ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2007 року м. Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого - Харченка В.В., суддів - Васильченко Н.В.,
Гончар Л.Я., Матолича С.В., Чалого С.Я., при секретарі Мельник
I.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу
приватного підприємства "Кларк" на постанову Господарського суду
Київської області від 23 серпня 2006 року та ухвалу Київського
міжобласного апеляційного господарського суду від 3 листопада 2006
року у справі за позовом Білоцерківського міськрайонного центру
зайнятості до приватного підприємства "Кларк" про стягнення
штрафних санкцій, -
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Господарського суду Київської області від 23
серпня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського
міжобласного апеляційного господарського суду від 3 листопада 2006
року Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20
липня 2006 року було задоволено вимоги Білоцерківського
міськрайонного центру зайнятості до приватного підприємства
"Кларк" про стягнення штрафних санкцій.
В основу зазначених судових рішень покладено висновки про те,
що не надав суду належних доказів як про те, що ним в установлені
строки були направлені списки звільнених працівників, так і про
завчасне повідомлення про намір звільнити.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями ПП "Кларк"
звернулося з касаційною скаргою, у якій просить постанову
Господарського суду Київської області від 23 серпня 2006 року та
ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду
від 3 листопада 2006 року скасувати та прийняти рішення про
відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга грунтується на порушенні судами першої та
апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема норм
статі 71 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
. Скаржник стверджує, що чинним законодавством на нього
не покладено обов'язку доведення отримання позивачем повідомлень
про майбутнє звільнення працівників.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду
України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги
колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню із наступних підстав.
Як було встановлено по справі судами першої та апеляційної
інстанцій в порушення вимог п. 5 ст. 20 Закону України "Про
зайнятість населення" ( 803-12 ) (803-12)
ПП "Кларк" при вивільненні
працівників, які працювали у відповідача, в термін не пізніше ніж
за два місяці ним не було повідомлено у письмовій формі державну
службу зайнятості, а в десятиденний строк після вивільнення не
були направлені списки фактично вивільнених працівників, в зв'язку
з чим складено акт перевірки № 10-01-030/7 територіальною
державною інспекцією праці у Київській області.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
кожна сторона повинна довести ті
обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім
випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Зазначеною правовою нормою на відповідача покладено обов'язок
доведення направлення позивачу повідомлень про майбутнє звільнення
працівників.
Судами першої та апеляційної інстанцій було відхилено докази
скаржника про здійснення такого направлення з огляду на
відсутність доказів отримання позивачем листів позивача №22 від 8
лютого 2005 року та №136 від 11 липня 2005 року.
Однак приписами частини п'ятої статті 20 Закону України "Про
зайнятість населення" ( 803-12 ) (803-12)
не визначено засобу повідомлення,
не зазначено порядку надіслання таких повідомлень.
Судами першої та апеляційної інстанції підставою для
застосування штрафних санкцій визначено те, що 31.01.2005р. у
зв'язку з реорганізацією підприємства звільнено ОСОБА_1 з річною
заробітною платою 2062,07 грн.; 04.07.2005р. у зв'язку з
реорганізацією підприємства звільнено ОСОБА_2., ОСОБА_3.,
ОСОБА_4., ОСОБА_5 та ОСОБА_6., з річною заробітною платою 2713,51
грн., 4371,31 грн., 2848,27 грн., 1920,47 грн. та 4028,19 грн.
відповідно; 18.07.2005р. у зв'язку з реорганізацією підприємства
звільнено ОСОБА_7. з річною заробітною платою 4376,53 грн.;
30.09.2005р. у зв'язку зі скороченням штатів звільнено ОСОБА_8. з
річною заробітною платою 5337,67 грн.
Види адміністративно-господарських санкцій передбачені ст.239
ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, а саме органи державної влади та органи
місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у
порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів
господарювання такі адміністративно-господарські санкції:
вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф;
стягнення зборів (обов'язкових платежів); зупинення операцій за
рахунками суб'єктів господарювання; застосування антидемпінгових
заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування
індивідуального режиму ліцензування; зупинення дії ліцензії
(патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів
господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на
здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської
діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб'єкта
господарювання; скасування державної реєстрації та ліквідація
суб'єкта господарювання; інші адміністративно-господарські
санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.
Пунктом 5 розділу IX "Прикінцеві положення" Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
передбачено, що положення
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
щодо відповідальності за
порушення правил здійснення господарської діяльності, а також за
порушення господарських зобов'язань застосовуються у разі, якщо ці
порушення були вчинені після набрання чинності зазначеними
положеннями, крім випадків, коли за порушення господарських
зобов'язань була встановлена інша відповідальність договором,
укладеним до зазначеного в пункті 1 цього розділу строку.
Положення Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
щодо
відповідальності за порушення, зазначені в абзаці першому цього
пункту, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями
цього Кодексу стосовно відповідальності учасників господарських
відносин, застосовуються у разі якщо вони пом'якшують
відповідальність за вказані порушення.
Статтею 250 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
встановлені строки
застосування адміністративно-господарських санкцій. Зокрема
зазначеною статтею встановлено, що
адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до
суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення
порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим
суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення
господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Тобто, зазначеною статтею Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
пом'якшено відповідальність суб'єктів господарювання за
порушення нормативу створення робочих місць шляхом обмеження
терміну, на протязі якого може бути нараховано штраф.
Оскільки Законом України "Про зайнятість населення"
( 803-12 ) (803-12)
не встановлено строків застосування зазначених
штрафних санкцій, то підлягали застосуванню строки, встановлені
статтею 250 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
Колегія суддів звертає увагу на те, що судами неповно
встановлено фактичні обставини справи та, зокрема, не з'ясовано,
чи не були пропущені строки застосування
адміністративно-господарських санкцій, згідно з вимогами ст.250 ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
, з урахуванням того, що позов було пред'явлено
16 червня 2006 року.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Відповідно до частини 2 статті 227 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
підставою для скасування судових рішень судів першої та (або)
апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий
розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права,
які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи
і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить висновку про
наявність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування
рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи
на новий розгляд до суду першої інстанції.
З урахуванням зазначеного судові рішення у справі підлягають
скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої
інстанції.
При новому розгляді справи слід належно оцінити докази, що
мають значення для вирішення спору по суті, всебічно і повно
перевірити доводи, на яких грунтуються вимоги та заперечення
сторін, та, враховуючи зазначені вище обставини і вимоги
законодавства, прийняти законне та обгрунтоване судове рішення.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 227 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу приватного підприємства "Кларк" задовольнити
частково.
Постанову Господарського суду Київської області від 23 серпня
2006 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 3 листопада 2006 року скасувати, справу
направити на судовий новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, і
оскарженню не підлягає, крім, як з підстав, у порядку та у строки,
передбачені ст.ст.237-239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий /підпис/ В.В. Харченко
Судді /підпис/ Н.В. Васильченко
/підпис/ Л.Я. Гончар
/підпис/ С.Я.Чалий
/підпис/ С.В. Матолич
З оригіналом вірно
суддя Н.В.Васильченко