К-23297/06 ро визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток - Текст документа

У вересні 2004 року ВАТ "Енергопостачальна компанія "Хмельницькобленерго" звернулось до господарського суду Хмельницької області з позовом про визнання податкового повідомлення-рішення ДПI у м. Хмельницькому від 08.07.2004 р. № 0002902301/0/4665, яким визна чено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 86900 грн. - основний платіж та штрафні санкції в розмірі 40580 грн., недійсним у частині донарахування податку на прибуток в сумі 86350 грн. та штрафних санкцій у відповідній частині.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 22.12.2005 р. у справі № 5/305-н позов задоволено, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПI у м. Хмельницькому від 08.07.2004 р. № 0002902301/0/4665. Стягнуто з ДПI у м. Хмельницькому на користь позивача 85 грн. державного мита, 1569,6 грн. витрат на проведення експертизи та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем відповідно до вимог підпунктів 5.6.1, 5.6.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) правомірно включено до валових витрат 90% некомпенсованої вартості путівок, які надані товариством його працівникам на підставі умов колективного договору.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 18.05.2006 р. рішення місцевого господарського суду змінено в частині назви (рішення змінено на постанову). Це ж судове рішення скасовано в частині стягнення судових витрат та в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПI у м. Хмельницькому від 08.07.2004 року № 0002902301/0/4665 про донарахування 1160 грн. податку на прибуток підприємств і застосування 430 грн. штрафної санкції. Прийнято в цій частині постанову про відмову в задоволенні позову про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПI у м. Хмельницькому від 08.07.2004 року № 0002902301/0/4665 щодо донарахування 594 грн. податку на прибуток підприємств і застосування штрафної санкції у розмірі 180 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 42, 50 грн. витрат по сплаті державного мита, 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 784,80 грн. витрат на проведення експертизи.

Постанова апеляційного господарського суду в частині зміни назви судового рішення та розподілу судових витрат мотивована тим, що судом першої інстанції справа розглянута за нормами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) в період дії Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Крім того, суд апеляційної інстанції вказав на те, що місцевим господарським судом визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 08.07.2004 року № 0002902301/0/4665 у повному обсязі, не зважаючи на те, що позивачем заявлено позов про визнання частково недійсним вказаного податкового повідомлення-рішення. Також, суд апеляційної інстанції зазначив, що вирішуючи спір щодо законності оскарженого податкового повідомлення-рішення суд першої інстанції дослідив лише обставини, пов'язані з витратами на придбання путівок.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ДПI у м. Хмельницькому оскаржила їх в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 22.12.2005 р. та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 18.05.2006 р., з підстав неправильного застосування норм матеріального права, зокрема пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач в запереченні на касаційну скаргу, посилаючись на її необгрунтованість та незаконність, просив залишити скаргу без задоволення.

В судовому засіданні суду касаційної інстанції представник відповідача підтримав вимоги касаційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, не зважаючи на те, що був належно повідомлений про день, місце і час розгляду справи.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на слідуюче.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ "Енергопостачальна компанія "Хмельницькобленерго" за період з 01.01.2003 р. по 01.01.2004 р.

За результатами перевірки складено акт № 1588 від 05.07.2004 р., яким зафіксовано слідуючі порушення:

· підприємством занижено валові доходи за 2003 рік в сумі 31 100 грн. і конкретизувати розбіжність валових доходів немає можливості;

· підприємством безпідставно віднесено до складу валових витрат вартість послуг зв'язку за міжміські розмови з країнами зарубіжжя, не пов'язаних з виробничою діяльністю, за 2003 рік в сумі 1882 грн.;

· у 2-3 кварталах 2003 року ВАТ "Енергопостачальна компанія "Хмельницькобленерго" придбавались санаторно-курортні і туристичні путівки для своїх працівників, вартість яких частково (10%) оплачувалась самими працівниками, а частина некомпенсованої вартості путівок була віднесена до складу валових витрат підприємства. За рахунок цього валові витрати завищено за 2003 рік на 256733 грн.

Валові витрати за 2003 рік завищено всього на 258600 грн. (256733 грн. + 1882 грн.).

В результаті вказаних порушень перевіркою встановлено заниження оподатковуваного прибутку за 2003 рік на 289700 грн. (258600 грн. + 31100 грн.), сума податку на прибуток з якого при ставці оподаткування 30% становить 86900 грн. (289700 грн. х 30%).

