Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого:  Бутенка В.I.,

суддів:  Сороки М.О.,

Штульмана I.В.,

Лиски Т.О.,

Панченка О.I.,

розглянувши в порядку письмового провадження  адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1на рішення Iллічівського районного суду від 2 червня 2003 року і ухвалу апеляційного суду Одеської області від 18 січня 2005 року

за позовом ОСОБА_1до виконкому Iллічівської міської ради про скасування рішень виконкому Олександрівської селищної ради, відшкодування моральної шкоди,

встановила:

У травні 2002 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона та ОСОБА_2 є співвласниками домоволодіння, розташованого на розі IНФОРМАЦIЯ_1. Рішеннями виконкому Олександрійської селищної ради НОМЕР_1. та НОМЕР_2було змінено адресу зазначеного домоволодіння. Вважала, що вказані рішення суперечать правовстановлюючим документам на будинок, тому просила суд їх скасувати та відшкодувати на її користь моральну шкоду.

Рішенням Iллічівського районного суду від 2 червня 2003 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 18 січня 2005 року, в задоволенні скарги відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення скасувати та постановити нове про задоволення позову.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що рішенням виконкому Олександрівської селищної ради НОМЕР_1. будівлі, де проживають  ОСОБА_1 та ОСОБА_2, була присвоєна адреса -  АДРЕСА_1

Рішенням виконкому Олександрівської селищної ради НОМЕР_2частині будинку, що належить ОСОБА_1, був наданий  НОМЕР_3, а частині будинку, що належить ОСОБА_2 - НОМЕР_4.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що  відповідно до ст. 37 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі власні (самоврядні) повноваження як підготовка і внесення на розгляд ради питань щодо найменування (перейменування) вулиць, провулків, проспектів, площ, парків, скверів, мостів та інших споруд, розташованих на території відповідного населеного пункту.

Висновок суду про те, що оскаржувані рішення не порушують прав позивача, оскільки вони є обгрунтованими та були прийняті суб'єктом оскарження у відповідності до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , відповідає фактичним обставинам справи.

Правомірним є також висновок суду про те, що вимоги  ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено наявність такої шкоди.

З такими висновками погодився суд апеляційної інстанції і доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись ст. ст.  220, 221, 223, 224, 230, 231 КАС України (2747-15) , колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення, а рішення Iллічівського районного суду від 2 червня 2003 року і ухвалу апеляційного суду Одеської області від 18 січня 2005 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення  і оскарженню не підлягає.

Судові рішення Вищого адміністративного суду України, які ухвалені в порядку касаційного провадження, можуть бути оскаржені лише за винятковими обставинами - з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права; визнання судових рішень міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, такими, що порушують міжнародні зобов'язання України - протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду України.