Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Фадєєвої Н.М., Леонтович К.Г., Бим М.Є., Чалого С.Я.,

Гордійчук М.П.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.05.2006 року у справі № 30/31 за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства "Пектораль" про стягнення 118731,86 грн. штрафних санкцій, -

встановила:

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до приватного підприємства "Пектораль" про стягнення 118731,86 грн. штрафних санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів обгрунтовуючи позовні вимоги наступним. Відповідач повинен був створити у 2004 році робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік, у кількості одного робочого місця. Середньооблікова чисельність працюючих на підприємстві за 2004 рік - 1087 осіб; чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві - 43 особи. На протязі 2004 року у відповідача працювало 17 інвалідів. У випадку, якщо кількість працюючих на підприємстві інвалідів була менша, ніж встановлено зазначеним нормативом, то відповідно до ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" (875-12) відповідач зобов'язаний сплатити штраф у розмірі середньорічної заробітної плати на даному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Штрафні санкції сплачуються підприємством самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним. Відповідач штрафні санкції за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів не сплатив. Відповідачу нараховані штрафні санкції в сумі 118731 грн. 86 коп.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2006 року позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволений. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.05.2006 року постанова господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2006 року скасована, стягнуто з відповідача штрафні санкції в сумі 54799,32 грн., в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із постановленим у справі рішенням суду апеляційної інстанції позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.05.2006 року скасувати та залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції вірно встановлено наступне. Відповідно до звіту приватного підприємства "Пектораль" наданого Дніпропетровському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів 19.10.2005 року, чисельність інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно 4-х відсотковому нормативу - 43 одиниці. Фактично серед середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу, інваліди обліковуються в кількості 17 осіб.

Частиною 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) встановлений обов'язок по забезпеченню працевлаштування інвалідів в кількості 4-х відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ч. 1 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) передбачена відповідальність підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, у вигляді сплати щороку відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафних санкцій, сума яких визначається у розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві ( в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Згідно Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2004 рік, середньооблікова чисельність працюючих - 1087 осіб, фонд оплати праці - 4963900 грн. 00 коп.; визначена розрахунковим шляхом середньорічна заробітна плата штатного працівника - 4566 грн. 61 коп. Оскільки норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить - 43 робочих місць, відповідачем на протязі 2004 року норматив по працевлаштуванню частково не виконано.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про захист інвалідів" (875-12) , передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про захист інвалідів" (875-12) відповідальність за незабезпечення зазначених нормативів покладається на керівників підприємств, а вразі коли кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, відповідальність покладається на підприємства у вигляді щорічної сплати штрафних санкцій, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Враховуючи положення вказаних нормативних актів, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону України "Про захист інвалідів" (875-12) . Це підтверджується і змістом абзацу другого пункту третього Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1434 від 26.09.2002 (1434-2002-п) р., згідно з яким завданням Фонду є здійснення контролю за додержанням підприємствами нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, а також підпункту третього пункту четвертого та підпункту третього пункту п'ятого цього Положення, якими Фонду надано право здійснювати контроль за своєчасним перерахуванням підприємствами штрафних санкцій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та здійснювати перевірки підприємств щодо додержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Згідно довідки Нікопольського міськрайонного центру зайнятості №213 від 12.01.2006 року та наданих Звітів про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках, які подавалися Нікопольському міськрайонному центру зайнятості на протязі 2004 року, відповідач інформував про потребу в працівниках різноробочих у кількості 10 осіб у червні, липні, серпні 2004 року, у травні 2004 року - у кількості 5 одиниць та у грудні 2004 року - 14 одиниць.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції зроблено вірний висновок, що відповідач частково виконав свій обов'язок по повідомленню органів працевлаштування інвалідів стосовно створених ним робочих місць для інвалідів в кількості 14 робочих місць і позивач не спростував той факт, що вказані робочі місця були створені і відповідали умовам праці інвалідів.

Враховуючи те, що позивач повинен був довести, що відповідач не створив 26 робочих місць для інвалідів, але не довів вказані доводи у повному обсязі та докази по справі доводять те, що вина позивача полягає у тому, що він не створив, не пристосував для роботи інвалідів лише 12 робочих місць, а не 26 робочих місць, судом апеляційної інстанції обгрунтовано визначено, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а стягненню підлягають штрафні санкції в сумі 54 799 грн. 32 коп.

Відповідно до ст. 224 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції виніс законне і обгрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

ухвалила:

Касаційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.05.2006 року залишити без змін.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.