Iменем України
УХВАЛА
"11" квітня 2007 р. Справа № 3/175-04-6835
к/с № К-6921/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий Нечитайло О.М.
Судді Конюшко К.В.
Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.
Степашко О.I.
при секретарі судового засідання Сорокіній Л.В.
за участю представників:
позивача: Волошиної Л.В., дов. від 12.01.2007р. № 21
відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Котовської об'єднаної державної податкової
інспекції в Одеській області
на постанову Одеського апеляційного господарського суду
від 02.03.2005р.
у справі № 3/175-04-6835
та рішення господарського суду Одеської області
від 25.11.2004р.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Котовський хлібзавод"
до Котовської об'єднаної державної податкової
інспекції в Одеській області
про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Котовський
хлібзавод" (надалі позивач, ТОВ "Котовський хлібзавод") звернулось
до господарського суду Одеськоїобласті із позовом до Котовської
об'єднаної державної податкової інспекції в Одеській області
(надалі - відповідач, Котовська ОДПI) про визнання недійсними
податкових повідомлень-рішень Котовської ОДПI від 05.08.2004р. №
0000642320/0, № 0000632320/0 та № 0001141730/0.
Рішенням господарського суду Одеської області (суддя Т.Я.
Гладишева) від 25.11.2004 р., (із врахуванням уточнення до
позовних вимог) позов задоволено частково, визнано недійсними
податкові повідомлення-рішення Котовської ОДПI від 05.08.2004р. №
0000642320/0, № 0000632320/0, податкове повідомлення рішення №
0001141730/0 визнано недійсним у частині донарахованого
прибуткового податку в сумі 1043,77 грн. та застосованих штрафних
санкцій на суму 2 087,54 грн., стягнуто з відповідача на користь
ТОВ "Котовський хлібзавод" 203,00 грн., в решті позовних вимог
відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
02.03.2005р. у справі № 3/175-04-6835 (судова колегія у складі:
головуючий - Л.В. Поліщук, судді: Бандура Л.I., Туренко В.Б.)
рішення господарського суду Одеської області від 25.11.2004р. у
справі № 3/175-04-6835 змінено, резолютивну частину викладено у
наступній редакцій:
"1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення
Котовської ОДПI від 05.08.2004р. № 0000632320/0, № 0001141730/0.
3. Податкове повідомлення рішення Котовської ОДПI №
0000642320/0 визнано недійсним у частині донарахованого податку на
додану вартість в сумі 1119,40 грн. і штрафним санкціям з цього
податку у сумі 1 583,95 грн.".
Вказане судове рішення аргументоване тим, що висновки акту
перевірки Котовської ОДПI на підставі яких прийнято спірні
податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам чинного
законодавства України та фактичним обставинам справи.
Котовська ОДПI, не погоджуючись із судовими рішеннями
господарських судів першої та апеляційної інстанцій, з підстав
порушення вказаними судами норм матеріального права, звернулась до
Вищого господарського суду України із касаційною скаргою в якій
просить скасувати рішення господарського суду від 25.11.2004р. та
постанову Одеського апеляційного господарського суду від
02.03.2005р. у справі № 3/175-04-6835 та ухвалити нове судове
рішення, яким у позові відмовити.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.11.2005р. у
справі № 3/175-04-6835, у зв'язку із вступом в законну силу
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, вказана
касаційна скарга разом із матеріалами справи передана для розгляду
Вищому адміністративному суду України за підвідомчістю.
Представник позивача у судовому засіданні суду касаційної
інстанції доводи касаційної скарги вважає необгрунтованими,
рішення господарського суду від 25.11.2004р. та постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 02.03.2005р. у
справі № 3/175-04-6835 вважає повністю законними, просить залишити
названі судові рішення без змін, а касаційну скаргу без
задоволення.
Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами
першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та
процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може
досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними
обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій
встановлено наступне:
Котовською ОДПI прийняті податкові повідомленння-рішення від
05.08.2004р.:
- № 0000642320/0, яким позивачу визначено суму податкового
зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 592,10 грн.
