ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
     У Х В А Л А
     I М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
     19 квітня 2007 року  м. Київ
     Колегія  суддів  Вищого  адміністративного  суду  України   в
складі:
     Головуючого - судді  Ліпського Д.В.,
     суддів: Амєліна С.Є.,Гуріна  М.I.,Кобилянського  М.Г.,Юрченка
В.В.,
     секретар: Мудрицька Ю.В.
     розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом
ОСОБА_1до  Конституційного   Суду   України   про   визнання   дій
неправомірними, поновлення порушеного права та стягнення коштів за
листками непрацездатності за  касаційною  скаргою  Конституційного
Суду України на постанову Печерського районного суду м.Києва від 4
квітня 2006 року та на ухвалу Апеляційного  суду  м.Києва  від  18
вересня 2006 року, -
     В С Т А Н О В И Л А :
     У лютому 2006 року  ОСОБА_1  звернувся  до  суду  з  позовною
заявою  до  Конституційного  Суду   України   про   визнання   дій
неправомірними, поновлення порушеного права та стягнення коштів за
листками непрацездатності.Свої вимоги мотивував тим,  що  оплатити
дні по листку непрацездатності з 21  листопада  2005  року  по  12
грудня 2005 року і по листку непрацездатності  з  13  грудня  2005
року по 30 грудня 2005 року  бухгалтерія  суду  йому  відмовила  з
посиланням на вказівку в.о. Голови  Конституційного  Суду  України
Євграфова  П.Б.,  оскільки  лікарняний  листок  був  закритий   18
листопада 2005 року, а подальші дні непрацездатності не підлягають
оплаті, оскільки на цей час у нього закінчився термін  перебування
на посаді судді. Просив  зобов'язати  Конституційний  Суд  України
прийняти до оплати та провести оплату  у  стовідсотковому  розмірі
час лікування за листками непрацездатності  з  21  листопада  2005
року по 12 грудня 2005 року, з 13 грудня 2005 року  по  30  грудня
2005 року. В подальшому позивач уточнив  свої  позовні  вимоги  та
просив  зобов'язати  відповідача   прийняти   до   оплати   листки
непрацездатності, стягнути з відповідача суму у  розмірі  13595,61
грн. У  зв'язку  з  інфляцією  та  затримкою  виплат  за  листками
непрацездатності просив стягнути з відповідача грошову компенсацію
у сумі 586,69 грн.  за період з листопада 2005  року  по  березень
2006 року.
     Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 18  вересня  2006  року
залишена без змін постанова Печерського районного суду м.Києва від
4  квітня  2006  року,  яким  позовні  вимоги  ОСОБА_1  задоволено
частково.  Зобов'язано  відповідача  прийняти  до  оплати   листки
непрацездатності та виплатити 13790, 08 грн. по  вказаним  листкам
непрацездатності. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
     Не погоджуючись з зазначеними судовими  рішеннями  відповідач 
звернувся з касаційною скаргою до  Вищого  адміністративного  суду
України.  В  касаційній  скарзі   відповідач   просить   скасувати
постанову Печерського районного суду м.Києва  від  4  квітня  2006
року та ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 18 вересня 2006 року,
ухвалити  нове  рішення,  оскільки  суди  першої  та   апеляційної
інстанцій порушили норми матеріального права, а  саме  :  висновки
судів суперечать фактичним даним у справі,  які  досліджувалися  в
суді;   неправильно   застосовані   норми   Конституції    України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
        , Закону України "Про  Конституційний  Суд  України"
( 422/96-ВР ) (422/96-ВР)
        , Закону України  "Про  загальнообов'язкове  державне
соціальне   страхування   у   зв'язку   з    тимчасовою    втратою
працездатності   та   витратами,   зумовленими   народженням    та
похованням" ( 2240-14 ) (2240-14)
        , порушено ст.ст. 2, 52, 74, 81,  86,  159,
161, 163, 190, 200, 206 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
        .
     Заслухавши  доповідь  судді  Вищого  адміністративного   суду
України,  перевіривши  доводи  касаційної  скарги  за  матеріалами
справи, колегія суддів вважає, що  касаційна  скарга  не  підлягає
задоволенню з наступних підстав.
     Судами  встановлено,  що  на  момент  прийняття   рішення   3
листопада  2005  року  з'їздом  суддів  України   про   припинення
повноважень ОСОБА_1 та виходом його у відставку, позивач перебував
на  лікарняному.  На  момент  розгляду  справи  судом,  наказ  про
звільнення  позивача  з  посади  в  зв'язку  з  припиненням   його
повноважень судді Конституційного Суду України та  відставкою  був
відсутній,  та  не  проведений  остаточний  розрахунок,   оскільки
трудова книжка позивача знаходилася у відділі кадрів  Секретаріату
Конституційного Суду України.
     Враховуючи наведене, суди дійшли до правильного висновку  про
те, що листки  непрацездатності  серія  НОМЕР_1  і  серія  НОМЕР_2
підлягають прийняттю, оскільки вказані листки  непрацездатності  є
продовженням лікарняного, виданого за період з  3  листопада  2005
року по 18 листопада 2005 року, який був оплачений відповідачем.
     Висновок суду про продовження терміну лікування ОСОБА_1 після
18 листопада 2005 року грунтується на тому, що після амбулаторного
лікування йому було  призначене  лікування  в  умовах  стаціонару.
Відповідач у судовому засіданні зазначених обставин не спростував.
     Тому, судом першої інстанції обгрунтовано задоволено частково
позовні вимоги ОСОБА_1, а судом апеляційної інстанції рішення суду
першої інстанції - залишено без змін.
     Доводи  касатора  про  те,  що  висновки   судів   суперечать
фактичним даним справи, які досліджувалися у суді  та  неправильне
застосування норм Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
          та  Законів,
не  знайшли  свого  підтвердження,  а  тому  колегією  суддів   не
приймаються до уваги.
     Відповідно до ст. 220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
         суд  касаційної
інстанції перевіряє правильність  застосування  судами  першої  та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального  права,
правової оцінки обставин у справі і не може  досліджувати  докази,
встановлювати  та  визнавати  доведеними  обставини,  що  не  були
встановлені  в  судовому  рішенні,  та  вирішувати   питання   про
достовірність того чи іншого доказу.
     Колегія суддів приходить до висновку, що обставини  у  справі
встановлені повно та всебічно, а прийняті рішення  належним  чином
мотивовані.
     Оскільки   оскаржувані   судові   рішення   постановлено    з
дотриманням норм матеріального і  процесуального  закону,  колегія
суддів  вважає  за  необхідне  залишити   касаційну   скаргу   без
задоволення, а судові рішення - без змін.
     Керуючись  ст.ст.  220,  221,  223,  224,  230  КАС   України
( 2747-15 ) (2747-15)
        , колегія суддів  -
     У Х В А Л И Л А :
     Касаційну скаргу Конституційного Суду України   залишити  без
задоволення, а ухвалу Апеляційного суду  м.Києва  від  18  вересня
2006 року та постанову Печерського районного суду  м.Києва  від  4
квітня 2006 року по справі за  позовом  ОСОБА_1до  Конституційного
Суду  України  про   визнання   дій   неправомірними,   поновлення
порушеного    права    та    стягнення    коштів    за    листками
непрацездатності - без змін.
     Ухвала  набирає  законної  сили  з  моменту  проголошення   і
оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.ст. 237 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
        .
     ГОЛОВУЮЧИЙ :  Д.В. Ліпський
     СУДДI :  С.Є. Амєлін
     М.I. Гурін
     М.Г. Кобилянський
     В.В. Юрченко