УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24"квітня 2007 р. Вищий адміністративний суд України у
складі колегії суддів:
Головуючого Федорова М.О.
Суддів Брайка А.I.
Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
Рибченка А.О.
секретар судового засідання Гончаренко Р.С.
за участю представників сторін, згідно протоколу судового
засідання від 24.04.2007 року (в матеріалах справи)
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Галицькому районі м. Львова на рішення господарського суду
Львівської області від 12.01.2005 року та на постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 30.03.2005 року
у справі № 5/318-23/32
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Галичбудмонтаж", м. Львів
до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.
Львова
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Галичбудмонтаж", м.
Львів (далі - позивач) звернулось до господарського суду
Львівської області з позовом до Державної податкової інспекції у
Галицькому районі м. Львова (далі - відповідач) про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення.
Рішенням господарського суду Львівської області від
12.01.2005 року, яке залишено без змін постановою Львівського
апеляційного господарського суду від 30.03.2005 року, позовні
вимоги задоволено: визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення № 0006491930/0 від 27.11.2003 року.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх
інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого
адміністративного суду України, в якій просить їх скасувати, та
передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та
апеляційної інстанції при вирішені спору неповно з'ясовано
обставини, що мають значення для даної справи та порушено норми
матеріального права.
Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши надані письмові
докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає,
що касаційна скарга Державної податкової інспекції у Галицькому
районі м. Львова задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що
27.11.2003 року ДПI у Галицькому районі м. Львова на підставі Акту
перевірки №532 від 27.11.2003 року прийнято податкове
повідомлення-рішення №0006491930/0, яким, на підставі підпункту
17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, за затримку на 23 календарних дні
(з 23.10.2001 року по 14.11.2001 року) граничного строку сплати
узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 2963 грн. 00
коп., визначено штраф у розмірі 10% у сумі 296 грн. 30 коп. за
платежем: 8516050199; єдиний податок на підприємницьку діяльність
з юридичних осіб.
Приймаючи рішення про задоволенні позовних вимог, суди
попередніх інстанцій мотивували тим, що відповідачем невірно
проведено розрахунок штрафних санкцій за встановлене порушення.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає
такий висновок обгрунтованим з огляду на таке.
Указом Президента України "Про спрощену систему
оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого
підприємництва" суб'єктам малого підприємництва надано право
самостійно обирати спосіб оподаткування доходів за єдиним
податком, встановлено ставки єдиного податку, визначено базу та
об'єкти оподаткування, строки і порядок сплати єдиного податку.
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності
застосовується як альтернативна діючій системі оподаткування,
обліку та звітності - на вибір суб'єкта малого підприємництва.
Згідно з пунктом 3 Указу Президента України "Про спрощену
систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого
підприємництва" ( 727/98 ) (727/98)
, суб'єкти підприємницької
діяльності-юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не
пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень
Державного казначейства України.
Однак, Закон України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21 грудня 2000 року N 2181-III (далі -
Закон N2181-III) встановлює відмінні від Указу Президента України
"Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів
малого підприємництва" ( 727/98 ) (727/98)
строки сплати податкових
зобов'язань.
Згідно підпункту 5.3.1. пункту 5.3. статті 5 Закону
N2181-III, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму
податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій
декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за
останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого для
подання податкової декларації.
Відповідно з підпунктом "а" підпункту 4.1.4. пункту 4.1.
статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податк ів перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, податкові декларації подаються за базовий
податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю, -
протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним
днем звітного (податкового) місяця. У випадку застосування норм
вказаного закону для визначення строків сплати єдиного податку,
строк сплати цього податку буде становити 30 календарних днів,
наступних за останнім календарним днем звітного місяця.
Підпунктом 17.1.7. пункту 17.1. статті 17 Закону України "Про
порядок погашенні зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
передбачено розміри
штрафів, які повинен сплатити платник податків, якщо він не
сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом строків,
визначених цим Законом, а не іншими нормативними актами.
Оскільки, штрафні санкції розраховані відповідачем виходячи
із строку сплати єдиного податку встановленого Указом Президента
України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності
суб'єктів малого підприємництва" ( 727/98 ) (727/98)
(додаток№1 до акту
№532 від 27.11.2003р.), а не вказаним Законом, то відсутні
законодавчо обгрунтовані підстави для застосування до позивача
штрафних санкцій за несвоєчасну сплату єдиного податку,
передбачених Законом України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильності
зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанції,
зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального
права, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування
оскаржуваного судового рішення не встановлено.
За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції залишає касаційну
скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає,
що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального
права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України
дійшов висновку про те, що касаційна скарга Державної податкової
інспекції у Галицькому районі м. Львова задоволенню не підлягає, а
рішення господарського суду Львівської області від 12.01.2005 року
та постанова Львівського апеляційного господарського суду від
30.03.2005 року у справі № 5/318-23/32 залишаються без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 221,223,230 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому
районі м. Львова залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Львівської області від 12.01.2005
року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
30.03.2005 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
(підпис)
Федоров М.О.
Судді
(підпис)
Брайко А.I.
(підпис)
Голубєва Г.К.
(підпис)
Карась О.В.
(підпис)
Рибченко А.О.
З оригіналом згідно
Суддя
Вищого адміністративного суду М.О.Федоров