УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
"23" квітня 2007р. Вищий адміністративний суд України у
складі колегії суддів:
головуючого Конюшка К.В.
суддів: Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.
Степашка О.I.
Федорова О.М.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну
скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.
Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 17.08.2005 р.
у справі № 33/64
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної
особи ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.
Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
В С Т А Н О В И В :
У січні 2005 року Суб'єкт підприємницької діяльності -
фізична особа ОСОБА_1звернувся до Господарського суду м. Києва з
позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.
Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від
29.12.2004р. № НОМЕР_1.
В обгрунтування позовних вимог позивач послався на те, що
оскільки він є платником єдиного податку, то відповідно до вимог
Указу Президента України від 03.07.1998р. № 727/98 ( 727/98 ) (727/98)
"Про
спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів
малого підприємництва" не є платником податку на землю.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 29.06.2005 року,
залишеним без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 17.08.2005 року, позов задоволено. Визнано
недійсним податкове повідомлення-рішення від 29.12.2004р. №
НОМЕР_1.
Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного
господарського суду від 17.08.2005р. Державна податкова інспекція
у Дарницькому районі м. Києва оскаржила її в касаційному порядку.
В касаційній скарзі скаржник послався на те, що при прийнятті
даної постанови судом апеляційної інстанції порушено норми
матеріального та процесуального права, і просив її скасувати та
прийняти нову постанову про відмову у позові.
У запереченнях від 30.07.2006р. б/н на касаційну скаргу
позивач просив залишити постанову Київського апеляційного
господарського суду від 17.08.2005р. у справі № 33/64 без змін, а
касаційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
справа розглядається у попередньому судовому
засіданні без повідомлення осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування
судами норм матеріального та процесуального права і матеріали
справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
відхиленню з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, Державною
податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва було проведено
тематичну документальну перевірку позивача з питань правильності
обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету плати
(податку) за землю за період з 22.07.2003р. по 31.12.2004р. За
результатами перевірки був складений акт від 29.12.2004р. №
29/17-226, на підставі якого прийнято податкове
повідомлення-рішення від 29.12.2004р. № НОМЕР_1, яким позивачу
визначено суму податкового зобов'язання за платежем - земельний
податок з фізичних осіб у розмірі 768,62 грн.
З матеріалів справи, зокрема з реєстраційного запису на
правовстановлювальному документі, а саме - Свідоцтві про право
власності на нежиле приміщення від 16.10.2000р., яке видано на
підставі наказу Головного управління житлового забезпечення
Київської міської державної адміністрації від 02.10.2000р. №
НОМЕР_2, вбачається, що позивач є власником нежилого приміщення №
320-А площею 145,9 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
Вказане приміщення на підставі договору від 22.07.2003р.
НОМЕР_3. оренди нежитлового приміщення було передано в оренду
суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2.
Відповідно до Довідки головного міжрегіонального управління
статистики у м. Києві від 20.02.2002р. № 1172/02 видами діяльності
позивача є здавання під найм власної та державної нерухомості
виробничо-технічного та культурного призначення, а також
невиробничого призначення.
Крім того, як вбачається зі свідоцтва про сплату єдиного
податку від 23.12.2002р. серія НОМЕР_4 та від 01.01.2004р. серія А
№ 676830 Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа
ОСОБА_1є платником єдиного податку, і одним із видів його
діяльності є здавання в оренду житлових та нежитлових приміщень.
Згідно з ч.1 ст. 6 Указу Президента України від 03.07.1998р.
№ 727/98 ( 727/98 ) (727/98)
"Про спрощену систему оподаткування, обліку і
звітності суб'єктів підприємницької діяльності" суб'єкт малого
підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником плати
(податку) за землю.
Відповідно до пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України
від 16.03.2000р. № 507 ( 507-2000-п ) (507-2000-п)
"Про роз'яснення Указу
Президента України від 03.07.1998р. № 727/98" ( 727/98 ) (727/98)
суб'єкт
малого підприємництва, який згідно абзацом п'ятим частини першої
статті 6 не є платником плати (податку) за землю, звільняється
від плати (податку) за землю лише за земельні ділянки, які
використовуються ним для провадження підприємницької діяльності.
Отже, оскільки позивач є платником єдиного податку і
здійснював підприємницьку діяльність, здаючи в оренду належні йому
нежитлові приміщення, нарахування податковим органом позивачу
земельного податку в розмірі 768,62 грн. є неправомірним та
суперечить вимогам Указу Президента України від 03.07.1998р. №
727/98 ( 727/98 ) (727/98)
"Про спрощену систему оподаткування, обліку і
звітності суб'єктів підприємницької діяльності" та Постанови
Кабінету Міністрів України від 16.03.2000р. № 507 ( 507-2000-п ) (507-2000-п)
"Про роз'яснення Указу Президента України від 03.07.1998р. №
727/98" ( 727/98 ) (727/98)
.
При цьому викладені в касаційній скарзі заперечення
відповідача відносно того, що передача іншим суб'єктам
господарювання в оренду об'єкту, який розташований на земельній
ділянці, не є використанням його у власній підприємницькій
діяльності, а використовується іншими суб'єктами господарювання,
не приймаються судом касаційної інстанції до уваги з урахуванням
того що передача нежитлових та житлових приміщень в оренду за
своїм змістом є різновидом підприємницької діяльності. Тому у
даному випадку такі твердження податкового органу є помилковими.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції прийняв
законну та обгрунтовану постанову про залишення рішення
Господарського суду м. Києва від 29.06.2005р. у справі № 33/64 без
змін.
Згідно з ч.3 ст.220-1 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції відхиляє касаційну
скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для
скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд касаційної
інстанції
У Х В А Л И В :
Відхилити касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Дарницькому районі м. Києва.
Рішення Господарського суду м. Києва від 29.06.2005 року та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
17.08.2005 року у справі № 33/64 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку,
визначеними ст.ст. 237 - 239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
(підпис)
Конюшко К.В.
Судді
(підпис)
Ланченко Л.В.
(підпис)
Пилипчук Н.Г.
(підпис)
Степашко О.I.
(підпис)
Федоров М.О.
З оригіналом згідно
Суддя Вищого адміністративного
суду України К.В. Конюшко