ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2007 року м.Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
суддів: Фадєєвої Н.М., Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович
К.Г., Чалого С.Я.
розглянувши в попередньому розгляді справу за касаційною
скаргою Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту
інвалідів на постанову господарського суду Одеської області від 06
лютого 2006 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського
суду від 11 квітня 2006 року, у справі № 8-31/456-05-7324 за
позовом заступника прокурора Малиновського району м. Одеси в
інтересах держави в особі Одеського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою
відповідальністю "Прексім-Д" про стягнення штрафних санкцій, -
ВСТАНОВИЛА:
Заступник прокурора Малиновського району м. Одеси в інтересах
держави в особі Одеського обласного відділення Фонду соціального
захисту інвалідів звернувся до суду з позовом до ТОВ "Прексім-Д"
про стягнення штрафних санкцій в сумі 3733,75 грн. за порушення
нормативу створення місць для працевлаштування інвалідів у 2004
році.
Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що відповідач
зобов'язаний був створити 7 робочих місць, а фактично на
підприємстві зайнято інвалідами лише 2 робочі місця, що є
порушенням за яке законодавством передбачено стягнення штрафних
санкцій.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 06 лютого
2006 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного
господарського суду від 11 квітня 2006 року, у позові відмовлено.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями Одеським
обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів було
подано касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів
першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове судове рішення про
задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм
матеріального права.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування
судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального
права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга
задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
для підприємств,
установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій
громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які
використовують найману працю, установлюється норматив робочих
місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків
середньооблікової чисельності штатних працівників облікового
складу за рік.
Відповідно до ст.18 Закону України "Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
підприємства,
установи, організації, фізичні особи, які використовують найману
працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для
працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця,
створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних
програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні
гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній
службі зайнятості інформацію, необхідну для організації
працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту
інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку,
встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Положення про робоче місце інваліда і про порядок
працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України від 03.05.1995 року, № 314 ( 314-95-п ) (314-95-п)
зі
змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів
України від 10.01.2002 року, № 19 ( 19-2002-п ) (19-2002-п)
, передбачено, що
робоче місце інваліда - це окреме робоче місце, або ділянка
виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та
організації, незалежно від форм власності та господарювання, де
створено необхідні умови для праці інваліда.
Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно
відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів
відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією
підприємства за участю представників МСЕК, органів
Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено
в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Пунктом 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок
працевлаштування інвалідів передбачено, що підприємства
розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів,
включають їх до колективного договору, інформують Центри
зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та
відділення ФСЗI про створення (пристосування) робочих місць для
працевлаштування інвалідів.
Таким чином, оскільки створення робочого місця здійснюється
при наявності особи відповідної категорії, так як конкретні вимоги
відносно робочого місця встановлені в його індивідуальній програмі
реабілітації, робоче місце є створеним, якщо воно введено в дію
шляхом працевлаштування інваліда, а не утворено фізично.
Відповідно до Закону України "Про зайнятість населення"
( 803-12 ) (803-12)
, Iнструкції щодо заповнення державної статистичної
звітності за формою 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць
(вакантних посад) та потребу в працівниках" затвердженої наказом
Державного комітету статистики України №244 від 06.07.1998р.,
підприємство зобов'язано щомісячно надавати звіт за формою 3-ПН до
Центру зайнятості, який має містити вичерпну інформацію про
наявність на підприємстві вільних робочих місць для
працевлаштування інвалідів.
Відповідно до ч.10 Закону України "Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
керівники підприємств,
установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій
громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які
використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання
нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання
Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та
працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому
законом порядку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом,
відповідач подав звіти за формою 3-ПН за січень-грудень 2004р.,
якими інформував державну службу зайнятості про створення робочих
місць для працевлаштування інвалідів, про вільні робочі місця і
вакантні посади на яких може використовуватися праця інвалідів, а
також про потребу в працівниках.
Окрім того, листом №01 від 05.01.2004р. підприємство
зверталося до Управління праці та соціальної захищеності населення
про направлення на роботу інвалідів в кількості 5 осіб.
Незважаючи на те, що на підприємство жодного інваліда
направлено не було, ТОВ "Прексім-Д" у 2004р. самостійно
працевлаштувало 6 інвалідів.
Аналіз положень Закону України "Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
дає підстави для
висновку про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих
місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і
працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.
Таким чином, судами попередніх інстанцій зроблено вірний
висновок, що ТОВ "Прексім-Д" вчинило всі необхідні і передбачені
чинним законодавством дії спрямовані на працевлаштування інвалідів
на своєму підприємстві.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до
висновку, що судами попередніх інстанцій дано правильну правову
оцінку обставинам справи, вірно застосовано норми матеріального та
процесуального права, тому відсутні визначені законом підстави для
скасування судових рішень.
Згідно ч.3 ст.220-1 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції відхиляє касаційну
скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для
скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 220-1, 230, 231 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України, -
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Одеського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів відхилити, а постанову
господарського суду Одеської області від 06 лютого 2006 року та
ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 11 квітня
2006 року залишити без змін.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Судді