Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Геращенка І.В.

суддів Сухарька М.Г., Ханової Р.Ф.

при секретарі Скочинській А.О.

за участю представників сторін:

від позивача – не з"явились

від відповідача – Глухівський О.О. – довір. від 04.03.2008р. № 2496/10/10-013

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 29.10.2007р.

у справі № 2а-4743/07 (суддя Ісаєнко Ю.А.)

за позовом Державного підприємства "Сніжне антрацит" м. Сніжне

до відповідача Шахтарської об"єднаної ддержавної податкової інспекції

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Державне підприємство "Сніжнеантрацит" м. Сніжне звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 14.09.2007 року № 0003151543/0/1280 про визначення суми штрафу в розмірі 50% в сумі 990 грн. 23 коп. за затримку на 772 календарних дня граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання по земельному податку в сумі 1980 грн. 45 коп.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29.10.2007 року у справі № 2а-4743/07 (суддя Ісаєнко Ю.А.) позовна заява задоволена.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати постанову від 29.10.2007р. та прийняти нове рішення, яким відмовити Державному підприємству "Сніжнеантрацит" в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивує невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Відповідач не згоден з висновком суду про неправомірність застосування в спірних правовідносинах підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", оскільки цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування та ним встановлений механізм сплати податків і зборів.

Зазначає, що він діяв в межах повноважень, наданих п.7.7 ст. 7 цього Закону та Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за якими здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженою наказом ДПА України від 18.07.2005р. № 276 (z0843-05) .

Вказує, що податкова інспекція не змінювала призначення платежів, а лише виконувала встановлений законом механізм сплати податків.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила.

В основу повідомлення – рішення, яке оспорювалось, покладений акт від 03.09.2007р. № 742/15/31906124 про результати невиїзної документальної перевірки з питань дотримання граничних термінів сплати земельного податку по строку 06.07.2005 року.

В акті перевірки позивачу інкримінувались порушення вимог ст. 17 Закону України "Про плату за землю", а саме, затримання граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання по земельному податку згідно рішення про правонаступництво від 01.07.2005р. № 4981 сума нарахування складає 64685 грн. 28 коп., граничний строк сплати – 06.07.2005 року, дата фактичної сплати 17.08.2007 року платіжне доручення № 1095 на суму 1980 грн. 45 коп.

Податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

З платіжного доручення від 17.08.2007 року № 1095 на суму 2000 грн. вбачається, що ДП "Сніжне антрацит" визначило напрямок платежу – податок на землю по Грабовській сільській раді за серпень 2007 року (а.с. 17).

Податкова інспекція на підставі п.7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" спрямувало суму коштів за зазначеним платіжним документом в сумі 1980 грн. 45 коп. в рахунок погашення інших зобов'язань платника з податку на землю.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи встановлених судом першої інстанції.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається лише на невірне застосування норм матеріального права судом першої інстанції.

Як вважає податкова інспекція, нею не змінювалось призначення платежу, визначене платником податку у платіжному документі, при зміні періоду оплати враховувались вимоги п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за якими здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженою наказом ДПА України від 18.07.2005р. № 276 (z0843-05) .

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та Законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та Законами України.

Повноваження податкових органів визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) , ст. 10 якого визначені функції державних податкових інспекцій, у тому числі щодо забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів.

Преамбулою Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) визначено, що зазначений закон є спеціальним з питань оподаткування і встановлює серед іншого порядок визначення податкового зобов’язання, базового податкового періоду, строки сплати податків, відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені спеціальним Законом України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Відповідно до частини 1 підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації (розрахунку), протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації (розрахунку).

Підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначає, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період.

Для цілей цього підпункту під терміном "базовий податковий період" слід розуміти перший податковий період звітного року, визначеного законом з питань оподаткування.

Тобто, період, у якому платник податку зобов’язаний звітувати перед податковим органом шляхом подання декларації з визначенням податкових зобов’язань.

Для земельного податку законом, який визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, є Закон України "Про плату за землю" (2535-12) .

Стаття 14 Закону України "Про плату за землю" визначає, що юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку в порядку, визначеному цим Законом (2535-12) за формою, встановленою Головною державною податковою інспекцією України, щороку станом на 1 січня і до 1 лютого подають дані відповідній державній податковій інспекції.

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно ст. 27 Закону України "Про плату за землю" контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

Таким чином, відповідач у справі є органом владних повноважень, на якого покладений контроль за своєчасністю та повнотою справляння земельного податку.

Тобто, здійснюючи такий контроль, Шахтарська ОДПІ діяла в межах повноважень, наданих їй чинним законодавством.

Наряду з викладеним, колегія суддів вважає неправомірним застосування фінансових санкцій, з наступних підстав.

На виконання покладених на податковий орган функцій ДПА України наказом від 18.07.2005 року № 276 затвердила Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 р. за № 843/11123 (z0843-05) .

Інструкція не містить положень щодо прав податкового органу змінювати призначення платежу визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Згідно п.1.2 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання це - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Строки сплати узгодженого податкового зобов'язання визначені у п.5.3. ст.5 наведеного Закону, відповідно до п.п.5.3.1 якого платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно п.7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях.

Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно п.7.1 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та від обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до п.5.3.1 п.5.3 ст.5 цього ж закону.

Оскільки Законом України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) та Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) податковий орган не наділений повноваженнями змінювати призначення платежів, які зазначені у платіжних дорученнях платників податків, відповідач неправомірно вважає, що змінюючи призначення платежу, визначеного платником у платіжному документі, він діяв на підставі зазначених норм Закону та у межах повноважень, наданих йому чинним законодавством.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність прийняття податкового повідомлення – рішення про застосування фінансових санкцій по земельному податку відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких підстав апеляційний адміністративний суд вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята при вірному застосуванні норм матеріального права, висновки суду відповідають обставинам справи, тому не вбачає підстав для скасування постанови.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", Законом України "Про плату за землю" (2535-12) , ст. 2, 9, ст. 71, ст. 72, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Апеляційну скаргу Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29.10.2007 року у справі № 2а-4743/07 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29.10.2007 року у справі № 2а-4743/07 за позовом Державного підприємства "Сніжнеантрацит" до Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення – залишити без змін.

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

У судовому засіданні 12.03.2008р. проголошена вступна та резолютивна частина ухвали, повний текст ухвали виготовлений 15.03.2008 року.