Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді Цуркана М.I.

суддів: Амєліна С.Є., Федорова М.О., Юрченка В.В., Ліпського Д.В.,

секретар: Замега Ю.I.

за участю позивача та представника відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2до Управління Служби безпеки України в Київській області про визнання права на пенсію за вислугу років за касаційною скаргою УСБ України в Київській області на постанову Баришівського районного суду Київської області від 28 лютого 2006 року та на ухвалу апеляційного суду Київської області від 20 червня 2006 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2006 року ОСОБА_2. звернувся до суду з позовом до УСБ України в Київській області про визнання права на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "б" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) . Позовні вимоги мотивував тим, що він звернувся до відповідача з відповідною заявою про призначення йому пенсії за вислугу років, але, як вважає позивач, в цьому йому було безпідставно відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 20 червня 2006 року залишена без змін постанова Баришівського районного суду Київської області від 28 лютого 2006 року, якою позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції, оскільки суд першої та апеляційної інстанції неправильно застосували норми матеріального права, а саме : Закон України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) .

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши доводи касаційної скарги за матеріалами справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2. на момент звернення з заявою до відповідача про призначення пенсії за вислугу років досяг 45-річного віку, мав загальний трудовий стаж понад 25 років, з яких військова служба становила більш 12 років 6 місяців.

Відповідно до п. "б" ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, звільнені зі служби незалежно від підстав та часу звільнення і досягли 45-річного віку, крім осіб, позбавлених військових або спеціальних звань, а також звільнених із служби у зв'язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.

Доводи касатора про те, що ОСОБА_2. не відноситься до осіб, на яку поширюється чинність вищезазначеного Закону та те, що пенсія призначена особі, яка не мала право на пенсію на визначений момент її призначення не відповідають дійсності та спростовуються встановленими у суді обставинами.

З діючим на той час законодавством - Законом України "Про пенсійне забезпечення військових осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) така пенсія призначалася при наявності зазначених вище умов незалежно від часу звернення за пенсією та звільнення з військової служби.

Зміни до п.б ст.12 вказаного Закону були внесені 4 квітня 2006 року і ці зміни встановлюють, що відповідний стаж, вік та вислуга років повинна мати місце на час звільнення з військової служби. Раніше діючий закон такого обмеження не передбачав.

Суди правильно застосували редакцію норми закону, яка діяла на момент виникнення правовідносин та обгрунтовано задовольнили позовні вимоги ОСОБА_2.

Оскільки оскаржувані судові рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального закону, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 230 КАС України (2747-15) , колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Управління Служби безпеки України в Київській області залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду Київської області від 20 червня 2006 року та постанову Баришівського районного суду Київської області від 28 лютого 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Служби безпеки України в Київській області про визнання права на пенсію за вислугу років - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.ст. 237 КАС України (2747-15) .