ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" квітня 2007 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.,
Суддів: Бившевої Л.I., Костенка М.I., Усенко Є.А., Шипуліної
Т.М.,
при секретарі: Сорокіній Л.В.
за участю представника:
відповідача: Прудко О.В.
розглянувши касаційні скарги Державної податкової інспекції у
Кіровському районі м. Дніпропетровська
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від
29 листопада 2005 року та постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 21 лютого 2006 року
у справі №22-2965а-2006
за позовом ТОВ ВКП "Iнтермет"
до ДПI у Кіровському районі м. Дніпропетровська, Відділення
державного казначейства у Кіровському районі м. Дніпропетровська
області
про стягнення суми, -
в с т а н о в и в:
У вересні 2005 року позивач звернувся до господарського суду
Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Державного
бюджету України процентів, нарахованих на бюджетну заборгованість
з ПДВ по декларації за вересень 2002 року.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29
листопада 2005 року позов задоволено: стягнуто з Державного
бюджету України на користь позивача відсотки в сумі 13818,92 грн.,
нараховані на бюджетну заборгованість з ПДВ за вересень 2002 року;
стягнуто з ДПI у Кіровському районі м.Дніпропетровська на користь
позивача 138,19 грн. судових витрат.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 21 лютого 2006 року рішення суду першої інстанції
скасовано частково: стягнуто з Державного бюджету України на
користь позивача 11661,53 грн. відсотків на бюджетну
заборгованість з ПДВ за вересень 2002 року; стягнуто з ДПI у
Кіровському районі м.Дніпропетровська на користь позивача 116,62
грн. судових витрат. В задоволенні решти позовних вимог
відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями першої та апеляційної інстанції,
відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з
касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені рішення та
прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні
позовних вимог.
В обгрунтування своїх вимог відповідач вказує на порушення
судами першої та апеляційної інстанцій вимог матеріального та
процесуального права, що призвело до неправильного вирішення
справи.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника
відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи,
наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.10.2002 року позивачем
до податкового органу було подано податкову декларацію з податку
на додану вартість за вересень 2002 року, згідно якої сума
податкового кредиту дорівнювала 103503,00 грн. і мала бути
відшкодована.
У зв'язку з несвоєчасним відшкодуванням від'ємного значення
ПДВ, товариством нараховані відсотки в сумі 13818,92 грн. за
несвоєчасне відшкодування податкового кредиту за період з
01.12.2002 року по 08.06.2004 року.
На підставі того, що позивачем при поданні декларації з
податку на додану вартість за вересень 2002 року було виявлено
бажання отримати відшкодування від'ємного значення ПДВ шляхом
зарахування платежів з податку на прибуток протягом трьох
наступних звітних періодів, і тієї обставини, що відшкодування
надлишку сплаченого ПДВ в сумі 103503,00 грн. відбулось 31.07.2003
року, апеляційним судом зроблено висновок, що у позивача виникло
право на нарахування процентів за несвоєчасне відшкодування ПДВ за
період з 01.03.2003 року по 30.06.2004 року.
Відповідно до п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
в редакції, що діяла на
час існування бюджетної заборгованості, у разі коли за
результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом
7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає
відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України
протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для
отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за
звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного
відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок
платежів з цього податку. Таке рішення платника податку
відображається в податковій декларації. Відшкодування здійснюється
шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку
на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує,
або шляхом видачі казначейського чека, який приймається до
негайної оплати (погашення) будь-якими банківськими установами.
Правила випуску, обігу та погашення казначейських чеків
встановлюються законодавством. Здійснення відшкодування шляхом
зменшення платежів по інших податках, зборах (обов'язкових
платежах) не дозволяється.
Однак, Указом Президента України від 07.08.1998 року №857/98
( 857/98 ) (857/98)
встановлено право проводити зарахування сум бюджетного
відшкодування повністю або частково в рахунок платежів з цього
податку або іншим податкам, які зараховуються цим платником до
Державного бюджету за рішенням платника податку відображеним в
податковій декларації.
Право позивача на стягнення відсотків з бюджетної
заборгованості закріплено в абзаці 5 п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
- суми, що
не відшкодовані платнику податку протягом визначеного строку,
вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної
заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від
облікової ставки Національного банку України, встановленої на
момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день
погашення. Платник податку має право у будь-який момент після
виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом
про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності
посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно
сплачених податків.
Таким чином, приймаючи до уваги що у позивача виникли
податкові зобов'язання з податку на прибуток лише 20.01.2003 року,
то суд апеляційної інстанції зробив висновок, що у позивача
виникло право на нарахування процентів за несвоєчасно
відшкодування бюджетної заборгованості з 01.03.2003 року, і
остаточна сума складає 11661,53 грн..
Отже, судами першої та апеляційної інстанцій підтверджується
право позивача на отримання суми відсотків за несвоєчасне
відшкодування бюджетної заборгованості, однак при визначенні суми
відшкодування судові рішення попередніх судових інстанцій мають
відмінність, яка не обгрунтована належними розрахунками з яких
суди дійшли визначення суми відшкодування.
Разом з тим, виходячи з положень ст.220 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, суд касаційної інстанції перевіряє правильність
застосування судами першої та апеляційної інстанції норм
матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у
справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визначати
доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.
Судом першої та апеляційної інстанцій при вирішенні даної
справи не наведено з яких розрахунків вони виходили при визначенні
суми відсотків нарахованих за несвоєчасне відшкодування
податкового кредиту, а суд касаційної інстанції позбавлений
можливості сам перевірити ці дані, оскільки не може встановлювати
обставини, які не були досліджені під час судового розгляду судами
попередніх судових інстанцій.
За таких обставин відсутні підстави вважати, що судами
з'ясовані всі обставини справи і їм надана правильна юридична
оцінка. Вказане позбавляє касаційну інстанцію можливості
перевірити юридичну оцінку, надану судами попередніх інстанцій
всім обставинам справи.
Враховуючи наведене, прийняті судові рішення підлягають
скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Під час нового розгляду необхідно врахувати викладене, повно
та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну
оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до
спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити
законне і обгрунтоване рішення.
Керуючись статтями 220, 221, 227, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, -
у х в а л и в :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському
районі м. Дніпропетровська - задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29
листопада 2005 року та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 21 лютого 2006 року - скасувати і
направити на новий розгляд суду першої інстанції в іншому складі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до
Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття
таких обставин.
Судді (підписи)
З оригіналом згідно:
Суддя
Вищого адміністративного суду
України Н.Є.Маринчак