У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.04.2007
№ 2-376/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Брайка А.I., Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Федорова М.О.
при секретарі: Міненко О.М.
за участі представників:
позивача Iгнатенка I.I. та відповідача Гармаша В.В., Гломозди
Т.I.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю
"Антонівське" на рішення Господарського суду Чернігівської області
від 19.04.2005 та постанову Київського апеляційного господарського
суду від 06.07.2005 по справі № 16/70
за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою
відповідальністю "Антонівське"
до Варвинської міжрайонної державної податкової інспекції
Чернігівської області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Заявлено позовні вимоги про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення від 03.02.2005 № 0000042302/0 у зв'язку з
неправильним визначенням першої з подій дати виникнення
податкового зобов'язання з ПДВ при здійсненні у вересні 2004 року
операцій з продажу великої рогатої худоби (ВРХ).
Рішення Господарського суду Запорізької області від
20.04.2005, залишеним без змін постановою Запорізького
апеляційного господарського суду від 16.08.2005 по справі № 6/98 -
позов задоволено частково.
Визнано частково недійсним прийняте Варвинською МДПI
податкове повідомлення-рішення від 03.02.2005 № 0000042302/0 в
частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 1 674
грн. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись із судовими рішеннями, позивач (далі - СТОВ)
подав касаційну скаргу, обгрунтовуючи її п. 7.3.1. ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, послалась
на те, що судами помилково визнано той факт, що кошти, які
надійшли не на власний рахунок продавця, а на рахунок банку як
погашення кредиту - як підставу для визнання податкового
зобов'язання за датою відвантаження товару. На думку Скаржника
даною нормою закону чітко зазначено, що кошти повинні бути
зараховані на рахунок платника податку, а не на інший банківський
рахунок, навіть і в рахунок погашення банківського кредиту. Тому
СТОВ було виписано податкову накладну лише 01.10.2004, тобто після
фактичного відвантаження товарів (ВРХ), що підтверджується актом
прийому-передачі ВРХ від СТОВ "Антонівське" до ТОВ АФ "Дніпро" від
01.10.2004.
Скаржник також зазначив, що судом було проігноровано той
факт, що СТОВ під час розгляду справи неодноразово вказувалося на
те, що воно має переплату по сплаті ПДВ, але даний факт МДI при
складенні акту перевірки та направленням податкового
повідомлення-рішення врахований не був, хоча сума переплати
повинна була враховуватися при визначенні суми податкової
заборгованості.
Враховуючи все зазначене в скарзі СТОВ просить скасувати
рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.04.2005
та постанову Київського апеляційного господарського суду від
06.07.2005 по справі № 16/70 та вирішити питання по суті.
Відповідач (далі - МДПI) заперечення на касаційну скаргу не
надав.
Досліджуючи позовні вимоги, судами першої та апеляційної
інстанції встановлені фактичні обставини справи про те, що МДПI
проведено перевірку СТОВ "Антонівське" за період з 01.07.2003 по
30.09.2004 та складено Акт перевірки від 31.01.2005 № 23/03796229
"Про результати планової комплексної документальної перевірки
дотримання вимог податкового та валютного законодавства СТОВ
"Антонівське".
На підставі Акту перевірки МДПI винесено податкове
повідомлення-рішення від 03.02.2005 № 0000042302/0, яким СТОВ,
згідно з пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 №
2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, пп. 3.1.1
п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України
від 03.04.1997 № 168 "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
,
абзацу 2 п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.1999
№ 271 ( 271-99-п ) (271-99-п)
, постанови Кабінету Міністрів України від
11.04.2002 № 488 ( 488-2002-п ) (488-2002-п)
, визначено суму податкового
зобов'язання з ПДВ у розмірі 13 916,53 грн., у тому числі за
основним платежем - 13 278,88 грн., за штрафними (фінансовими)
санкціями - 637,65 грн.
При цьому судами встановлено, що СТОВ "Антонівське" у
перевіряємий період займалось такими видами діяльності:
вирощування зернових культур та м'ясним і молочним скотарством.
При здійсненні діяльності позивач мав дотаційний рахунок по
тваринництву та дотаційний рахунок по рослинництву.
