Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого  Цуркана М.I.

судді-доповідача  Гуріна М.I.

суддів  Амєліна С.Є.

Ліпського Д.В.

Юрченка В.В.

секретар судового засідання   Міненко I.М.

за участю представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу управління державної служби охорони при управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області на ухвалу апеляційного суду Луганської області від 06.04.2004 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління державної служби охорони при управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2003 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління державної служби охорони при управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обгрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначила, що за час її роботи на посаді табелювальника державної служби охорони при Рубіжанському міському відділенні управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області з 07.11.2002 року відповідач постійно порушував трудове законодавство, а саме несвоєчасно виплачував заробітну плату, не нараховував і не виплачував компенсацію, не виплачував добові за відрядження, незаконно позбавляв премії. У зв'язку з цим позивач подала заяву про звільнення за власним бажанням, однак звільнення відбулося не з тих підстав.

Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 22.12.2004 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 06.04.2004 року рішення суду першої інстанції змінено. У частині відмови ОСОБА_1 в позові про стягнення коштів за відрядження і премії рішення суду залишено без змін. У решті частини рішення суду скасовано і справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду Луганської області від 06.04.2004 року, а рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 22.12.2004 року залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Переглядаючи рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 22.12.2004 року, суд апеляційної інстанції у своїй ухвалі мотивувавши причини скасування рішення суду першої інстанції зазначив, що суду слід було уточнити позовні вимоги.

Крім того, суд апеляційної інстанції залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині відмови ОСОБА_1 в позові про стягнення коштів за відрядження і премії, не вказав на підставі чого судом першої інстанції обгрунтовано відмовлено в позові ОСОБА_1 в цій частині позову.

Колегія суддів судової палати по цивільних справах апеляційного суду Луганської області в мотивувальній частині своєї ухвали від 06.04.2004 року зазначає, що в резолютивній частині рішення суду першої інстанції в задоволенні всіх позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено за необгрунтованістю. Також зазначає, що суду першої інстанції слід було уточнити позовні вимоги та з'ясувати, що конкретно вимагала ОСОБА_3у вирішенні питання щодо стягнення коштів за час вимушеного прогулу.

Тобто, у мотивувальній частині ухвали апеляційного суду йдеться про права, свободи, інтереси особи, яка не брала участі у справі, оскільки в резолютивній частині своєї ухвали суд задовольняє апеляційну скаргу ОСОБА_1, тобто іншої особи.

Таким чином судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального і процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи. Оскільки дані порушення не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 230  Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу управління державної служби охорони при управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Луганської області від 06.04.2004 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління державної служби охорони при управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати.

Справу направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.