у тому числі 1711,90 грн. та 1880,20 грн. штрафних (фінансових)
санкцій;
- № 0001141730/0, яким позивачу визначено податкове
зобов'язання з прибуткового податку та штрафні санкції у розмірі 5
135,31 грн. у тому числі 1711,77 грн. та штрафні санкції у розмірі
3 423,54 грн.;
- № 0000632320/0, яки позивачу визначено податкове
зобов'язання за платежем штраф та фінансові санкції по ліміту каси
та патентуванню у розмірі 5030,50 грн., у тому числі штрафні
санкції 5030,50 грн.
Вкзані податкові повідомлення-рішення були оскаржені
позивачем у адміністративному порядку, однак Котовською ОДПI
скарги позивача були повернуті без розгляду в зв'язку із
порушенням термінів їх оскарження.
Оспорювані акти ненормативного характеру були прийняті на
підставі висновків акту перевірки від 02.08.2004р. № 1475 "Про
результати документальної перевірки дотримання вимог податкового
та валютного законодавства ТОВ "Котовський хлібзавод" за період
04.06.2003р. по 01.04.2004р., за змістом якого у позивача
встановлено порушення пп.7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, порушення
Положення "Про порядок ведення касових операцій в національній
валюті в Україні" та ст.7, ст. 9 Декрету Кабінету МіністрівУкраїни
"Про прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України,
заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши
правильність застосування судом апеляційної інстанції норм
матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин
справи, приходить до висновку про відсутність підстав для
задоволення касаційної скарги, а саме.
Щодо порушення вимог п.п. 7.4.4 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону
України "Про податок на додану вартість України", судова колегія
Вищого адміністративного суду України дійшла наступних висновків.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, в
акті перевірки зафіксовано, що позивачем до складу податкового
кредиту відносилися суми ПДВ при придбанні бензину, який
списувався на роботу легкового автотранспорту в сумі 2238,8 грн.,
тоді як згідно вимог Закону України "Про податок на додану
вартість України" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, , до податкового кредиту
відноситься 50% ПДВ від загальної суми податку, відшкодованого при
придбанні паливно-мастильних матеріалів для легкових автомобілів.
Таким чином, донараховано ПДВ в сумі 1119,4 грн., в тому числі по
періодах: червень 2003р. - 69,8 грн., липень 2003р. - 108,6 грн.,
серпень 2003р. - 111,06 грн., жовтень 2003р. - 107,8 грн.,
листопад 2003р. - 122,7 грн., грудень 2003р. - 158,0 грн., січень
2004р. -107,5 грн., лютий 2004р. - 114,8 грн., березень 2004р. -
107,2 грн.
Місцевий та апеляційний господарські суди вказані твердження
відповідача визнали безпідставними з огляду на те, що останнім
обгрунтованість таких висновків не підтверджена належними
доказами.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, в адміністративних справах про
протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних
повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого
рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо
він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, судова колегія Вищого адміністративного
суду України вказану позицію господарських судів попередніх
інстанцій вважає нормативно обгрунтованою.
Щодо висновків про порушення позивачем п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.
7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, в
зв'язку із віднесенням до податкового кредиту у жовтні 2003р. суму
ПДВ 592,00 грн., що не підтверджено належно оформленою податковою
накладною (п.н. № 32 від 10.10.2003р. СТОВ "Обруч"), судова
колегія Вищого адміністративного суду України зазначає наступне.
Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 вказаного закону (із
врахувуванням змін та доповнень) не дозволяється включення до
податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не
підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при
імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи
банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в
оплату вартості таких робіт (послуг).
За змістом пп.7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, податкова накладна платник
податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має
містити зазначені окремими рядками:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дату виписування податкової накладної;
в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові
фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану
вартість;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
д) місце розташування юридичної особи або місце податкової
адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану
вартість;
е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх
кількість (обсяг, об'єм);
є) повну назву отримувача;
ж) ціну продажу без врахування податку;
з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому
значенні;
и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням
податку.
Господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що
вказана вище податкова накладна не відповідає наведеним вимогам
п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
За таких обставин, судова колегія Вищого адміністративного
суду України погоджується із висновками Одеського апеляційного
господарського суду, що у позивача не виникає права на віднесення
до складу податкового кредиту податкового зобов'язання з податку
на додану вартість, визначеного у вказаній податковій накладній.
Щодо відповідності вимогам закону податкового
повідомлення-рішення від 05.08.2004р. № 0000632320/0 про
визначення податкового зобов'язання згідно п. "б" п.п. 4.2.2 п.