Згідно Указу Президента України від 02.12.1998 № 1328/98
( 1328/98 ) (1328/98)
"Про підтримку сільськогосподарських
товаровиробників", постанов Кабінету Міністрів України від
26.02.1999 № 271 ( 271-99-п ) (271-99-п)
, від 12.05.1999 № 805, п.11.21 та
п.11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, СТОВ "Антонівське", за період, який перевірявся,
користувалось спеціальним режимом оподаткування
сільськогосподарського виробництва.
Позивачем надано до податкового органу три окремі декларації
з ПДВ:
- № 1 - в якій відображаються податкові кредит та
зобов'язання, щодо операцій і продажу молока, худоби, птиці, вовни
(п.11.21 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
);
- № 2 - в якій відображаються кредит та зобов'язання з
операцій по продажу товарів (послуг, робіт) власного виробництва
крім операцій з продажу молока та м'яса і живій вазі (пп. 29 ст.
11 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
);
- № 3 - щодо операцій з продажу підакцизної продукції
власного виробництва, будь - якої продукції, придбаної на стороні,
та операції з продажу молока та м'яса в живій вазі державним
переробним підприємством, що оподатковується за ставкою 0%.
ПДВ по деклараціях № 1 та № 2 не підлягає сплаті до бюджету,
а перераховується на окремий рахунок сільгоспвиробника для
цільового використання коштів, а по декларації № 3 -
перераховується або відшкодовується з бюджету на загальних
підставах.
Перевіркою правильності визначення повноти нарахування та
своєчасності сплати ПДВ встановлено заниження ПДВ по декларації №
2 за вересень 2004 року в сумі 12 003,58 грн., по декларації № 3
за липень - грудень 2003 року - 941,51 грн., за січень - червень
2004 року - 333,79 грн.
Підставою таких нарахувань стало наступне:
27.09.2004 між СТОВ "Антонівське" та ТОВ "Агропромисловою
фірмою "Дніпро", укладено договір купівлі - продажу, третьою
особою у договорі виступає Центральне Прилуцьке відділення АППБ
"Аваль";
згідно з зазначеним договором, позивач зобов'язався передати
у власність ТОВ "Агропромисловою фірмою "Дніпро" 90 голів великої
рогатої худоби на суму 88 000 грн., а ТОВ "Агропромисловою фірмою
"Дніпро" прийняти й оплатити зазначений товар. Також сторони
домовились, що оплата повинна проводитись у формі попередньої
оплати (п. 3.1. Договору);
відповідно до п. 3.2 цього Договору - кошти повинні
перераховуватись на користь Банку в рахунок погашення зобов'язань
СТОВ "Антонівське" перед банком, які виникли на підставі
кредитного договору від 17.04.2003 № 011/04/617. Решта коштів, що
залишаються після задоволення всіх зобов'язань за кредитним
договором, перераховуються Банком на поточний рахунок позивача;
за кредитним договором від 17.04.2003 № 011/04/617 СТОВ
"Антонівське" отримало кредит в сумі 80 000 грн. строком до
16.04.2004 для придбання паливно-мастильних матеріалів, міндобрив,
гербіцидів, насіння, погашення кредиторської заборгованості, інше;
30.09.2004 ТОВ "Агропромисловою фірмою "Дніпро" за договором
купівлі-продажу перерахувало на користь Банку 72 021,48 грн., в
рахунок передплати вартості худоби та погашення кредиту СТОВ
"Антонівське". А позивач виписав податкову накладну від 01.10.2004
№ 1 про продаж великої рогатої худоби, загальною вартістю 88 000
грн., в т.ч. ПДВ - 14 666,66 грн., і в цей же день складено акт
прийому - передачі.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що
МДПI правомірно визначена перша з подій, за якою виникло податкове
зобов'язання, а саме - надходження коштів від покупця в рахунок
оплати за придбану худобу.
I тому спрямування таких коштів відразу не на власний
банківський рахунок позивача, а в рахунок погашення заборгованості
останнього перед установою банку не є підставою для визначення
податкового зобов'язання за датою відвантаження товарів.
За таких обставин, сума ПДВ у розмірі 12 003,53 грн.,
перерахованого у складі вартості товару на рахунок Банку, позивач
мав відобразити у спеціальній податковій декларації за першою з
подій у вересні 2004 року. I на цій підставі, визначивши розмір
податкового зобов'язання, суд задовольнив позов частково.
