.11.2004 р. безоплатна передача колгоспних ринків організаціям
споживчої кооперації не суперечила чинному на той час
законодавству, внаслідок чого ці ринки як цілісні майнові об'єкти
перейшли у володіння і користування організацій споживчої
кооперації, які відповідно до положень Закону України "Про
власність" ( 697-12 ) (697-12)
набули права власності на передане майно на
підставі правовстановлюючих документів.
Отже, з набуттям права власності на майновий об'єкт
Центрального ринку в м.Севастополі споживча кооперація одночасно
набула право користування земельною ділянкою, закріпленою за
ринком.
Статтею 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових
прав на нерухоме майно і їх обмежень" ( 1952-15 ) (1952-15)
передбачена
обов'язкова державна реєстрація права постійного користування
земельною ділянкою.
Севастопольська міськдержадміністрація спірним розпорядженням
№1139-р від 02.07.1999р. підтвердила споживчому госпрозрахунковому
підприємству Севастопольський "Міськкоопринкторг" право постійного
користування земельними ділянками, в тому числі земельною ділянкою
по вул. Щербака,1, для обслуговування Центрального ринку (т.2,
а.с.23).
Приватним підприємством "Iльяс" не надано суду передбачених
Земельним кодексом України ( 2768-14 ) (2768-14)
доказів про набуття ним
права власності чи права постійного користування спірною земельною
ділянкою на Центральному ринку в м.Севастополі, вказаної в
оскарженому позивачем розпорядженні Севастопольської
міськдержадміністрації №1139-р від 02.07.1999р.
Згідно Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
право
постійного користування земельною ділянкою виникає після
встановлення землевпоряджувальними організаціями меж земельної
ділянки в натурі і отримання документа, що засвідчує це право, та
таким документом є Державний акт, який видається і реєструється
радами.
Оскільки позивач не є власником чи землекористувачем вказаної
в розпорядженні Севастопольської міськдержадміністрації №1139-р
від 02.07.1999р. земельної ділянки, тому судами неправильно
застосовано до спірних правовідносин ч.ч. 2, 3 ст. 152 Земельного
кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
.
Севастопольська міськдержадміністрація прийняла спірне
розпорядження від 02.07.1999р. №1139-р в межах своїх повноважень і
як зазначено вище цим розпорядженням не порушила права позивача,
тому судами неправильно застосовано ч. 1 ст. 155 Земельного
кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
.
Судами попередніх інстанцій обставини справи встановлені, але
судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано
норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного
рішення. Зазначена обставина відповідно до ст.229 КАСУ є підставою
для скасування судових рішень і ухвалення нового судового рішення.
Керуючись ст.ст. 223, 229, 232 Кодексу адміністративного
судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Управління кооперативної торгівлі та ринків
"Кримкоопринкторг" Кримської республіканської спілки споживчих
товариств - задовольнити.
Постанову господарського суду міста Києва від 06 грудня 2005
року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 03
березня 2006 року у справі №30/184 скасувати та ухвалити нове
рішення.
У позові Приватному підприємству "Iльяс" м.Севастополь до
Управління кооперативної торгівлі та ринків "Кримкоопринкторг",
Севастопольської міської державної адміністрації, Севастопольської
міської ради, треті особи - Севастоп ольське міське головне
управління земельних ресурсів, Севастопольський
"Міськкоопринкторг" управління кооперативної торгівлі і ринків
"Кримкоопринкторг", про визнання недійсними і скасування
розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від
02 липня 1999року №1139-р та Державного акту на право постійного
користування землею серія I-КМ №005170 від 25 серпня 1999року
зареєстрованого в Книзі записів актів на право постійного
користування землею за №858 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім із випадків, у строки та порядку,
визначених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства
України.
Судді