ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого Співака В.I.
суддів Білуги С. В.
Гаманка О.I.
Загороднього А. Ф.
Заїки М.М.
при секретарі Мудрицькій Ю. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу
Міністерства у справах молоді, сім'ї та гендерної політики
Автономної Республіки Крим на постанову Центрального районного
суду м. Сімферополя від 23 листопада 2005 року та ухвалу
апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 03 квітня 2006
року у справі за позовом ОСОБА_1до Міністерства у справах молоді,
сім'ї та гендерної політики Автономної Республіки Крим,
Республіканського комітету у справах сім'ї та молоді Автономної
Республіки Крим в особі ліквідаційної комісії про поновлення на
роботі, -
в с т а н о в и л а:
У серпні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до
Міністерства у справах молоді, сім'ї та гендерної політики
Автономної Республіки Крим, Республіканського комітету у справах
сім'ї та молоді Автономної Республіки Крим в особі ліквідаційної
комісії про поновлення на роботі, стягнення заборгованості за час
вимушеного прогулу та моральної шкоди у розмірі 5000 грн.
Постановою Центрального районного суду м. Сімферополя від 23
листопада 2005 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду
Автономної Республіки Крим від 03 квітня 2006 року, позов
задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ
№НОМЕР_1 про звільнення ОСОБА_1 та поновлено його на посаді
начальника управління молодіжної політики Міністерства у справах
молоді, сім'ї та гендерної політики Автономної Республіки Крим.
Стягнуто з Міністерства у справах молоді, сім'ї та гендерної
політики Автономної Республіки Крим на користь позивача середній
заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у
розмірі 966 грн. 91 коп., заробітну плату за час вимушеного
прогулу у розмірі 3816 грн. 75 коп. та 1000 грн. моральної шкоди.
В решті вимог відмовлено.
У касаційній скарзі Міністерство у справах молоді, сім'ї та
гендерної політики Автономної Республіки Крим просить скасувати
постанову Центрального районного суду м. Сімферополя від 23
листопада 2005 року та ухвалу апеляційного суду Автономної
Республіки Крим від 03 квітня 2006 року, посилаючись на порушення
судами норм матеріального права, а справу направити на новий
судовий розгляд.
Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, рішення
судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильного
застосування норм матеріального та процесуального права, вважає,
що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що
наказом Республіканського комітету у справах сім'ї та молоді АРК
№НОМЕР_1 на підставі п. 1 статті 40 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
ОСОБА_1 був звільнений у зв'язку з ліквідацією Рескомітету.
Підставою звільнення зазначена постанова Верховної Ради Автономної
Республіки Крим від 12.05.2005 року № 1283-4105 "Про структуру
Ради Міністрів АРК, систему органів виконавчої влади АРК та
внесення змін у деякі нормативно-правові акти Верховної Ради АРК",
якою передбачено ліквідацію Республіканського комітету у справах
сім'ї та молоді АРК, та створення Міністерства у справах молоді,
сім'ї та гендерної політики АРК, як правонаступника ліквідованого
комітету.
Відповідно до вимог статті 108 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової
форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходить усе
майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної-особи.
Давши правову оцінку положенню про Міністерство у справах
молоді, сім'ї та гендерної політики АРК, положенню
Республіканського комітету у справах сім'ї та молоді Автономної
Республіки Крим, проаналізувавши їх, суди прийшли до
обгрунтованого висновку, що компетенція і повноваження Рескомітету
та Міністерства східні, вони мають ті ж самі функції,
підконтрольні та підзвітні тим же органам влади.
Задовольняючи позов ОСОБА_1, суди прийшли до правильного
висновку, що фактично мало місце перетворення Республіканського
комітету у справах сім'ї та молоді АРК на Міністерство у справах
молоді, сім'ї та гендерної політики АРК, а не його ліквідація,
оскільки права та обов'язки Республіканського комітету у справах
сім'ї та молоді АРК фактично перейшли до Міністерства у справах
молоді, сім'ї та гендерної політики АРК, що має місце саме при
перетворенні юридичної особи.
Судами вірно зроблено висновок, що посилання в скарзі на те,
що на час розгляду справи існувало дві юридичні особи:
Республіканський комітет у справах сім'ї та молоді АРК і
Міністерство у справах молоді, сім'ї та гендерної політики АРК, що
свідчить про те, що не мало місця перетворення Рескомітету на
Міністерство є необгрунтованим. Сам факт не закінчення процедури
припинення Рескомітету як юридичної особи при наявності того, що
всі його права та обов'язки перешли до Міністерства, та все майно
також передано до Міністерства і останнє зареєстроване як юридична
особа і є правонаступником Рескомітету, саме свідчить про те, що
мало місце перетворення юридичної особи, а не її ліквідація.
Судами на підставі досліджених доказів встановлено, що про
своє звільнення позивач був попереджений за два місяці - 02 червня
2005 року, але всупереч вимог статті 49-2 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
інша робота йому запропонована не була. Встановивши, що при
звільненні ОСОБА_1 були порушені його права та заподіяна моральна
шкода, суди обгрунтовано стягнули з відповідача на його користь
1000 грн.
Колегія суддів вважає, що за таких обставин звільнення
позивача з роботи є незаконним, а тому суд обгрунтовано
задовольнив його позов.
Доводи касаційної скарги про те, що при вирішенні вимог
ОСОБА_1 про стягнення на його користь середнього заробітку за час
вимушеного прогулу суди не врахували, що при звільненні йому була
виплачена вихідна допомога, правового значення не мають, ці
обставини не входили до предмету спору. Несуттєвими є також
посилання в касаційній скарзі на те, що суди не зазначили у своїх
рішеннях про необхідність утримання із стягнутих на користь
позивача коштів відповідних податків і платежів, оскільки такий
обов'язок відповідним законодавством покладено на відповідача і є
безспірним.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції перевіряє
правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій
норм матеріального та процесуального права, правової оцінки
обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та
визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому
рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що порушень
судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та
процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено.
Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну
скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів -
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу Міністерства у справах молоді, сім'ї та
гендерної політики Автономної Республіки Крим залишити без
задоволення, а постанову Центрального районного суду м.
Сімферополя від 23 листопада 2005 року та ухвалу апеляційного суду
Автономної Республіки Крим від 03 квітня 2006 року у справі за
позовом ОСОБА_1до Міністерства у справах молоді, сім'ї та
гендерної політики Автономної Республіки Крим, Республіканського
комітету у справах сім'ї та молоді Автономної Республіки Крим в
особі ліквідаційної комісії про поновлення на роботі - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Співак В. I.
Судді Білуга С. В.
Гаманко О. I.
Загородній А. Ф.
Заїка М. М.
З оригіналом згідно суддя Гаманко О. I.