ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Цуркана М.I. - головуючий,
Амєліна С.Є. - суддя-доповідач,
Гуріна М.I.,
Кобилянського М.Г.,
Юрченка В.В.,
при секретарі Дашківській О.Є.
з участю ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну
справу за касаційною скаргою ОСОБА_1на рішення Дніпровського
районного суду міста Києва від 25 січня 2005 року та ухвалу
судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва
від 19 квітня 2005 року в справі за позовом ОСОБА_1до Управління
Пенсійного Фонду України у Дніпровському районі міста Києва про
перерахунок пенсії,
в с т а н о в и л а :
У грудні 2004 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом, в якому
посилаючись на статтю 69 Закону України "Про пенсійне
забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
та статтю 57 Закону України "Про статус
і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
, просив зобов'язати
Управління Пенсійного Фонду України у Дніпровському районі міста
Києва провести перерахунок пенсії з урахуванням того, що після
призначення пенсії працював у зоні відчуження Чорнобильської АЕС,
набув статус учасника ліквідації наслідків аварії на
Чорнобильській АЕС у 1990 році третьої категорії.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 25
січня 2005 року, залишеним без змін ухвалою судової палати у
цивільних справах Апеляційного суду міста Києва від 19 квітня 2005
року, в позові відмовлено.
В касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм
матеріального та процесуального права, позивач просить скасувати
судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд.
В касаційній інстанції позивач підтримав доводи касаційної
скарги.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про розгляд справи
повідомлений.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в травні 1992
року позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах на
підставі статей 14 та 15 Закону України "Про пенсійне
забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
.
Перебуваючи на пенсії позивач працював в зоні відчуження з
травня 1992 року до травня 2000 року. У листопаді 2004 року йому
видано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на
Чорнобильській АЕС у 1990 році третьої категорії.
У січні 2004 року позивач звернувся до Управління Пенсійного
Фонду України у Дніпровському районі міста Києва за обчисленням
пенсії з урахуванням положень статті 57 Закону України "Про статус
і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
, але у вересні 2004 року
було відмовлено в такому обчисленні і запропоновано надати довідку
про заробітну плату за 2 роки роботи підряд після призначення
пенсії.
Вирішуючи спір районний суд, з висновками якого погодився
апеляційний суд, виходив з того, що до спірних правовідносин не
підлягає застосуванню стаття 57 Закону України "Про статус і
соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
, якою встановлені пільги
щодо визначення середньомісячного заробітку для обчислення пенсії,
а за заявою пенсіонера новий розмір пенсії встановлюється виходячи
з більш високого заробітку, який визначається за 2 роки роботи
підряд після призначення пенсії відповідно до статей 64 - 67 цього
Закону України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
.
З такими висновками неможна погодитися виходячи з наступного.
Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на
Чорнобильській АЕС у 1990 році третьої категорії й на нього
поширюється дія Закону України "Про статус і соціальний захист
громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"
( 796-12 ) (796-12)
.
Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
встановлені компенсації та пільги, що стосуються всіх громадян,
які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до
встановлених категорій.
Зокрема, згідно зі статтею 49 Закону (в редакції, що була
чинною на час виникнення спірних правовідносин) пенсії особам,
віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлювалися у вигляді
державної пенсії й додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю,
яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 57 Закону України "Про статус і соціальний захист
громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"
( 796-12 ) (796-12)
, в редакції чинній на час виникнення спірних
правовідносин, для осіб, на яких поширюється вказаний Закон,
обчислення середньомісячного заробітку провадиться відповідно до
Закону України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
. При цьому
за бажанням того, хто звернувся за пенсією, середньомісячний
фактичний заробіток для обчислення пенсії може братися за будь-які
12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення.
Вирішуючи спір суди не врахували положень Закону України "Про
статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
, який спрямований на захист
громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не
встановили права позивача щодо пенсійного забезпечення відповідно
до вимог приведених правових норм й у рішеннях не навели
обгрунтування з посиланням на закон чому позивач не може
реалізувати право на пільги по обчисленню пенсії як учасник
ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Допущені судами порушення норм матеріального і процесуального
права призвели до неправильного вирішення справи і не можуть бути
усунені судом касаційної інстанції, що відповідно до частини 2
статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
є підставою для скасування рішень судів першої та
апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий
розгляд.
Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25 січня
2005 року та ухвалу судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду міста Києва від 19 квітня 2005 року скасувати, а
справу направити на новий розгляд у суд першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими
обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.
Судді:
М.I. Цуркан С.Є. Амєлін М.I. Гурін М.Г. Кобилянський В.В.
Юрченко