ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2007 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Бившевої Л.I., Гордійчук М.П., Костенка М.I.,
Шипуліної Т.М.
при секретарі Павлушку Р.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
"Універмаг "Росія"
на постанову Луганського апеляційного господарського суду від
14.06.2005р.
у справі № 9/2 пд господарського суду Луганської області
за позовом Державної податкової інспекції у Жовтневому районі
м. Луганська
до 1. відкритого акціонерного товариства "Універмаг "Росія",
2. малого приватного підприємства "Луганськспецтехніка"
про визнання угоди недійсною
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Луганської області від
08.04.2005р. в задоволенні позову ДПI у Жовтневому районі м.
Луганську про визнання недійсним з підстав, передбачених ст.49 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, договору про надання послуг та оренду рекламних
площ від 05.12.2002р., укладеного між МПП "Луганськспецтехніка" та
ВАТ "Універмаг "Росія", відмовлено з посиланням на недоведеність в
судовому процесі факту укладення спірного договору з метою, що
суперечить інтересам держави.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від
14.06.2005р. рішення суду першої інстанції скасоване, позов
задоволено: визнано недійсним зазначений договір та стягнуто з ВАТ
"Універмаг "Росія" в доход Державного бюджету України вартість
послуг, придбаних за цим договором, в сумі 168700,00 грн., а з МПП
"Луганськспецтехніка" на користь ВАТ "Універмаг "Росія" - грошові
кошти в сумі 168700,00 грн., одержані за договором в оплату
наданих послуг.
Постанова суду апеляційної інстанції вмотивована тим, що МПП
"Лугансьспецтехніка" уклав спірний договір з метою ухилення від
сплати податків, що суперечить інтересам держави та суспільства.
В касаційній скарзі ВАТ "Універмаг "Росія" просить скасувати
постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення
суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом
норм матеріального права, зокрема частин 4,5 ст.41 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст.49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, ст.ст.216,228
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 05.12.2002 р. між МПП
"Луганськспецтехніка" / виконавець / та ВАТ "Універмаг "Росія" /
замовник / був укладений договір про надання послуг. На виконання
цього договору МПП "Луганськспецтехніка" надав ВАТ "Універмаг
"Росія" рекламні послуги та рекламні щити в оренду на загальну
суму 168700,00 грн., що підтверджується актами передачі-приймання
від 31.12.2002 р. та від 30.01.2003 р., податковими накладними від
31.12.2002 р. № 5 та від 30.01.2003 р. № 11на загальну суму
поставки 168700,00 грн., в тому числі ПДВ 28000,00 грн.
ВАТ "Універмаг "Росія" сплатив виконавцю надані послуги на
повну вартість поставки в лютому-березні 2003 року.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи
позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що МПП
"Луганськспецтехніка" уклало спірний договір з метою, що
суперечить інтересам держави та суспільства, а саме: з метою
приховування від оподаткування доходів, отриманих за цим
договором. При цьому апеляційний суд як на доказ наявності у МПП
"Луганськспецтехніка" такого умислу послався на встановлений
рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 22.04.2004 р.
у цивільній справі № 2-4285, яке набрало законної сили, факт
створення цього підприємства його засновником Альохіним Є.Ю. без
наміру здійснювати підприємницьку діяльність, що слугувало
підставою для визнання цим рішенням установчих документів
вказаного підприємства недійсними з дати державної реєстрації - з
13.11.2002 р., та несплати зазначеним підприємством податків.
Разом з тим, згідно частин першої та другої ст.18 Закону
України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -
підприємців" ( 755-15 ) (755-15)
якщо відомості, які підлягають внесенню до
Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі
відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в
спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного
реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа
може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не
може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла
знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Будь-яких обставин стосовно того, що ВАТ "Універмаг "Росія"
знало або могло знати про недостовірність відомостей відносно МПП
"Луганськспецтехніка", на підставі яких була здійснена державна
реєстрація цього підприємства, судом не встановлено.
Згідно ст.49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, чинного до 01.01.2004 р.,
якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам
соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у
обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход
держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання
угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави
все одержане нею і все належне з неї першій стороні на
відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з
сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій
стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування
виконаного стягується в доход держави.