При прийнятті постанови, суд апеляційної інстанції, підтримав
позицію суду першої інстанції повністю.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги,
пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №
168 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
"Про податок на додану вартість" зазначено, що
датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт,
послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період,
протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на
банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт,
послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт,
послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі
платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації
готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника
податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата
оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг)
платником податку.
Також при визначенні податкових зобов'язань необхідно
враховувати п. 11.21 ст. 11 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, в редакції, яка діяла на час спірних
правовідносин, та дія якого була поширена до 01.01.2005, де
зазначено, що сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті
до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм
власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а
також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних
переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих
сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку
власного виробництва тваринницької продукції та продукції
птахівництва. Порядок нарахування і використання зазначених коштів
встановлюється Кабінетом Міністрів України.
А оскільки зазначена норма п. 11.21 ст. 11 Закону поширюються
лише на операції продажу молока та худоби переробним підприємствам
та операції продажу м'ясопродуктів, що вироблені у власних
переробних цехах, тому суди також вірно застосували п. 11.29 ст.
11 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
в
редакції, яка діяла на час спірних правовідносин, та дія якого
була поширена до 01.01.2005 і зупинена дія п. 7.7 ст. 7, п. 10.1 і
п. 10.2 ст. 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на
додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг)
власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних
товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної
сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки
переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що
здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно
від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума,
одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного
виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний
(податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми
валового доходу підприємства. Зазначені кошти залишаються в
розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і
використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів
виробничого призначення. У разі нецільового використання
акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України
в безспірному порядку.
В даному випадку необхідно погодитись із позицією судів, що
не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються
такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і
підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.
Тобто важливим доказом не цільового призначення стало те, що
позивачем, не надано квитанції встановленої форми, на
підтвердження того, що велика рогата худоба була реалізована саме
переробному підприємству, і при продажу худоби позивач нарахував
ПДВ не за ставкою 0%, а за ставкою 20%.
За таких обставин, суди прийшли до вірного висновку, що ПДВ з
операції продажу худоби не переробному підприємству позивач мав
відобразити у податковій декларації № 2 за вересень 2004 року.
Згідно з даних податкової декларації № 2 за вересень 2004
року, податкове зобов'язання склало 4 375 грн., податковий
кредит - 6 049 грн. В разі збільшення податкового зобов'язання на
12 003,58 грн. ПДВ, от риманого у складі передплаченої вартості
худоби, різниця між податковим зобов'язанням та кредитом, яка
підлягає зарахуванню на окремий рахунок позивача та мала бути
використана на цілі, передбачені Порядком, встановлена судами у
розмірі 10 329,58 грн. Зазначені кошти СТОВ "Антонівське" не
перерахувало на окремий рахунок та не використало їх на цілі,
передбачені законодавством, спрямувавши на погашення боргу за
кредитним договором. Отже, відповідно до п. 11.29 ст. 11 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
- така сума
(10 329,58 грн.) правомірно визнана судами такою, що підлягає
стягненню до державного бюджету.
Решта суми ПДВ з операції продажу худоби у вересні 2004 року
у розмірі 1 674 грн., яка визначена до стягнення у спірному
податковому повідомленні-рішенні, нарахована в порушення п. 11.29
ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, і тому в цій частині податкове повідомлення-рішення
від 03.02.2005 № 0000042302/0 не відповідає вимогам законодавства
і законно визнане частково недійсним.
Грунтовне дослідження судами фактичних обставин справи
повністю спростовує доводи Скаржника стосовно неправильного
застосування норм матеріального права. Відповідно аналізуючи
наведені норми Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, встановлено, що суди першої та апеляційної
інстанцій правильно дослідили обставини справи та винесли рішення
та постанову з дотриманням норм матеріального і процесуального
права, які не підлягають скасуванню.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст. ст. 160, 220, 221,
223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з
обмеженою відповідальністю "Антонівське" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Чернігівської області від
19.04.2005 та постанову Київського апеляційного господарського
суду від 06.07.2005 по справі № 16/70 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку,
визначеними ст. ст. 237-239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.I. Брайко
Г.К. Голубєва
А.О. Рибченко
М.О. Федоров