Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого - судді Цуркана М.I.,

суддів: Амєліна С.Є.,Федорова М.О.,Юрченка В.В., Ліпського Д.В.

секретар: Замега Ю.I.

за участю представника позивача ОСОБА_1., представника відповідача - Угринчука Г.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Оніщука Максима Iвановича про визнання неправомірною бездіяльності відповідача за касаційною скаргою Онішука Максима Iвановича на постанову Апеляційного суду м.Києва від 18 липня 2006 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2006 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2звернувся до суду з позовною заявою про визнання неправомірною бездіяльність судді Печерського районного суду м.Києва Оніщука М.I. щодо не повернення позивачу сплаченого державного мита, як це передбачено ст.69 ЦПК України (1618-15) .

Постановою Голосіївського районного суду м.Києва вд 25 квітня 2006 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Апеляційного суду м.Києва від 18 липня 2006 року рішення суду першої інстанції скасовано. Позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність судді Печерського районного суду м.Києва Оніщука М.I. по вирішенню заяви ОСОБА_2 від IНФОРМАЦIЯ_1 про повернення державного мита. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. В касаційній скарзі відповідач просить змінити постанову Апеляційного суду м.Києва від 18 липня 2006 року в частині визнання протиправною бездіяльність судді Печерського районного суду м.Києва, а в іншій частині постанову суду апеляційної інстанції та постанову суду першої інстанції залишити в силі, оскільки суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, а саме : суд апеляційної інстанції не повідомив належним чином відповідача про розгляд справи; судом не взято до уваги те що ст.69 ЦПК України (в редакції 1963 (1501-06) року ) не передбачала строку в межах якого суд чи суддя зобов'язаний вирішити заяву про повернення державного мита; не взяти до уваги вимоги п.17 Iнструкції про порядок обчислення справляння державного мита.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши доводи касаційної скарги за матеріалами справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції виходив з того, що 23 березня 2005 року при поверненні позивачеві позовної заяви разом з доданими до неї матеріалами (в тому числі і оригіналом квитанції про сплату державного мита ) згідно ухвали від 14 січня 2005 року, в розпорядженні судді була заява позивача про повернення державного мита, яка надійшла до суду IНФОРМАЦIЯ_1.

Такий висновок суду апеляційної інстанції є передчасним, оскільки суд не в повній мірі з'ясував питання про те, коли саме суддя Печерського районного суду м.Києва Оніщук М.I. отримав заяву позивача про повернення державного мита. Ця обставина має суттєве значення для правильного вирішення справи тому, що дата надходження вказаної заяви до суду та дата передачі цієї заяви на розгляд судді не є тотожними обставинами.

Крім того, касатор в своїй касаційній скарзі посилається на те, що він не був повідомлений судом апеляційної інстанції про дату та час розгляду даної справи.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.227 КАС України (2747-15) судові справи обов'язково скасовуються з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового розгляду.

Матеріали справи не містять відомостей, щодо належного повідомлення відповідача по справі про дату, час і місце судового розгляду, а тому колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Крім того, суду слід визначитись з питанням : чи підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства такі рішення, дії чи бездіяльність суддів, з оглядом на положення п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 (v0013700-97) від 3 грудня 1997 року, в якому зазначено, що згідно зі ст.55 Конституції України (254к/96-ВР) до суду можуть бути оскаржені лише ті з них, які належать до сфери Управлінської діяльності.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230 КАС України (2747-15) , колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Оніщука Максима Iвановича задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду м. Києва від 18 липня 2006 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.ст. 237 КАС України (2747-15) .

ГОЛОВУЮЧИЙ :

СУДДI :