УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2007 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Бившевої Л.I., Костенка М.I., Маринчак Н.Є.,
Шипуліної Т.М.
при секретарі Павлушку Р.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.
Сімферополі Автономної Республіки Крим
на постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 17.12.2004р.
у справі № 2-15/13708-2004 господарського суду Автономної
Республіки Крим
за позовом закритого акціонерного товариства Фірми
"Кримканалбуд"
до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної
Республіки Крим
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду АР Крим від 18.11.2004 р.,
залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного
господарського суду від 17.12.2004р., позов задоволено: визнано
недійсним податкове повідомлення-рішення ДПI у м. Сімферополі від
21.09.2004 р. № 0014882301/0 про визначення ЗАТ "Кримканалбуд"
податкового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість
в сумі основного платежу 207842,00 грн.
Судові рішення вмотивовані тим, що оскільки ЗАТ
"Кримканалбуд" визнаний банкрутом згідно постанови господарського
суду АР Крим від 14.08.2003 р., його податкові зобов'язання,
зокрема з податку на додану вартість виникають відповідно до
правил ст.31 Закону України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
щодо черговості
погашення вимог кредиторів боржника. За висновком суду наявність у
позивача непогашеної заборгованості перед кредиторами першої та
другої черги виключає підстави для визначення позивачу
контролюючим органом суми податкового зобов'язання.
В касаційній скарзі ДПI у м. Сімферополі просить скасувати
ухвалені по справі судові рішення та прийняти нове рішення про
відмову в позові, посилаючись на порушення судами першої та
апеляційної інстанцій підпункту 7.7.2 пункту 7.7 ст.7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, пункту 2
ст.25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника
або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити
скаргу без задоволення як необгрунтовану.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно преамбули Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
цей Закон визначає платників податку на
додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік
неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій,
особливості оподаткування експортних та імпортних операцій,
поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та
внесення податку до бюджету.
Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 ст.7 цього Закону
датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів /
робіт, послуг / вважається дата. яка припадає на податковий
період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася
раніше: або дата зарахування коштів від покупця / замовника / на
банківський рахунок платника податку як оплата товарів / робіт,
послуг /, що підлягають поставці, а у разі поставки товарів /
робіт, послуг / за готівкові кошти - дата їх оприбуткування в касі
платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації
готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника
податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт / послуг / -
дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт /
послуг / платником податку.
Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 цієї статті в редакції, чинній до
01.06.2005р., передбачалося, що у строки, передбачені законом для
відповідного податкового періоду, платник податку подає органу
державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову
декларацію незалежно від того, чи виникло у нього у цьому періоді
податкове зобов'язання чи ні.
Відповідно до частини 1 ст.23 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
з дня прийняття господарським судом постанови про
визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури
строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язань
щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування, податків і зборів / обов'язкових платежів /
вважається таким, що настав; припиняється нарахування неустойки /
штрафу, пені /, процентів та інших економічних санкцій по всіх
видах заборгованості банкрута; вимоги за зобов'язаннями боржника,
визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур
банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної
процедури.
Згідно частини 1 ст.9 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
платники податків, зборів,
/обов'язкових платежів / зобов'язані сплачувати належні суми
податків і зборів / обов'язкових платежів / у встановлені законами
терміни.
Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів /
обов'язкових платежів / припиняється із сплатою податку, збору /
обов'язкового платежу / або його скасуванням, або списанням
податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
. У разі ліквідації юридичної особи
заборгованість з податків і зборів / обов'язкових платежів /
сплачується у порядку, встановленими законами України / частина 3
цієї статті /.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для
висновку, що визнання платника податків банкрутом не звільняє його
від обов'язку щодо подачі податкової звітності до податкового
органу та сплати податків, зборів / обов'язкових платежів,
встановлених законами України, а звільняє лише від сплати штрафних
санкцій за порушення податкового законодавства.
При цьому строки виникнення податкових зобов'язань та сплати
податків, зборів / обов'язкових платежів / визначаються
відповідними законами про оподаткування.
У разі невиконання платником податків, визнаного банкрутом,
обов'язку щодо сплати податків і зборів /обов'язкових платежів/
контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити такому
платнику податків суму податкового зобов'язання згідно з
підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 ст.4 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Таким чином, ДПI у м. Сімферополі, визначаючи позивачу суму
податкових зобов'язань з податку на додану вартість за червень -
грудень 2003 року, січень - липень 2004 року, коли позивач
знаходився в ліквідаційній процедурі, діяла в межах повноважень,
визначених чинним законодавством.
Обгрунтовуючи правомірність донарахування позивачу суми
податкових зобов'язань згідно спірного податкового
повідомлення-рішення, ДПI у м. Сімферополі посилалася на те, що в
зазначений період позивач здійснював оподатковувані операції з
продажу товарів /відчуження активів/, виписував податкові
накладні, вів податковий облік у книзі обліку продажів товарів /
робіт, послуг /, однак не декларував свої податкові зобов'язання
відповідно до вимог підпункту 7.3.1 пункту 7.3 та підпункту 7.7.2
пункту 7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Ці доводи відповідача судом перевірені не були, обставини
щодо здійснення позивачем оподатковуваних операцій в червні -
грудні 2003 року та в січні - липні 2004 року, суми податкових
зобов'язань, які виникли при цьому та їх декларування встановлені
в судовому процесі не були.
Висновок суду про включення позивачем спірної суми податкових
зобов'язань за вказані звітні податкові періоди до суми податкових
зобов'язань, задекларованих в декларації з податку на додану
вартість за серпень 2004 року від 13.09.2004 р. грунтуються тільки
на неперевірених доводах позивача без встановлення дійсних
обставин щодо податкових зобов'язань позивача за серпень 2004
року.
При цьому суд не звернув увагу, що в зазначеній податковій
декларації позивач суму податкових зобов'язань 222667,00 грн.
визначив із загального обсягу оподатковуваних операцій вказаного
звітного періоду / рядок 5.2 декларації / без заповнення рядка 8
"Коригування на основі попередніх звітних періодів".
Порушення судами першої та апеляційної інстанцій наведених
норм матеріального права та неповне встановлення обставин щодо
дійсних податкових зобов'язань позивача з ПДВ в червні - грудні
2003 року, січні - липні 2004 року призвели до прийняття
незаконних судових рішень, які відповідно до ст. 227 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
підлягають скасуванню з направленням справи на новий
розгляд суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід
взяти до уваги викладене в цій ухвалі, вжити всі передбачені
чинним законодавством заходи для встановлення дійсних обставин
справи, прав і обов'язків сторін та в залежності від встановленого
і у відповідності із законом вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 227, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
УХВАЛИВ :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.
Сімферополі Автономної Республіки Крим задовольнити частково.
Скасувати постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 17.12.2004р., рішення господарського суду
Автономної Республіки Крим від 18.11.2004р., справу направити на
новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий Усенко Є.А.
Судді Бившева Л.I.
Костенко М.I.
Маринчак Н.Є.
Шипуліна Т.М.
З оригіналом згідно
Суддя Усенко Є.А.