ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2007 року
м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Головуючого:
Харченка В.В.
Суддів:
Гончар Л.Я.
Васильченко Н.В.
Кравченко О.О.
Матолича С.В.
при секретарі : Кулеші А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду
адміністративну справу за касаційною скаргою Регіонального
управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і
контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної
податкової адміністрації України у Львівській області на постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 28 лютого 2005
року у справі за позовом Приватного підприємства "Дарина-Сервіс"
до Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування
акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних
товарів Державної податкової адміністрації України у Львівській
області про визнання недійсним рішення про застосування фінансових
санкцій № 130071-0006-21 від 19 березня 2004 року, -
в с т а н о в и л а :
Приватне підприємство "Дарина-Сервіс" звернулося до суду з
позовом до Регіонального управління Департаменту з питань
адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та
обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації
України у Львівській області (далі по тексту РУ ДААК ДПА України у
Львівській області) про визнання недійсним рішення про
застосування фінансових санкцій № 130071-0006-21 від 19 березня
2004 року.
В заяві вказував на те, що 28 лютого 2004 року
оперуповноваженим УПМ ДПА у Львівській області та ГВПМ ДПI у м.
Львові проведено перевірку приватного підприємства "Дарина-Сервіс"
щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері
готівкового та безготівкового обігу. За результатами перевірки
складено акт від 28 лютого 2004 року за № 001274. На підставі
вказаного акту РУ ДААК ДПА України у Львівській області до
підприємства застосовано фінансові санкції в сумі 3400 грн.
рішенням № 130071-0006-21 від 19 березня 2004 року. Як вбачається
із вказаного рішення, фінансові санкції на ПП "Дарина-Сервіс"
накладено за "роздрібну торгівлю алкогольними та тютюновими
виробами без наявності ліцензій на право здійснення роздрібної
торгівлі алкогольними та тютюновими виробами".
Вважало, що дане рішення відповідача є неправомірним та
таким, що порушує права та охоронювані законом інтереси.
Рішенням господарського суду Львівської області від 06 грудня
2004 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного
господарського суду від 28 лютого 2005 року, позов ПП
"Дарина-Сервіс" задоволено.
У поданій касаційній скарзі регіональне управління ДААК ДПА
України у Львівській області, з посиланням на порушення судами
норм матеріального і процесуального права, просила скасувати
оскаржувані судові рішення та постановити нове, про відмову в
задоволенні позову.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що перевірка
позивача представниками податкової міліції проведена з порушенням
норм, що регулюють правовідносини, пов'язані з проведенням
позапланових виїзних перевірок. Крім того, суд вважав, що
пояснення продавця-реалізатора магазину ПП "Дарина-Сервіс" про
продаж наявного у приміщенні магазину спиртного неналежним та
недопустимим доказом.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції
про недоведеність факту роздрібної торгівлі позивачем спиртними
напоями та тютюновими виробами, за що відповідач безпідставно
нарахував штрафні санкції.
Рішення судових інстанцій є такими, що постановлені при
невірному застосуванні норм матеріального і процесуального права.
Для розгляду справи і вирішення спору по суті господарські
суди застосовували Закон України "Про державну податкову службу в
Україні" від 4 грудня 1990 року № 509-ХII ( 509-12 ) (509-12)
, Закон
України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту
етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових
виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
№ 481/95 -ВР від 19 грудня 1995 року,
Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17
Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу
спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та
тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
, затверджений Постановою Кабінету
Міністрів України від 2 червня 2003 року № 790 ( 790-2003-п ) (790-2003-п)
, а
також норми ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідно до абзацу 5 частини 2 статті 17 Закону України №
481/95-ВР ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
до суб'єкта підприємницької діяльності
застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за роздрібну
торгівлю напоями чи тютюновими виробами без наявності ліцензій.
Згідно з абзацом 3 пункту 5 Порядку застосування фінансових
санкцій підставою для прийняття рішення про застосування
фінансових санкцій є матеріали правоохоронних, податкових та інших
органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами
підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших
нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту,
алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Виходячи з аналізу зазначених норм, юридично неспроможним є
висновок судових інстанцій про те, що недотримання певної форми
складення акту перевірки, а саме відсутність у ньому найменування
товару (алкогольних напоїв, тютюнових виробів), одиниці їх виміру,
дати виготовлення, виробника та ціни за одиницю товару призводить
до неможливості встановлення суті порушення.
Як вбачається з матеріалів справи до акту перевірки додано
акт опису тютюнових виробів та алкогольних напоїв, які знаходилися
на реалізації в приміщенні магазину ПП "Дарина - Сервіс" (а.с.18),
в якому перераховані найменування товару, одиниці виміру та ціна
за одиницю товару. Відсутність вказівки в акті дати виготовлення
та виробника не впливає на суть порушення, яке полягає у торгівлі
без ліцензії спиртними напоями та тютюновими виробами.
Що стосується доказової сили пояснень продавця магазину,
даних працівникам податкової міліції під час перевірки (а.с.19),
то вони відносяться до письмових доказів по справі і відповідно до
ч.2 ст.32, ст.34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підлягали оцінці з боку
суду.
Крім того, у змінах і доповненнях до позовної заяви
представник позивача фактично визнав факт торгівлі алкогольними та
тютюновими виробами (а.с.31 п.2), однак, стверджував, що мав на це
законне право, підтверджене відповідною ліцензією.
Суди першої та апеляційної інстанції вказані обставини
залишили без уваги і прийняли помилкові рішення.
Відповідно до ч.2 ст.227 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
порушення
норм матеріального і процесуального права, які призвели до
неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом
касаційної інстанції, є підставою для скасування судових рішень
судів першої та апеляційної інстанції і направлення справи на
новий розгляд.
З урахуванням наведеного та керуючись ст., ст.220, 221, 227,
230 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів,-
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу Регіонального управління Департаменту з
питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом
та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації
України у Львівській області задовольнити частково.
Рішення господарського суду Львівської області від 6 грудня
2004 року та постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 28 лютого 2005 року скасувати, а справу направити на
новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню
не підлягає.
Судді :