У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.04.2007
№ К-6813/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Брайка А.I., Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Федорова М.О.
при секретарі: Міненко О.М.
за участі представників позивача Школьного В.В. та Пузікової
Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Північної МДПI у м. Кривому Розі на рішення Господарського суду
Дніпропетровської області від 16.06.2005 та ухвалу
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.11.2005
по справі № 17/115
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Завод
будівельних конструкцій"
до Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м.
Кривому Розі
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Заявлено позовні вимоги про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення від 12.10.2004 № 00011526004255/17525, яким
визначено суму податкового зобов'язання позивача по єдиному
податку в розмірі 27 127,57 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від
16.06.2005, залишеним без змін ухвалою Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 21.11.2005 по справі №
17/115- позовні вимоги задоволено повністю.
Не погоджуючись із судовими рішеннями, Відповідач (далі -
МДПI) подав касаційну скаргу, обгрунтовуючи ст. ст. 1, 3 Указу
Президента від 03.07.1998 № 727/98 ( 727/98 ) (727/98)
"Про спрощену
систему оподаткування, звіту та звітності суб'єктів малого
підприємництва", так як у I кварталі 2003 року в декларації про
прибуток вартість товару, відвантаженого на експорт згідно
договору комісії, не було включено до валового доходу
підприємства, то при отриманні коштів на розрахунковий рахунок від
комісіонера у II кварталі 2003 року позивач повинен був нарахувати
та сплатити єдиний податок у розмірі 10 відсотків від отриманих
коштів на виконання вимог зазначеного Указу. Тому на думку
скаржника, позивачем занижено у II кварталі 2003 року об'єкт
оподаткування на суму 126 909,48 грн., внаслідок чого не сплачено
єдиний податок у розмірі 12 691 грн. МДПI також зазначає, що факт
подвійного оподаткування в даному випадку місця не має, оскільки
податкові зобов'язання згідно пп. 6.2.1 ст. 6 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не виникають.
Стосовно донарахування єдиного податку у сумі 6 172,44 грн.
та штрафних санкцій у сумі 1 918,63 грн., судом не враховано також
вимоги ст.ст. 1, 3 Указу Президента України ( 727/98 ) (727/98)
"Про
спрощену систему оподаткування, звіту та звітності суб'єктів
малого підприємництва" у зв'язку з чим занижено єдиний податок за
I квартал 2004 року у сумі 5 828,76 грн., за II квартал 2004 року
у сумі 343,68 грн.
Скаржник зазначив, що вищевказані порушення норм
матеріального права призвели до неправомірного висновку, і
враховуючи все зазначене в скарзі просить скасувати рішення
Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2005 та
ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
21.11.2005 по справі № 17/115 і направити справу на новий розгляд.
Позивач (далі - ВАТ) заперечення на касаційну скаргу не
надав.
Досліджуючи позовні вимоги, судами першої та апеляційної
інстанції встановлені фактичні обставини справи про те, що
12.10.2004 МДПI проведено позапланову документальну перевірку
дотримання вимог податкового законодавства позивача за період з
01.06.2001 по 01.06.2004, за результатами якої складено Акт від
12.10.2004 № 77/260/31735481/3-04 і на підставі якого винесено
податкове повідомлення-рішення від 12.10.2004 №
0001152600/1255/17525, яким позивачу визначено суму податкового
зобов'язання за платежем єдиного податку на підприємницьку
діяльність в сумі 27 127,57 грн. (в т. ч. основний платіж - 18
863,44 грн., 8 264,13 грн. штрафних санкцій).
Підставою для нарахування платежів стало наступне:
30.10.2002 між позивачем та Дочірньою фірмою ПП "Кредо-2000"
був укладений договір поставки № 17-ф феронікелю в злитках на
загальну суму 243 855,24 грн.
26.02.2003 ДФ ПП "Кредо-2000" здійснило поставку товару.
В березні 2003 року позивач здійснив відвантаження
феронікелю, який був придбаний у ДФ ПП "Кредо-2000" на експорт за
договором комісії від 14.03.2003, що був укладений між позивачем
та ПП "ДНМЕТ". В свою чергу комісіонер за договором від 14.03.2003
(ПП "ДНМЕТ") здійснило реалізацію товару за межі митної території
України.
Зазначені дії підтверджені належним чином оформленою
податковою накладною від 28.02.2003 № 404, платіжним дорученням
від 30.04.2003 № 2, вантажно-митною декларацією від 22.03.2003 №
11000/37331264, звітом комісіонера.
Таким чином ПП "ДНМЕТ" здійснило продаж нерезиденту
феронікелю в кількості 3,09 т. за ціною 41 075,65 грн. за тону без
ПДВ на загальну суму 126 923,76 грн. без ПДВ.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що
операція з продажу феронікелю відбулася в I кварталі 2003 року,
тобто в той час, коли позивач знаходився на загальній системі
оподаткування, а грошові кошти від продажу зазначеною товару
надійшли на рахунок позивача в сумі 125 909,48 грн. - 30.04.2003.