На підставі акту перевірки ДПI у м. Хмельницькому прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.07.2004 р. № 0002902301/0/4665, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 86900 грн. і штрафної санкції у розмірі 40580 грн.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, за кожне порушення податкового законодавства акціонерному товариству донараховано такі суми податку на прибуток підприємств і застосовано штрафну санкцію:

· за заниження валових доходів на 31100 грн.: податок - 9330 грн., штрафна санкція - 2790 грн.;

· за завищення валових витрат за рахунок вартості послуг зв'язку з міжміських розмов: податок - 565 грн., штрафна санкція - 250 грн.;

· за завищення валових витрат внаслідок віднесення до них вартості путівок: податок - 77000 грн., штрафна санкція - 37540 грн.

В частині донарахування податку на прибуток підприємств у сумі 565 грн. (за міжнародні телефонні розмови) та застосування штрафної санкції у розмірі 250 грн. позивач не оспорював податкове повідомлення-рішення від 08.07.2004 р. № 0002902301/0/4665.

Апеляційним господарським судом вірно відзначено, що вирішуючи спір щодо законності податкового повідомлення-рішення, місцевий господарський суд дослідив лише обставини, пов'язані з витратами на придбання путівок, що стало підставою для скасування судового рішення у відповідній частині.

Судова колегія вважає нормативно обгрунтованою правову позицію судів попередніх інстанцій щодо правомірності віднесення до валових витрат ВАТ "Енергопостачальна компанія "Хмельницькобленерго" витрат на придбання путівок.

Відповідно до підпункту 5.3.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , на який посилалася податкова інспекція в акті перевірки при описуванні порушень, не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням основної діяльності, зокрема на фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Згідно підпункту 5.6.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , з урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті, до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

Пунктом 6.22 розділу VI "Розвиток соціальної сфери, соціально-побутові пільги і компенсації" колективного договору, укладеного між адміністрацією та трудовим колективом ВАТ "Енергопостачальна компанія "Хмельницькобленерго" на 2003 рік, встановлено зобов'язання адміністрації та профспілкового комітету надавати працівникам компанії та їх дітям шкільного віку, а також непрацюючим пенсіонерам путівки в санаторії та будинки відпочинку, табори з оплатою 10% їх вартості, придбаними за рахунок компанії.

Зазначення про ці виплати в шостому розділі колективного договору, а не в п'ятому "Оплата праці", не змінює їх правової суті, оскільки весь колективний договір регулює взаємовідносини між трудовим колективом і роботодавцем у сфері економічного та соціального забезпечення працівників, у тому числі умов оплати праці, надання пільг і компенсацій.

Пунктом 2.42 розділу 2 "Фонд оплати праці" Iнструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Міністерства статистики України від 11.12.1995 р. № 323, яка була чинною в 2003 році, визначено, що до інших заохочувальних та компенсаційних виплат належить вартість путівок на лікування і відпочинок або суми компенсації, видані замість путівок, екскурсії і мандрівки.

В зв'язку з цим, віднесення позивачем до валових витрат вартості оплачених ним путівок у сумі 256 733 грн. правильно визнано судами обгрунтованим, а податкове повідомлення-рішення в частині донарахування 77 000 грн. податку на прибуток підприємств і застосування штрафної санкції у розмірі 37 540 грн. визнано недійсним.

Господарський апеляційний суд, приймаючи постанову про скасування рішення місцевого господарського суду в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПI у м. Хмельницькому від 08.07.2004 р. № 0002902301/0/4665 про донарахування 1160 грн. податку на прибуток підприємств і застосування 430 грн. штрафної санкції, врахувавши висновок судово-бухгалтерської експертизи, вірно виходив з того, що з донарахованого податку на прибуток в сумі 9330 грн. обгрунтованою сумою є 594 грн. та штрафна санкція - 180 грн.

В зв'язку з цим, та з урахуванням розміру заявлених позовних вимог позивача, судом апеляційної інстанції обгрунтовано відмовлено у позові про визнання недійсним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про донарахування 594 грн. податку на прибуток і застосування 180 грн. штрафної санкції.

Також господарським апеляційним судом правомірно змінено судове рішення суду першої інстанції в частині його назви та змінено розподіл судових витрат у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Враховуючи викладене вище, судова колегія Вищого адміністративного суду України підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі № 5/305-н господарський суд апеляційної інстанції правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Таким чином, касаційна скарга Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 18.05.2006 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .