ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
головуючого - судді Ліпського Д.В.
суддів: Амєліна С.Є.,Гуріна М.I., Кобилянського М.Г., Юрченка
В.В.,
секретар: Мудрицька Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою
ОСОБА_1 на неправомірні дії Управління Служби безпеки України
Миколаївській області за касаційною скаргою УСБУ в Миколаївській
області на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 23
грудня 2003 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У вересні 2003 року ОСОБА_1. звернувся до суду зі скаргою на
неправомірні дії УСБУ в Миколаївській області щодо призначення
пенсії за вислугу років, посилаючись на те, що він має право на цю
пенсію, але отримав від відповідача відмову. Позивач просив
визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати останнього
призначити військову пенсію.
Рішенням місцевого Центрального районного суду м.Миколаєва
від 15 жовтня 2003 року у задоволенні скарги ОСОБА_1. відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 23
грудня 2003 року рішення суду першої інстанції скасовано та
постановлено нове судове рішення про задоволення вимог скарги.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції
відповідач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду
України, який направив її разом зі справою до Вищого
адміністративного суду України.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення
суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції
залишити в силі, оскільки вважає, що суди першої та апеляційної
інстанції неправильно застосували норми матеріального права, а
саме : невірно застосовано п.б ст.12 Закону України "Про пенсійне
забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового
складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" ( 2262-12 ) (2262-12)
оскільки ОСОБА_1. не має статусу військовослужбовця.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду
України, перевіривши доводи касаційної скарги за матеріалами
справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_1. IНФОРМАЦIЯ_1. З IНФОРМАЦIЯ_2
проходив службу у Збройних Силах СРСР, а зIНФОРМАЦIЯ_3 в органах
державної безпеки СРСР на посадах IНФОРМАЦIЯ_4. Наказом від
IНФОРМАЦIЯ_5 був звільнений в запас. Має загальний трудовий стаж
25 років в тому числі військової служби 12 років 9 місяців.
Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції
виходив з того, що дія Закону України "Про пенсійне забезпечення
військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу
органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" ( 2262-12 ) (2262-12)
поширюється не тільки військовослужбовців, осіб начальницького та
рядового складу органів внутрішніх справ, але і на деяких інших
осіб та посилалися на те, що пенсія може бути призначена незалежна
від підстав та часу звільнення за умови, що особі виповнилося 45
років і що вони мають загальний трудовий стаж 25 календарних
років, з яких не менше 12 календарних років і шести місяців
становить військова служба.
На підставі п.б ст. 12 Закону України "Про пенсійне
забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового
складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" ( 2262-12 ) (2262-12)
(в редакції Закону від 4 липня 2002 року, який набув чинності 6
серпня 2002 року) для військовослужбовців та осіб, які мають право
на пенсію згідно з цим Законом, раніше звільнених зі служби,
починаючи з 6 серпня 2002 року незалежно від підстав та часу
звільнення може бути призначена пенсія за умови, що цим особам
виповнилося 45 років і що вони мають загальний трудовий стаж 25
календарних років і більше, з яких 12 календарних років і шести
місяців становить військова служба.
Касатор в касаційній скарзі посилається на те, що суд
апеляційної інстанції проігнорував вимоги ст.50 зазначеного
Закону, відповідно до якої пенсія призначається особам
офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям
надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам
начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ - з дня
звільнення зі служби, але не раніше того дня, до якого їм
надавалося грошове забезпечення, а членам сімей цих
військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів
внутрішніх справ, а також пенсіонерів з їх числа - з дня смерті
годувальника, але не раніше дня, до якого йому виплачено грошове
забезпечення чи пенсію, крім випадків призначення їм пенсій з
більш пізніх строків. Пенсія за минулий час при несвоєчасному
зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не
більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.
Таке обгрунтування касаційної скарги не заслуговує не увагу,
оскільки в даному випадку судом апеляційної інстанції правильно
застосована саме норма п.б ст. 12 Закону України "Про пенсійне
забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового
складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" ( 2262-12 ) (2262-12)
(в редакції Закону від 4 липня 2002 року, який набув чинності 6
серпня 2002 року). Даний Закон на момент звернення ОСОБА_1. за
призначенням пенсії не вимагав наявності вказаних вище умов на
день звільнення зі служби, а передбачав право на призначення такої
пенсії незалежно від підстав та часу звільнення. Суд апеляційної
інстанції в даному випадку правильно застосував редакцію Закону,
яка була чинною в момент виникнення зазначених правовідносин.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов до
обгрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1. має право на
призначення пенсії відповідно до п.б ст. 12 Закону України "Про
пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та
рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб"
( 2262-12 ) (2262-12)
.
Оскільки оскаржуване судове рішення постановлено з
дотриманням норм матеріального і процесуального закону, колегія
суддів вважає необхідним залишити касаційну скаргу без
задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 230 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
колегія суддів -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу Управління Служби Безпеки України в
Миколаївській області залишити без задоволення.
Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 23 грудня
2003 року по справі за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії
Управління Служби безпеки України Миколаївській області - без
змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.ст. 237 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
ГОЛОВУЮЧИЙ : Д.В. Ліпський
СУДДI : С.Є. Амєлін
М.I. Гурін
М.Г. Кобилянський
В.В. Юрченко