ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" квітня 2007 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Фадєєвої Н.М.,
Суддів: Бим М.Є., Леонтович К.Г., Маринчак Н.Є., Чалого С.Я.
при секретарі: Сорокіній Л.В.
за участю представників:
позивача: Менюка С.А., Грязнової Л.М., Даниленка С.I.,
відповідача: Шматка О.Ю., Кірієнко Т.П., Подзігун К.В.,
Ковтуненко I.М., Бедій Т.В., Варгіча В.С., Савицької Т.С.,
Шевчука О.М.
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Дніпровському районі м.Києва
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
04 жовтня 2006 року
у справі № 33/188
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укрпластик"
до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі
м.Києва
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -
в с т а н о в и в :
В квітні 2005 року позивач звернувся до суду з позовом про
визнання недійсними податкового повідомлення-рішення ДПI у
Дніпровському районі м.Києва №851701 від 31.03.2005 року,
доповнивши вимоги визнанням недійсним повідомлення-рішення
№3051701/0 від 22.12.2005 року, а також просив стягнути з
відповідача на свою користь 33900 грн. витрат на оплату вартості
послуг адвоката.
Постановою господарського суду м.Києва від 27 липня 2006
року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасоване
податкове повідомлення-рішення ДПI у Дніпровському районі м.Києва
№3051701/0 від 22.12.2005 року в частині визначення позивачу
податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі
172371,71 грн. та штрафних санкцій по податку з доходів фізичних
осіб у розмірі 344743,42 грн., стягнуто з Державного бюджету
України на користь позивача 101,50 грн. судових витрат. В
задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, позивач
звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову
першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в повному обсязі
задовольнити позовні вимоги.
Відповідач також звернувся з апеляційною скаргою на
вищезазначену постанову першої інстанції, в якій просив скасувати
її в частині визнання протиправним та скасування
повідомлення-рішення №3051701/0 від 22.12.2005 року на суму
517115,13 грн., та просив прийняти нову постанову, якою в
задоволенні позову відмовити повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04
жовтня 2006 року частково задоволено апеляційну скаргу позивача на
постанову першої інстанції, а саме.
Постанову господарського суду м.Києва від 27 липня 2006 року
скасовано в частині відмови в позові ВАТ "Укрпластик" в частині
визнання протиправним та скасування податкового
повідомлення-рішення №3051701/0 від 22.12.2005 року. Апеляційною
інстанцією прийнято нову постанову, якою позов в цій частині
задоволено повністю. В іншій частині апеляційну скаргу позивача
залишено без задоволення, а постанову першої інстанції - без змін.
Апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення.
Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, мотивуючи
це прийняттям її з порушеннями норм матеріального права,
відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з
касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційної
інстанції в частині визнання протиправним та скасування
податкового повідомлення-рішення №3051701/0 від 22.12.2005 року,
також, відповідач просить прийняти нову постанову, якою відмовити
повністю ВАТ "Укрпластик" в задоволенні позову.
Обгрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач
посилається, на ту обставину, що судом апеляційної інстанції
невірно застосовані норми п.1 ст.6, п.1 ст.7 Декрету Кабінету
Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
та п.7.1 Iнструкції "Про прибутковий податок з громадян".
В судовому засіданні представниками відповідача уточнено
вимоги касаційної скарги, а саме, поставлено питання про
скасування постанови суду першої та апеляційної інстанцій в
частині визнання протиправним та скасування податкового
повідомлення-рішення №3051701/0 від 22.12.2005 року.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у
скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом було
проведено планову документальну перевірку на предмет дотримання
позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з
01.04.2002 року по 01.10.2004 року.
За результатами вказаної перевірки було складено акт
№1229/23-0020358 від 30.03.2005 року в якому, зокрема, вказано на
заниження позивачем податку на прибуток з громадян за 2002 рік у
сумі 989862,86 грн., за 2003 рік у сумі 1745606,46 грн., а також
податку з доходів фізичних осіб за 2004 рік у сумі 5729,85 грн..
На підставі вищезазначеного акта було прийнято податкове
повідомлення-рішення №851701/0 від 31.03.2005 року, яким позивачу
визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних
осіб на суму 8223597,00 грн..
Після проведення позапланової перевірки на предмет
достовірності акта перевірки №1229/23-0020358 від 30.03.2005 року,
податковим органом було складено акт №6570/23-00203588 від
09.12.2005 року яким після перерахунку податкового зобов'язання по
сплаті позивачем прибуткового податку з громадян за 2002 рік
складає 988626,47 грн., за 2003 рік - 1745606,46 грн., сума
податку з доходів фізичних осіб за 2004 рік складає 4587,56 грн..
На підставі вказаного акта прийнято оскаржуване
повідомлення-рішення №3051701/0 від 22.12.2005 року про визначення
позивачу податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних
осіб в розмірі 8216460,00 грн..
У письмових поясненнях від 13.07.2006 року відповідачем
визнано факт помилкового нарахування позивачу податкового
зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 7626,38
грн..
Крім того, рішенням відповідача від 25.01.2006 року
№535/10/23-400 відкликано та скасовано повністю податкове
повідомлення-рішення №851701/0 від 31.03.2005 року.
Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з
висновками попередніх судових інстанцій, що відкликане та
скасоване податкове повідомлення-рішення не створює для позивача
правових наслідків, що не дає підстави вважати таке податкове
повідомлення-рішення чинним і, як наслідок, податкове
повідомлення-рішення №851701/0 від 31.03.2005 року не підлягає
повторному скасуванню.
