К-22032/06 Про стягнення штрафних санкцій за нестворення робочих місць для інвалідів - Текст документа

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення господарського суду Полтавської області від 07.02.2006р.та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.04.2006р. у справі за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "Зірка" про стягнення штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И Л А :

Справа №К-22032/06

Доповідач Фадєєва Н.М.

Позивач Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з позовом до Приватного підприємства "Зірка" про стягнення 10738 грн. 10 коп. штрафних санкцій за не створення робочих місць для інвалідів, посилаючись на те, що відповідно до ст.. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" (875-12) передбачений норматив працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 07.02.2006р. відмовлено в задоволенні позовних вимог Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.04.2006р. апеляційна скарга Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишена без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 07.02.2006р. - без змін.

Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями, Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту України звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати вищезазначені судові рішення, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) від 21.03.1991р. № 875 в редакції, що діяла у 2004 році, для підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом. Відповідальність за незабезпечення наведених нормативів покладена на керівників відповідних підприємств.

Статтею 20 вказаного Закону передбачено, що підприємства (об'єднання), установи і організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відділенням Фонду України соціального захисту Iнвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Згідно пунктів 1, 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. № 314 (314-95-п) (із змінами), робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда. Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій Iнвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Відповідно до п.5 вказаного Положення, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Пунктом 14 означеного Положення передбачено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Суди дійшли вірного висновку про те, що підприємство відповідача не можна відносити до підприємств із звичайними умовами праці, оскільки основним і єдиним видом діяльності ПП "Зірка" є охоронна діяльність, яка відноситься до робіт підвищеної небезпеки у відповідності до п. 88 Додатку 1 до Порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1631 від 15.10.2003р. (1631-2003-п) , тобто відноситься до діяльності з явно незвичайними та небезпечними умовами праці, що включає в себе фізичну та безпосередню охорону об"єктів права приватної власності, використання вогнепальної зброї, фізичний вплив на правопорушників, ненормований робочий день та періодичну працю в нічний час, а також пов"язань із безпосереднім ризиком для життя та здоров"я персоналу відповідача.

Оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог абз. 1 ст. 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) , відповідно до якого з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, їм забезпечується право працювати на підприємствах (об"єднаннях), в установах і організаціях із звичайними умовами парці, в цехах і на дільницях, де застосовується праця інвалідів.

Колегія суддів погоджується з висновками судів, що в штатному розкладі відповідача немає посад, на яких би допускалась праця інвалідів з огляду на вимоги Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг, пов"язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства внутрішніх справ України № 145/1501 від 14.12.2004р., зі змісту яких безпосередньо випливає, що працівники охоронних підприємств повинні перебувати в хорошій фізичній формі, мати добрий стан здоров"я, мати професійні навички по охороні об"єктів права державної, приватної власності та фізичних осіб, вміти адекватно реагувати на обставини в екстремальних ситуаціях, що становлять пряму чи потенційну загрозу майну, життю або здоров"ю людей. Таким чином, особи, які мають інвалідність, не можуть перебувати у складі персоналу охоронного підприємства в принципі, оскільки це прямо суперечить вимогам трудового законодавства, а саме законодавства по охороні праці, природі діяльності підприємства відповідача та є підставою для позбавлення його ліцензії на охоронну діяльність.

Відповідно до ст.. 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, суди дійшли правильного висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а рішення господарського суду полтавської області від 07.02.2006р.та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.04.2006р. - без змін.