Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Співака В.I.,

суддів: Білуги С.В.,

Гаманка О.I.,

Загороднього А.Ф.,

Заїки М.М.,

при секретарі Замезі Ю.I.,

за участю ОСОБА_1

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 24.03.2003 р. та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 19.08.2003 р. по справі за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області щодо невиплати одноразової допомоги, -

встановила:

У березні 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на неправомірні дії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області щодо невиплати одноразової допомоги.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 24.03.2003 р. скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано УМВС України в Кіровоградській області виплатити ОСОБА_1 одноразову допомогу в розмірі трирічного грошового утримання в сумі 22633,20 грн.

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 19.08.2003 р. судове рішення залишено без змін.

На зазначені судові рішення надійшла касаційна скарга УМВС України в Кіровоградській області, в якій ставиться питання про їх скасування та постановлення нового рішення про відмову в задоволенні скарги, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, не вбачає порушення судами норм матеріального і процесуального права при прийнятті рішень, і тому вважає, що касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін з наступних підстав.

Судами встановлено, що в грудні 2002 р. ОСОБА_1 звільнився зі служби в органах внутрішніх справ за вислугою років та через хворобу. Висновком МСЕК від 31.01.2003 р.НОМЕР_1 йому встановлено 3 групу інвалідності. Захворювання пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

17.02.2003 р. ОСОБА_1 звернувся до УМВС України в Кіровоградській області із заявою про виплату йому одноразової допомоги, оскільки захворювання отримав в період проходження служби в органах внутрішніх справ.

Судами правильно зроблено висновок, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються статтею 23 Закону України "Про міліцію" (583-12) (в редакції, яка діла на момент виникнення спірних правовідносин), якою встановлено виплату як страхової суми, так і одноразової допомоги у разі настання інвалідності.

Відповідно до частини першої та другої статті 23 Закону України "Про міліцію" (565-12) (в редакції, яка діла на момент виникнення спірних правовідносин) працівник міліції підлягає обов'язковому державному страхуванню на суму десятирічного грошового утримання за останньою посадою, яку він займає, за рахунок коштів відповідних бюджетів, а також коштів, що надходять на підставі договорів від міністерств, відомств, підприємств, установ і організацій. Порядок та умови страхування працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Постанови Верховної Ради України від 25.12.1990 р. "Про порядок введення в дію Закону України "Про міліцію" (565-12) стаття 23 Закону набрала чинності після прийняття передбаченого цією постановою Положення про порядок і умови державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ республіки (далі - Положення). Це Положення, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1991 р. № 59 (59-91-п) , діє в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.11.1992 р. № 627 (627-92-п) зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 09.03.1995 р. № 165 (165-95-п) та від 22.03.1995 р. № 206.

Згідно частини 6 статті 23 Закону України "Про міліцію" (565-12) (в редакції, яка діла на момент виникнення спірних правовідносин) у разі каліцтва, заподіяного працівникові міліції при виконанні службових обов'язків, а також інвалідності, що настала у період проходження служби або не пізніш як через 3 місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце у період проходження служби, йому виплачується одноразова допомога в розмірі від трирічного до п'ятирічного грошового утримання (залежно від ступеня втрати працездатності) і призначається пенсія по інвалідності.

Оскільки позивачем отримано інвалідність при виконанні службових обов'язків у період проходження служби в органах внутрішніх справ, тому на нього поширюється дія частини 6 статті 23 Закону України "Про міліцію" (565-12) (в редакції, яка діла на момент виникнення спірних правовідносин) і має право на виплату одноразової допомоги незалежно від виплат страхових сум.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, при вирішенні цієї справи, не допущено. Правова оцінка обставин по справі дана вірно. Встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу підстав не має, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 24.03.2003 р. та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 19.08.2003 р. по справі за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області щодо невиплати одноразової допомоги - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.