К-3471/06 Про застосування альтернативної форми обліку платника податків - Текст документа

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції у Львівській області на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 01 червня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 02 серпня 2004 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції у Львівській області, -

встановила:

В березні 2004 року ОСОБА_1. звернулася до суду із зазначеною скаргою, в якій вказувала, що визначений їй податковими органами ідентифікаційний код платника податків вона не сприймає через релігійні переконання, але її прохання про застосування до неї альтернативної форми обліку платника податків Миколаївська МДПI залишила без задоволення. У зв'язку з цим скаржниця просила суд визнати незаконною відмову податкового органу щодо внесення відмітки до її паспорту про право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера та зобов'язати суб'єкта оскарження поставити таку відмітку.

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 01 червня 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 02 серпня 2004 року, скаргу ОСОБА_1. було задоволено та визнано неправомірними дії Миколаївської МДПI. Зобов'язано податковий орган внести до паспорту скаржниці відмітку про право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

Не погоджуючись із постановленими по справі судовими рішеннями, Миколаївська МДПI звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою в порядку визначеному ЦПК України 1963 (1501-06) року, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просила вказані судові рішення скасувати.

Листом Верховного Суду України від 11.10.2005 р. на підставі п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) зазначену касаційну скаргу зі справою було передано до Вищого адміністративного суду України для вирішення в порядку касаційного провадження.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 211 КАС України (2747-15) , підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України "Про єдиний державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" (320/94-ВР) для осіб, які через релігійні та інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номеру та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігають раніше встановлені форми обліку платників податку та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність в них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій вірно виходили з того, що скаржниця вправі, як платник податків, обліковуватись не за ідентифікаційним номером.

Доводи касаційної скарги про допущені судами порушення норм процесуального права в аспекті ототожнення двох різних понять - "надання ідентифікаційного номера" і "проведення реєстрації для надання ідентифікаційного номера" не мають під собою правового підгрунтя, оскільки змістом спірних правовідносин в даному випадку є саме бездіяльність податкового органу з приводу невнесення останнім відмітки до паспорту про право на здійснення будь-яких платежів без ідентифікаційного номеру, що є порушенням вимог ст. 5 Закону України "Про єдиний державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" (320/94-ВР) .

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права та відсутні, передбачені ст. 227 КАС України (2747-15) , підстави для їх обов'язкового скасування.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України (2747-15) , суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції у Львівській області - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського районного суду від 01 червня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 02 серпня 2004 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України (2747-15) .