4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
в сумі 5030,50 грн. у відповідності до ст. 1
Указу Президента України "Про застосування штрафних і санкцій за
порушення норм з регулювання обігу готівки", судова колегія Вищого
адміністративного суду України погоджується з правовою позицією
місцевого та апеляційного господарського судів виходячи з
наступного.
Відповідно до преамбули Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, цей Закон є спеціальним законом з
питань оподаткування, який установлює порядок погашення
зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та
державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових
платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне
страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне
страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що
застосовуються до платників податків контролюючими органами, у
тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності,
та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Згідно визначення, наданого у п. 1.2 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, податкове
зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів
або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та
у строки, визначені цим Законом або іншими законами України;
Як вбачається зі змісту ст.ст. 13-14 Закону України "Про
систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, вони містять вичерпний перелік
податкових зобов'язань платника податків. Штрафні санкції,
нараховані відповідно до Указу Президента України "Про
застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання
обігу готівки" за порушення Положення "Про порядок ведення касових
операцій у національній валюті в Україні" та ст. 8 Закону України
"Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі громадського харчування та послуг", як вид податкового
зобов'язання, вказаними статтями не предбачено, таким чином
кваліфікацію їх в якості податкового зобов'язання в розумінні
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
, здійснено відповідачем необгрунтовано.
Таким чином судова колегія Вищого адміністративного суду
України погоджується із висновком господарських судів першої та
апеляційної інстанцій про те, що випадки визначення контролюючим
органом податкового зобов'язання, що перелічені у пп.4.2.2. п.4.2.
ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
, не стосуються застосування штрафів, передбачених
указом Президента України "Про застосування штрафних санкцій за
порушення норм регулювання обігу готівки", оскільки останні за
своєю юридичною природою не є податковим зобов'язанням у розумінні
норм вказаного закону.
По епізоду щодо визнання недійсним податкового повідомлення
рішення Котовської ОДПI від 05.08.2005р. № 0001141730/0, судова
колегія Вищого адміністративного суду України вбачає за необхідне
зазначити наступне.
Господарським судом апеляційної інстанції зазначено, що в
акті перевірки вказано, що донарахована сума прибуткового податку
складається з 668,0 грн., внаслідок порушення позивачем статей 7,
9 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" від
26.12.1992р. № 13-92 ( 13-92 ) (13-92)
(був чинним на дату перевірки), що
призвело до невірного застосування ставки податку при обчисленні
прибуткового податку із заробітної плати у липні та серпні 2003
року, а також суми 1043,77 грн., донарахованої внаслідок не
підтвердження підзвітних сум по придбанню промислових товарів
фактом їх оплати (не відповідають встановленим законодавством
вимогам та не мають юридичну силу).
Проте з вказаного акту перевірки неможливо встановити, які
ставки і відносно яких працівників були неправильно застосовані
позивачем норми чинного законодавства, а також не підтверджені
факти порушення працівниками "Котовський хлібзавод" при отримані
готівки "Положення про проведення касових операцій у національній
валюті в Україні".
На підставі таких фактичних обставин та керуючись нормативним
приписом ст. 49 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, господарський суду апеляційної інстанції дійшов
висновку щодо необгрунтованості донарахування позивачу податкового
зобов'язання з прибуткового податку.
Судова колегія Вищого адміністративного суду України,
керуючись нормативним приписом ч. 2 ст. 71 Кодексу
адміністратвиного судочинства України ввважає дану позицію
норматино обгрунтованою.
Таким чином, судова колегія Вищого адміністративного суду
України підтверджує, що при прийнятті постанови Одеського
апеляційного господарського суду від 02.03.2005р. у справі №
3/175-04-6835 господарський суд апеляційної інстанції дійшов
вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і
правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми
матеріального права.
За таких обставин, касаційна скарга Котовської ОДПI підлягає
залишенню без задоволення, а постанова Одеського апеляційного
господарського суду від 02.03.2005р. у справі № 3/175-04-6835 -
без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд -
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу Котовської об'єднаної державної
податкової інспекції на рішення господарського суду Одеської
області від 25.11.2004р. та постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 02.03.2005р. у справі № 3/175-04-6835
залишити без задоволення
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
02.03.2005р. у справі № 3/175-04-6835 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не
може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий суддя: Нечитайло О.М.
Судді Конюшко К.В.
Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.
Степашко О.I.