ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого: судді Фадєєвої Н.М.,
суддів: Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Чалого С.Я.
при секретарі: Коротких В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві
касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.
Знам'янка, Кіровоградської області на рішення господарського суду
Кіровоградської області від 30 травня 2005 року та постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27 вересня
2005 року у справі за позовом Одеської залізниці до управління
Пенсійного фонду України в м. Знам'янка, Кіровоградської області
про визнання недійсним рішення, -
встановила:
В березні 2005 року Одеська залізниця звернулася до суду з
позовом до управління Пенсійного фонду України (надалі - УПФУ) в
м. Знам'янка, Кіровоградської області про визнання недійсним
рішення №86/02 від 18.01.2005 року про застосування фінансових
санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України сум
своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 27 вересня 2005 року залишено без змін рішення
господарського суду Кіровоградської області від 30 травня 2005
року, яким задоволено позов Одеської залізниці.
Не погоджуючись з судовими рішеннями по справі, відповідач
звернувся з касаційною скаргою, у якій просить оскаржувані рішення
скасувати.
В обгрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що
оскаржувані рішення прийняті з порушенням норм матеріального
права.
В судове засідання касаційної інстанції сторони не з'явились,
про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ст. 220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної
інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права,
правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази,
встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були
встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу.
Розглянувши касаційну скаргу та обговоривши її доводи за
матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про
відсутність підстав для її задоволення.
В ході з'ясування обставин у справі судами першої та
апеляційної інстанцій встановлено, що за період січень-жовтень
2004 р. позивачем до фактичних витрат на оплату праці не включено
суми витрат, пов'язані з наданням безкоштовного проїзду
працівникам залізничного транспорту, що підтверджується актом
перевірки управлінням Пенсійного фонду України з питань
своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності
сплати страхових внесків від 25.11.2004 р.
18.01.05 р. Знам'янським УПФ України було винесено рішення №
86/02 про застосування фінансових санкцій за приховування
(заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу),
на які нараховуються страхові внески.
Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
страхові внески до
солідарної системи нараховуються для роботодавця на суми фактичних
витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що
включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної
плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому
числі в натуральній формі, які визначаються згідно з
нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону
України "Про оплату праці" ( 108/95-ВР ) (108/95-ВР)
; виплату винагород
фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами
цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на
доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів
тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів
роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності;
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оплату праці"
( 108/95-ВР ) (108/95-ВР)
заробітна плата - це винагорода, обчислена, як
правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або
уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним
роботу.
Структура заробітної плати визначена ст. 2 вказаного Закону і
складається із основної заробітної плати, додаткової та інших
заохочувальних та компенсаційних виплат.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад
установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за
особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і
компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії,
пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать
виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за
спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші
грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного
законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними
актами норми.
Згідно із ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 16 Закону України "Про
залізничний транспорт" ( 273/96-ВР ) (273/96-ВР)
соціальний захист працівників
залізничного транспорту загального користування здійснюється у
встановленому порядку згідно з чинним законодавством України.
Працівники залізничного транспорту загального користування та
члени їх сімей (утриманці) користуються правом на безплатний
проїзд залізничним транспортом. Порядок та умови надання цих та
інших пільг встановлюються Кабінетом Міністрів України,
колективними договорами та угодами. За працівниками підприємств,
установ та організацій залізничного транспорту загального
користування, які були переведені на іншу роботу в цій галузі або
в інші галузі внаслідок трудового каліцтва чи професійного
захворювання, або якщо вони вийшли на пенсію по інвалідності чи за
віком, зберігаються право на безплатний проїзд залізничним
транспортом та інші пільги, які встановлені законодавчими актами
України для працівників залізничного транспорту, колективними
договорами та угодами.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про реалізацію частини
другої та третьої статті 16 Закону України "Про залізничний
транспорт" ( 273/96-ВР ) (273/96-ВР)
від 21 лютого 2001 р. № 160
( 160-2001-п ) (160-2001-п)
встановлено, що витрати підприємств залізничного
транспорту, пов'язані з безоплатним проїздом зазначених осіб, не
включаються до складу валових витрат цих підприємств.
Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції
погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, в тій
частині, що надане законом право працівників залізничного
транспорту на безоплатний проїзд залізничним транспортом є
соціальним захистом, яке також зберігається за працівниками
залізничного транспорту, які вийшли на пенсію, або були переведені
на іншу роботу в цій галузі внаслідок трудового каліцтва чи
професійного захворювання.
Втрати, пов'язані із користування працівниками залізничного
транспорту наданими законом пільгами у вигляді безоплатного
проїзду, не можуть бути складовою фактичних витрат на оплату
праці.
Згідно вимог ст. 224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд залишає
касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін,
якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили
порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні
судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
При розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій
було правильно застосовано норми матеріального та процесуального
права, дана вірна правова оцінка встановленим у справі обставинам.
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
ухвалила:
Касаційну управління Пенсійного фонду України в м. Знам'янка,
Кіровоградської області залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Кіровоградської області від 30
травня 2005 року та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 27 вересня 2005 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Судді: /підпис/
З оригіналом згідно.
Суддя: