Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Фадєєвої Н.М., Леонтович К.Г., Бим М.Є., Чалого С.Я.,

Гордійчук М.П.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.04.2006 року у справі № 13/12 за позовом Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Лан" про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

встановила:

Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Лан" про стягнення штрафних санкцій за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2004 році в розмірі 7445,72 грн. посилаючись на ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" (875-12) , згідно якої відповідач зобов'язаний сплатити штраф у розмірі середньорічної заробітної плати на даному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 23.02.2006 року, залишеним без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.04.2006 року, в задоволенні позову Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Лан" відмовлено.

Не погоджуючись із постановленим у справі рішенням суду апеляційної інстанції позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.04.2006 року скасувати та задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції вірно встановлено наступне. Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" (875-12) , передбачено сплату штрафних санкцій підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями, відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом.

Згідно листа № 03-130 від 27.01,2006р. Новоукораїнський районний центр зайнятості повідомив, що протягом 2004 року до Новоукраїнського районного центру зайнятості громадяни з обмеженими фізичними можливостями за сприяння у працевлаштуванні не звергались.

Згідно довідки виданої Новоукраїнською сільською радою народних депутатів Новоукраїнського району Кіровоградської області № 111 від 31.01.2006р. встановлено, що на протязі 2004 року до товариства з обмеженою відповідальністю "Лан" не зверталися інваліди для працевлаштування.

Враховуючи вказане, судами першої та апеляційної інстанції вірно встановлено, що відповідачем були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" (875-12) , зокрема, про наявність вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідач інформував відповідні органи належним чином, шляхом подачі статистичної звітності, а також з того, що на підприємство відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Лан", інваліди відповідними органами у 2004 р. не направлялись та не було і безпосередніх звернень самих інвалідів щодо працевлаштування.

Пунктами 5, 10-14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів передбачено, що підприємства інформують центри зайнятості, державні органи соціального захисту населення та відділення Фондів про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Міністерств соціального захисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів, з урахуванням рекомендацій МСЕК, побажань інвалідів. їхніх професійних навичок і знань відповідно до висновків МСЕК.

Враховуючи вказані положення законодавства судами першої та апеляційної інстанції зроблено вірний висновок про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону України "Про захист інвалідів". Це підтверджується і змістом абзацу другого пункту третього Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1434 від 26 вересня 2002 (1434-2002-п) року, згідно з яким завданням Фонду є здійснення контролю за додержанням підприємствами нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, а також підпункту 3 пункту 4 та підпункту 3 пункту 5 цього Положення. якими Фонду надано право здійснювати контроль за своєчасним перерахуванням підприємствами штрафних санкцій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку про те, що відповідач належним чином виконав всі обов'язки, передбачені законом по створенню робочих місць для інвалідів, належним чином повідомляв відповідні органи про створені робочі місця для інвалідів, про наявні вакансії для працевлаштування інвалідів, а органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, міською Радою народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів для працевлаштування інваліди до відповідача не направлялись і судами зроблений правильний висновок, що відповідач не може нести відповідальність за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ст. 224 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції виніс законне і обгрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

ухвалила:

Касаційну скаргу Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відхилити.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.04.2006 року залишити без змін.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.