Щодо скасування оскаржуваного податкового
повідомлення-рішення №3051701/0 від 22.12.2005 року.
Суд касаційної інстанції вважає правомірними висновки суду
апеляційної інстанції про безпідставність повторного нарахування
позивачу податкових зобов'язань по прибутковому податку з громадян
за період з січня по березень 2002 року в сумі 142550,59 грн. та
застосування штрафних санкцій в розмірі 285101,18 грн., з огляду
на те, що обставини, які встановлені судовими рішеннями, і набули
законної сили не доказуються.
Так, рішенням господарського суду м.Києва від 15.10.2003 року
у справі №33/155 за позовом ЗАТ "Укрпластик" до ДПI у
Дніпровському районі м.Києва визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення №311701 від 25.02.2003р. ДПI у Дніпровському
районі м.Києва в частині, що стосується нарахування прибуткового
податку з громадян та застосування штрафних санкцій у зв'язку з
обчисленням заробітної плати з урахуванням розміру мінімальної
заробітної плати.
Статтею 67 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
в імперативній
формі визначено, що кожний зобов'язаний сплачувати податки і збори
у порядку і розмірах, встановлених законом.
У статті 92 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
зазначено, що
виключно законами України встановлюються, зокрема, система
оподаткування, податки та збори.
За приписами ст.1 Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
встановлено, що ставки, механізм справляння податків і
зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита
та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на
електричну та теплову енергію, і пільги щодо оподаткування не
можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України,
крім законів про оподаткування.
Вказану норму, також містить Постанова Верховної Ради України
від 24.12.1998 року "Про застосування нормативно-правових актів з
питань оподаткування в Україні".
Як вбачається зі статті 14 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, податок на доходи фізичних осіб
віднесено до загальнодержавних податків.
Законом України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
визначено принципи побудови системи оподаткування в Україні,
податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних
цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність
платників, зокрема, соціальної справедливості, стабільності -
забезпечення незмінності податків і зборів (обов'язкових платежів)
і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року.
Основним Законом з питання оподаткування доходів фізичних
осіб, який діяв під час спірних правовідносин, був Декрет Кабінету
Міністрів України від 26.12.1992 року "Про прибутковий податок з
громадян" ( 13-92 ) (13-92)
, прийнятий на підставі Закону України від
18.11.1992 року "Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів
України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого
регулювання". Відповідно до ст. 2 вказаного Декрету Кабінету
Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
об'єктом оподаткування у громадян, які мають постійне місце
проживання в Україні, є сукупний оподатковуваний доход за
календарний рік (що складається з місячних сукупних
оподатковуваних доходів), одержаний з різних джерел, як на
території України, так і за її межами.
У ст.6 цього Декрету визначено, що сукупний оподатковуваний
доход зменшується на суму, що не перевищує за кожний повний
місяць, протягом якого одержано доход, встановленого чинним
законодавством розміру мінімальної місячної заробітної плати
(неоподаткований мінімум).Неоподаткоаний мінімум введено в шкалу
ставок оподаткування (пункт 1 статті 7 Декрету).
Ставки податку з прибуткового податку з громадян визначені в
статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий
податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
, пунктом 1 якої встановлено шкалу
обчислення прибуткового податку з громадян за місцем основної
роботи в мінімальних місячних заробітних платах.
Тобто, за змістом вказаних норм під неоподатковуваним
мінімумом для обчислення прибуткового податку з громадян за місцем
основної роботи є мінімальна зар обітна плата.
При цьому необхідно зазначити, що розмір мінімальної
заробітної плати є законодавчо врегульованим. Зміни щодо
визначення ставки оподаткування до статей 6 та 7 вказаного
Декрету, що діяв під час спірних правовідносин, у законодавчому
порядку не вносились.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає
безпідставним застосування до спірних правовідносин приписи Указу
Президента України "Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та
ставки прогресивного оподаткування доходів громадян" ( 519/94 ) (519/94)
без внесення відповідних змін до приписів Декрету Кабінету
Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
щодо встановлених ставок оподаткування за вказаним Декретом.
Беручи до уваги, що в даному випадку порушень з боку позивача
приписів Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий
податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
щодо застосування ставок
оподаткування не встановлено, суд касаційної інстанції
погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про
безпідставність донарахування податковим органом позивачу
прибуткового податку з громадян в розмірі 2721118,00 грн.
основного платежу та 5442236,00 грн. штрафних санкцій.
Доводами касаційної скарги наведене не спростовано.
Отже, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги
процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини
справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального
права, постановлено обгрунтоване рішення, в якому повно
відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду
апеляційної інстанції про встановлені обставини і правові наслідки
а також висновки суду першої інстанції, в частині не зміненої
рішенням апеляційної інстанції, є вичерпними, відповідають
дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому
засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в
касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, -
У Х В А Л И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Дніпровському районі м.Києва - залишити без задоволення.
Постанову господарського суду м.Києва від 27 липня 2006 року
та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04
жовтня 2006 року в частині визнання протиправним та скасування
податкового повідомлення-рішення №3051701/0 від 22.12.2005 року -
залишити без змін.
Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 27 березня
2007 року про зупинення виконання постанови господарського суду
м.Києва від 27 липня 2006 року та постанови Київського
апеляційного господарського суду від 04 жовтня 2006 року -
скасувати.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до
Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття
таких обставин.
Судді (підписи)
З оригіналом згідно:
Суддя
Вищого адміністративного суду
України Н.Є.Маринчак