К-21953/06 Про визнання нечинним рішення та вимоги про сплату боргу зі страхових внесків - Текст документа

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси на постанову господарського суду Одеської області від 31 січня 2006 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 18 квітня 2006 року, у справі №14/305-05-10959А за позовом ДП "Одеська залізниця" до управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси про визнання нечинним рішення та вимоги про сплату боргу, -

ВСТАНОВИЛА:

ДП "Одеська залізниця" звернулось до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси про визнання нечинними вимоги про сплату боргу від 23.11.2005р. № Ю-1066 та рішення від 24.11.2005р. № 4012 про застосування фінансових санкцій в сумі 149593,30 грн. за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків.

Постановою господарського суду Одеської області від 31 січня 2006 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 18 квітня 2006 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Управлінням ПФУ в Приморському районі м.Одеси проведено планову перевірку дотримання чинного законодавства на обов'язкове державне пенсійне страхування Відокремленим підрозділом "Одеська дирекція залізничних перевезень" ДП "Одеська залізниця" за період з 01.11.2003р. по 31.10.2005р., за результатами якої складено акт від 23.11.2005р. № 11/75. Згідно акту перевірки органом ПФУ встановлено порушення приписів ст.ст.19,20 розділу I, п.8 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , а саме у розрахунках по формі "Додаток 23" за періоди з липня по грудень 2004р. та з січня по вересень 2005р. не включено до фонду оплати праці витрати, пов'язані з наданням безкоштовного проїзду працівникам підприємства, на загальну суму 885784,78 гри., що призвело до несплати страхових внесків за обліковий період у розмірі 253893,38 грн. та страхових внесків з фізичних осіб у сумі 15 841,79 грн.

На підставі акту перевірки та картки особового рахунку платника, відповідно до ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) відповідачем оформлено вимогу про сплату боргу від 23.1 1.2005р. № Ю-1066, якою повідомлено перевірений структурний підрозділ позивача про те, що станом на день складання цієї вимоги його заборгованість зі сплати страхових внесків становить 269735,17 грн., у зв'язку з чим орган ПФУ вимагає сплати вказаної недоїмки. Рішенням контролюючого органу від 24.11.2005р. № 4012 на підставі наведених вище матеріалів перевірки та приписів п.4 ч.9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) до скаржника застосовано фінансові санкції у сумі 149593,30 грн.

Відповідно до п.1 ст. 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) страхові внески до солідарної системи нараховуються для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР) , виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Згідно ч.ч.2, 3 ст. 16 Закону України "Про залізничний транспорт" (273/96-ВР) працівники залізничного транспорту загального користування та члени їх сімей (утриманці) користуються правом на безплатний проїзд залізничним транспортом. Порядок та умови надання цих та інших пільг встановлюються Кабінетом Міністрів України, колективними договорами та угодами. За працівниками підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які були переведені на іншу роботу в цій галузі або в інші галузі внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання або якщо вони вийшли на пенсію по інвалідності чи за віком, зберігаються право на безплатний проїзд залізничним транспортом та інші пільги, які встановлені законодавчими актами України для працівників залізничного транспорту, колективними договорами та угодами.

Згідно ч.2 Постанови КМУ від 21.02.2001р. № 160 (160-2001-п) "Про реалізацію частин другої та третьої статті 16 Закону України "Про залізничний транспорт" (273/96-ВР) витрати підприємств залізничного транспорту, пов'язані з безоплатним проїздом зазначених осіб, не включаються до складу валових витрат цих підприємств.

Відповідно до Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. До структури заробітної плати входять основна заробітна плата (винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців), додаткова заробітна плата (винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій) та інші заохочувальні та компенсаційні виплати (виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми).

Як вбачається з наявного в матеріалах справи та зареєстрованого в установленому порядку колективного договору, укладеного між адміністрацією та дорожнім комітетом профспілки Одеської залізниці на 2002-2006р.р. (із змінами та доповненнями станом на 03.06.2004р.), адміністрація позивача взяла на себе зобов'язання надавати робітникам залізниці та членам їх сімей, які знаходяться на утриманні, включно із дітьми до 18 років під опікою, річний квиток форми № 4 на відстань до 150 км. від місця проживання, але не більше двох напрямків, в загальному розрахунку, тобто вказані витрати залізниці здійснені відповідно до умов колективного договору.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивачем обгрунтовано не віднесено вартість наданих працівникам безкоштовних квитків до сум фактичних витрат на оплату праці та правомірно не нараховано передбачені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) страхові внески, оскільки право на безоплатний проїзд залізничним транспортом фізичних осіб, що перебувають у відносинах трудового найму з позивачем, є соціальною пільгою (додатковим благом в розумінні п.1.1 ст.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) ), вартість якої не є ані основною, ані додатковою заробітною платою, ані різновидом компенсаційних чи заохочувальних виплат, та не відноситься до фактичних витрат на оплату праці, що обгрунтовано враховано господарським судом.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи допущені порушення норм матеріального або процесуального права.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч.3 ст.220-1 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст.220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси відхилити, а постанову господарського суду Одеської області від 31 січня 2006 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 18 квітня 2006 року залишити без змін.