Цивільний кодекс України, який набрав чинності 1 січня 2004
року, серед правових наслідків вчинення правочину, який порушує
публічний порядок, не встановлює санкцій, аналогічних тим, які
були встановлені ст. 49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Такі санкції за укладення угоди / вчинення господарського
зобов'язання / з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави
і суспільства, встановлені ст.208 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
.
Згідно частини 1 ст.207 цього Кодексу господарське
зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з
метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства,
або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б
одним з них господарської компетенції / спеціальної
правосуб'єктності /, може бути на вимогу однієї із сторін, або
відповідного органу державної влади визнано судом недійсним
повністю або в частині.
Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
слід застосовувати з урахуванням того, що правочин,
який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і
суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а
тому згідно з частиною 1 ст. 203 та частиною 2 ст.215 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
є нікчемним, тобто недійсним в силу закону, у зв'язку з
чим визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст.
10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"
( 509-12 ) (509-12)
, можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до
судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних
за правочинами, вчиненими з метою, що суперечить інтересам держави
і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення
позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у
мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.
Санкції, встановлені частиною 1 ст.208 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
, не можуть застосовуватися за сам факт несплати
податків, зборів / обов'язкових платежів / однією із сторін
договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а
не вчинення правочину. Для застосування таких санкцій необхідною
умовою є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо
суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення
фіктивного правочину з метою отримання права на валові витрати і
податковий кредит або удаваного правочину з метою приховання
ухилення від сплати податків.
Оскільки санкції, передбачені вказаною правовою нормою, є
конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за
порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі
санкції не є цивільно-правовими, а є
адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню
частини 1 ст.238 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
. З
огляду на це, такі санкції можуть застосовуватися лише протягом
строків, встановлених ст.250 цього Кодексу.
При укладенні спірного договору 05.12.2002 р. позовна заява
була подана до суду 09.02.2005 р., тобто вимога про застосування
санкцій, встановлених ст.208 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, була заявлена
за межами граничного річного строку від вчинення правопорушення,
передбаченого ст.250 цього Кодексу.
Зміст спірного договору не суперечить актам цивільного
законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те,
що зміст договору не відповідає дійсним намірам сторін і що ці
наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за
фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного
договору. Не посилається на такі обставини і позивач.
Відтак висновок суду апеляційної інстанції про укладення
спірного договору МПП "Луганськспецтехніка" з метою, що суперечить
інтересам держави та суспільства, та про наявність законних
підстав для стягнення з ВАТ "Універмаг "Росія" в доход держави 168
700,00 грн. вартості наданих МПП "Луганськспецтехніка" послуг, не
відповідає обставинам справи та ст.ст.207,208,250 Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
.
Сам лише факт неподання МПП "Луганськспецтехніка" податкових
декларацій з податку на прибуток, починаючи з I кварталу 2003
року, та з податку на додану вартість, починаючи з квітня 2003
року, а також несплати податків при безумовному свідченні про
порушення цим підприємством вимог податкового законодавства не є,
однак, достатнім доказом того, що спірний договір був укладений
цим підприємством з метою, що суперечить інтересам держави,
оскільки таке із змісту договору та дій його сторін по виконанню
договору не випливає.
З огляду на викладене суд першої інстанції дав правильну
оцінку встановленим обставинам справи, дійшовши висновку про
відсутність законних підстав для визнання спірного договору
недійсним відповідно до заявлених позовних вимог. Натомість суд
апеляційної інстанції помилково вважав, що позов підлягає
задоволенню, внаслідок неправильного застосування ст.49 ЦК ЦРСР.
Рішення суду першої інстанції ухвалене відповідно до
встановлених обставин справи та закону і скасоване апеляційною
інстанцією помилково, а тому згідно ст.226 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 226, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
У Х В А Л И В :
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
"Універмаг "Росія" задовольнити.
Скасувати постанову Луганського апеляційного господарського
суду від 14.06.2005р., а рішення господарського суду Луганської
області від 08.04.2005р. залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий Усенко Є.А.
Судді Бившева Л.I.
Гордійчук М.П.
Костенко М.I.
Шипуліна Т.М.
З оригіналом згідно
Суддя Усенко Є.А.