ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
:
головуючого - судді Фадєєвої Н.М.
суддів - Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Чалого
С.Я.
при секретарі - Коротких В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
управління Пенсійного Фонду України в м. Тернополі на рішення
господарського суду Тернопільської області від 24 травня 2005 року
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30
серпня 2005 року у справі за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю "Аптека № 10 ЛТД" (нині правонаступник Товариство
з обмеженою відповідальністю "Єврофірм") до управління Пенсійного
Фонду України в м. Тернополі про визнання недійсною вимоги, -
В С Т А Н О В И Л А :
У березні 2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю
(надалі - ТОВ) "Аптека № 10 ЛТД" звернулося до суду з позовом про
визнання недійсною вимоги про сплату боргу, посилаючись на те, що
як платник єдиного податку вони звільнені від сплати внесків на
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного
Фонду України.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 24
травня 2005 року позов задоволено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
30 серпня 2005 року рішення суду першої інстанції залишено без
змін.
Не погоджуючись з судовим рішенням апеляційної інстанції,
позивач звернувся з касаційною скаргою.
У поданій касаційній скарзі ставиться питання про скасування
судових рішень по справі.
В судове засідання касаційної інстанції сторони не з'явились,
про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства
України суд касаційної інстанції має право скасувати судові
рішення першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення,
якщо обставини справи встановлено повно і правильно, але суди
першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи
процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного
судового рішення.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції,
сторонами не оспорюється, позивач є платником єдиного податку.
Спірна вимога стосується заборгованості із сплати страхових
внесків позивача, яка виникла за грудень 2004 року.
Частиною 1 статті 14 спеціального Закону України "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
№
1058-1У від 9 липня 2003 року (набув законної сили з 1 січня 2004
року) передбачено, що страхувальниками є роботодавці:
підприємства, установи і організації незалежно від форми
власності, виду діяльності та господарювання, які мають окремий
баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами,
фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи
(включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької
діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, у тому
числі і єдиний податок), які використовують працю фізичних осіб на
умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах,
передбачених законодавством.
Згідно ст. 1, 14, 19 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
, ст. 4 Закону України
"Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування"
( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
від 26 червня 1997 року, Iнструкції про порядок
обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами
внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до
Пенсійного Фонду України, роботодавці (в тому числі і ті, що
перебувають на спрощеній системі оподаткування), зобов'язані
сплачувати внески у розмірі 32 % від їх фонду оплати праці.
Оскільки Указ Президента України "Про спрощену систему
оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого
підприємництва" ( 727/98 ) (727/98)
від 3 липня 1998 року не має пріоритету
перед Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
, то повинен застосовуватись лише в
частині, що не суперечить цьому закону. Така позиція суду
грунтується на приписах статті 15 Прикінцевих положень Закону
України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
( 1058-15 ) (1058-15)
, якою передбачено, що до приведення законодавства
України у відповідність із цим Законом, інші Закони України та
нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить
цьому Закону.
На підставі вищевикладеного, суди першої та апеляційної
інстанцій дійшли помилкового висновку про задоволення позову в
зв'язку з тим, що позивач перебуває на спрощеній системі
оподаткування, а тому звільнений від сплати платежів до пенсійного
фонду.
За вказаних обставин доводи касаційної скарги є
обгрунтованими.
Колегія суддів приходить до висновку про необхідність
скасування судових рішень по справі та постановлення нового про
відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. 220, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА :
Касаційну скаргу управління Пенсійного Фонду України в м.
Тернополі задовольнити.
Рішення господарського суду Тернопільської області від 24
травня 2005 року та постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 30 серпня 2005 року скасувати.
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Аптека №
10 ЛТД" у задоволенні позову.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
Судді: /підпис/
З оригіналом згідно.
Суддя: