ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2007 року
м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Головуючого:
Харченко В.В.
Суддів:
Гончар Л.Я.
Васильченко Н.В.
Кравченко О.О.
Матолича С.В.
при секретарі : Кулеші А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду
адміністративну справу за касаційною скаргою Товариства з
обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Рибгосппостач"
на рішення господарського суду Запорізької області від 16 лютого
2005 року та постанову Запорізького апеляційного господарського
суду від 17 травня 2005 року у справі за позовом Вільнянської
районної державної адміністрації до Товариства з обмеженою
відповідальністю "Виробниче об'єднання "Рибгосппостач", третя
особа: Вільнянський районний відділ земельних ресурсів, про
визнання недійсним договору, -
в с т а н о в и л а :
Вільнянська районна державна адміністрація звернулась до суду
з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче
об'єднання "Рибгосппостач" про визнання недійсним договору.
В обгрунтування своїх вимог заявник зазначав, що при
укладенні 26.07.2002 року договору на право тимчасового
користування на умовах оренди землями водного фонду та водного
об'єкту порушений порядок укладення договору оренди землі.
Вказаний договір був зареєстрований Вільнянським районним відділом
земельних ресурсів без перевірки на відповідність законодавству,
без видачі висновку про можливість державної реєстрації, що є
порушенням ст. 18 Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
.
Крім того, відповідачем порушено Порядок державної реєстрації
договорів оренди землі, затверджений Постановою Кабінету Міністрів
України від 25 грудня 1998 року № 2073 ( 2073-98-п ) (2073-98-п)
, відповідно
до п. 7 якого, договір оренди повинен бути нотаріально посвідченим
(відсутня печатка нотаріуса). Також при укладенні договору оренди
водного фонду необхідно було домовитись про встановлення або не
встановлення обмежень (обтяжень), а також зазначити підстави їх
встановлення, що передбачено п.п.8,9 зазначеної Постанови КМУ від
25 грудня 1998 року №2073 ( 2073-98-п ) (2073-98-п)
25 жовтня 2004 року
позивач доповнив нормативне обгрунтування підстав для визнання
недійсним договору оренди, зокрема, вказавши, що угода суперечить
ст.14 Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
, в редакції,
чинній на момент укладення угоди, оскільки відсутні дві істотні
умови договору: щодо існуючих обмежень і обтяжень та не зазначена
сторона, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення
об'єкта оренди . Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
, приступати до використання земельної ділянки до
встановлення її меж у натурі (на місцевості) забороняється.
Позивач вважає, що спірний договір у порушення вимог ст. 51
Водного кодексу України ( 213/95-ВР ) (213/95-ВР)
не погодженні державними
органами охорони навколишнього природного середовища та водного
господарства. Крім того, на теперішній час, відповідачем не
виконаний п. 9. 2 договору, на оспорюваний водний об'єкт відсутній
технічний паспорт, який повинен був поданий у термін одного місяця
з дня підпису договору. Не вноситься орендна плата. Відповідно до
п. 9 Постанови КМУ № 2073 ( 2073-98-п ) (2073-98-п)
"Про затвердження Порядку
державної реєстрації договорів оренди", відсутність у договорі
оренди однієї з істотних умов, передбачених п. 8, а порушення
вимог ст.ст. 4-7, 9,13-15 Закону України "Про оренду землі"
( 161-14 ) (161-14)
є підставою відмови у державній реєстрації договору
оренди, а також для визнання договору недійсним. При цьому позивач
фактично відмовився від підстави для визнання договору недійсним,
зазначеної в позовній заяві, а саме: що договір нотаріально не
посвідчений у зв'язку відсутністю печатки нотаріуса на договорі,
вважає, що договір нотаріально посвідчений.
Просив суд визнати недійсним спірний договір та відмінити
державну реєстрацію договору.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 16
лютого 2005 року, залишеним без змін постановою Запорізького
апеляційного господарського суду від 17 травня 2005 року, позов
Вільнянської районної державної адміністрації задоволено.
У поданій касаційній скарзі Державної податкової інспекції у
Ленінському районі м. Харкова, з посиланням на порушення судами
норм матеріального і процесуального права, просила скасувати
рішення суду першої та апеляційної інстанції та постановити нове -
про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Господарські суди, приймаючи свої рішення, дійшли висновку
про те, що сторони, укладаючи договір оренди, всупереч ст..15
Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
, не досягли згоди з
таких істотних умов договору, як обмеження та обтяження щодо
використання земельної ділянки. При цьому судовими інстанціями не
з'ясовано, стосовно яких конкретних обтяжень та обмежень сторони
не досягли згоди і чи взагалі є необхідність у їх встановленні?
Крім того, як вбачається з змісту договору, він містить умови щодо
певних обмежень і обтяжень використання орендованого майна. Так,
відповідач зобов'язаний:
П.3.4.2. - застосовувати природоохоронні технології
виробництва;
П.3.4.3. - не допускати погіршення екологічної обстановки;
П.3.4.5. - виконувати вимоги ст.. 89 Кодексу України
(обмеження господарської діяльності в прибережних захисних смугах
уздовж річок, навколо водойм та на островах).
Визнаючи договір оренди між сторонами недійсним, суди
посилалися на відсутність у договорі такої істотної його умови як
визначення сторони, що несе ризик випадкового пошкодження або
знищення об'єкта оренди чи його частини.
Висновки судових інстанції про недійсність договору з цих
підстав є передчасним.
Стаття 11 Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
передбачає, що ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта
оренди несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором
оренди землі.
Оскільки зазначена вище умова договору оренди детально
регламентується Законом, її слід визнати звичайною, тобто
обов'язковою для сторін в силу самого факту укладення договору. У
зв'язку з цим вона не потребує обов'язкового включення до тексту
договору.
Також господарськими судами не встановлено, чи фактично
відсутня між сторонами договору згода з приводу особи, що буде
нести ризик випадкового знищення чи пошкодження об'єкту оренди.
Необгрунтованим є висновок суду першої інстанції, підтриманий
апеляційним судом, з приводу недійсності договору оренди внаслідок
відсутності попереднього погодження договору з державними органами
охорони навколишнього природного середовища та водного
господарства.
По-перше, стаття 51 Водного кодексу України ( 213/95-ВР ) (213/95-ВР)
не
вимагає такого погодження договору до його укладення. Тобто
попередньо.
По-друге, чинне законодавство України, не містить положень
про те, що наслідком непогодження договору оренди з державними
органами охорони навколишнього природного середовища та водного
господарства є визнання такого договору недійсним.
Також спірним є висновок судів про відсутність державної
реєстрації договору за умови запису про це у Книзі записів
державної реєстрації договорів оренди.
Окрім того, суд апеляційної інстанції допустив порушення норм
процесуального права при розгляді справи, а саме розглянув її у
відсутність представника відповідача за наявності його клопотання
про перенесення слухання справи у зв'язку з його зайнятістю в
іншому процесі.
Відповідно до ст..77 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
(за правилами
якого розглянуто справу) господарський суд відкладає у межах
строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи,
коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному
засіданні. Такою обставиною, зокрема є нез'явлення в засідання
представників сторін.
Відповідно до ст..99 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
в апеляційній
інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у
першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому
розділі.
За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню з
направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
З урахуванням наведеного та керуючись ст., ст.220, 221, 227,
230 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів,-
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Виробниче об'єднання "Рибгосппостач" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Запорізької області від 16 лютого
2005 року та постанову Запорізького апеляційного господарського
суду від 17 травня 2005 року скасувати, а справу направити до суду
першої інстанції на новий розгляд.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню
не підлягає.
Судді :