Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого: судді Фадєєвої Н.М.,

суддів: Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Чалого С.Я.

при секретарі: Коротких В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Прокуратури Київського району м. Сімферополя на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 09 червня 2005 року у справі за позовом прокурора Київського району м. Сімферополя в інтересах держави в особі відокремленого підрозділу "Кримська електроенергетична система" Національної енергетичної компанії "Укренерго" до Дочірнього підприємства "Кримавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення суми, за зустрічним позовом про визнання недійсною постанови, -

встановила:

В жовтні 2004 року прокурор Київського району м. Сімферополя в інтересах держави в особі відокремленого підрозділу "Кримська електроенергетична система" Національної енергетичної компанії "Укренерго" звернувся до суду з позовом до Дочірнього підприємства (надалі - ДП) "Кримавтодор" Відкритого акціонерного товариства (надалі - ВАТ) "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення штрафних санкцій в сумі 8500 грн. за порушення законодавства про електроенергетику згідно постанови за №13 від 25 квітня 2003 року.

Відповідач звернувся з зустрічною позовною заявою до Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго", м. Київ, в особі відокремленого підрозділу "Кримська електроенергетична компанія" та просив визнати недійсною вказану вище Постанову.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 04 квітня 2005 року відмовлено в задоволенні основного позову, зустрічний позов задоволено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що акт перевірки, на підставі якого винесена постанова про накладення штрафу, складений з порушенням порядку, встановленого законодавством і не може бути підставою для винесення спірної Постанови.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09 червня 2005 року змінено рішення суду першої інстанції, у задоволенні основного і зустрічного позовів відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням суду апеляційної інстанції, Прокурор Київського району м. Сімферополя звернувся з касаційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги основного позову.

В обгрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В судове засідання касаційної інстанції сторони не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 220 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Розглянувши касаційну скаргу та обговоривши її доводи за матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Згідно вимог ст. 224 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

В ході з'ясування обставин у справі судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне. 05.11.2002 року державним інспектором Регіональної державної інспекції по енергетичному нагляду за режимами споживання електричної й теплової енергії в Кримському регіоні була проведена перевірка електрогосподарства ДП "Кримавтодор" ВАТ "Автомобільні дороги України". За результатами перевірки був винесений припис № 22/9 і встановлені строки для усунення зауважень.

15 квітня 2003 року у присутності представника відповідача була проведена перевірка виконання Припису про усунення порушень законодавства про електроенергетику, і з огляду на то, що не всі вимоги припису були виконані, складений акт перевірки № 24/10 від 15.04.2003.

25.04.2003 винесена Постанова № 13 про накладення штрафу за порушення законодавства про електроенергетику в розмірі 8500грн. за невиконання припису.

На момент подачі позовної заяви штраф відповідачем не сплачений.

Згідно ст. 27 Закону України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність.

Процедура притягнення до відповідальності в сфері електроенергетики встановлена постановою Кабінету Міністрів України № 1312 від 21.06.1999 (1312-99-п) "Про затвердження Положення про порядок накладення на суб'єктів господарської діяльності штрафів за порушення законодавства про електроенергетику". Таким чином, вказаний штраф є адміністративно-господарською санкцією, застосованою у відповідності до вимог вказаних вище Законів.

Згідно ст. 250 Господарського кодексу України (436-15) , в редакції на момент виникнення спору, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином Закон зобов'язує уповноважені на те органи слідкувати за вчасним стягненням адміністративного-господарських санкцій з суб'єктів господарювання і обмежує строки їх стягнення.

За таких обставин апеляційний суд дійшов вірного висновку про закінчення строку позовної давності та у зв'язку з відсутністю клопотання про його відновлення відмовив у задоволенні основного позову.

Щодо зустрічних позовних вимог, то судом апеляційної інстанції при встановлені обставин по справі та перевірці їх доказами встановлено відповідність постанови №13 від 25 квітня 2003 року вимогам чинного законодавства, а зокрема Положенню про порядок накладення на суб'єктів господарської діяльності штрафів за порушення законодавства про електроенергетику, Закону України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) .

Жодних порушень прав та інтересів відповідача судом встановлено не було.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відмови в задоволенні основного та зустрічного позовів, судом апеляційної інстанції були вірно застосовані норми матеріального і процесуального права, дана вірна правова оцінка встановленим у справі обставинам.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, адже грунтуються на неправильному тлумаченні касатором норм права.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційну скаргу Прокуратури Київського району м. Сімферополя залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 09 червня 2005 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.