А починаючи з II кварталу 2003 року (із 01.04.2003) - позивач
перейшов із загальної систему оподаткування на спрощену, та став
платником єдиного податку за ставкою 10% від виручки. Однак, МДПI
застосувала спрощену систему оподаткування до операції, яка була
здійснена в I кварталі 2003 року і неправомірно донарахувала
повивачеві 12 691 грн. єдиного податку та 6 345,50 грн. штрафних
санкцій.
Щодо нарахування єдиного податку в сумі 6 172,44 грн. та
штрафних санкцій в сумі 1 918,63 грн. - підставою для здійснення
зазначених нарахувань стало списання сум кредиторської
заборгованості позивача, по який минув строк позовної давності.
При прийнятті постанови, суд апеляційної інстанції повністю
підтримав позицію суду першої інстанції.
При винесенні рішення, суди посилались на ст. 11 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
як
підставу не правомірності нарахування єдиного податку.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги,
пояснення представників позивача, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В силу пп.11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України від 03.04.1997
№ 168 "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
датою
збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка
припадає на податковий період, протягом якого відбувається
будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з
банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт,
послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси
платника податку; або дата оприбуткування платником податку
товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання
платником податку результатів робіт (послуг). А відповідно до
пп.11.3.1 п. 11.3 ст. 11 цього Закону - датою збільшення валового
доходу вважається дата, яка припадає на податковий період,
протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський
рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що
підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за
готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за
відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі,
що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а
для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт
(послуг) платником податку.
Керуючись положеннями вказаного Закону, суди вірно
визначились, що датою збільшення валових витрат є дата
оприбуткування платником податку товарів: 26.02.2003, коли ДФ ПП
"Кредо-2000" здійснило поставку товару. Тобто МДПI застосувала
спрощену систему оподаткування до операції, яка була здійснена в I
кварталі 2003 року.
Щодо нарахування єдиного податку в сумі 6 172,44 грн. та
штрафних санкцій в сумі 1 918,63 грн. вірно встановлено судами, що
підставою для здійснення зазначених неправомірних нарахувань стало
списання сум кредиторської заборгованості позивача, по який минув
строк позовної давності.
Для такого висновку судами правильно застосовано п. 5 Порядку
ведення Книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого
підприємництва - юридичної особи, яка застосовує спрощену систему
оподаткування, обліку та звітності, затвердженого наказом ДПА від
12.10.1999 № 554 ( z0713-99 ) (z0713-99)
- за якою в графі "5"
"позареалізаційні доходи та виручка від іншої реалізації"
відображаються суми, фактично отримані суб'єктом підприємницької
діяльності на розрахунковий (поточний) рахунок та в касу від інших
операцій (фінансовий результат від продажу цінних паперів,
малоцінних швидкозношуваних предметів, матеріалів, палива, орендна
плата, проценти, грошові кошти, отримані у вигляді безповоротної
фінансової допомоги, кредиторська заборгованість, щодо якої минув
строк позовної давності, а також дивіденди, якщо вони не були
оподатковані у джерела виплати відповідно до Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
).
Також необхідно врахувати, що відповідно до Указу Президента
України від 03.07.1998 "Про спрощену систему оподаткування, звіту
та звітності суб'єктів маною підприємництва" ( 727/98 ) (727/98)
- виручкою
від реалізації продукції (товарів, робі та послуг) вважається
сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на
розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій
продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Таким чином суди прийшли до вірного висновку, що в даному
випадку списання кредиторської заборгованості не тягне за собою
надходження грошових коштів до каси або на рахунок підприємства та
не може бути базою для оподаткування єдиним податком.
Грунтовним дослідженням обставин справи доведено неправомірне
нарахування МДПI єдиного податку за ставкою 10% із суми 62 740
грн., на підставі чого законно визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення від 12.10.2004 № 00011526004255/17525. А
зазначені статті закону та указу повністю спростовують доводи
скаржника стосовно неправильного застосування норм матеріального
права. Відповідно аналізуючи наведені норми Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та "Указу
Президента України "Про спрощену систему оподаткування, звіту та
звітності суб'єктів маною підприємництва" ( 727/98 ) (727/98)
,
встановлено, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно
дослідили обставини справи та винесли судові рішення з дотриманням
норм матеріального і процесуального права, які не підлягають
скасуванню.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст. ст. 160, 220, 221,
223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Північної МДПI у м. Кривому Розі залишити
без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від
16.06.2005 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 21.11.2005 по справі № 17/115 залишити без
змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку,
визначеними ст. ст. 237-239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.I. Брайко
Г.К. Голубєва
А.О. Рибченко
М.О. Федоров