ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2007 року м. Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
Бутенка В.I., Панченка О.I., Лиски Т.О., Сороки М.О., Штульмана
I.В.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
адміністративної справи за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на
рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 лютого 2004
року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 28 квітня 2004 року
у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України
про поновлення порушених прав на пільги, -
встановила:
В грудні 2003 року ОСОБА_1, ОСОБА_2. звернулися до суду із
зазначеним позовом, в якому зазначали, що вони є пенсіонерами МВС
України і у відповідності зі ст. 22 Закону України "Про міліцію"
( 565-12 ) (565-12)
мають право на пільги по сплаті житлово-комунальних
послуг. Проте, на їх звернення до МВС з проханням перерахувати
кошти до енергопостачаючих підприємств вони отримали відмову з
посиланням на те, що субвенції з державного бюджету місцевим
бюджетам встановлено тільки для надання пільг ветеранам війни,
ветеранам органів внутрішніх справ та учасникам ліквідації
наслідків аварії на ЧАЕС. У зв'язку з цим, заявники вважали, що
відповідачем було порушено їхнє право на пільги через зупинення
дії окремих положень закону й просили суд поновити порушені
Кабінетом Міністрів України права, передбачені Законом України
"Про міліцію" ( 565-12 ) (565-12)
, зобов'язавши відповідача виконати вимоги
вказаного Закону та Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 05 лютого
2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва
від 28 квітня 2004 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1,
ОСОБА_2. відмовлено.
Не погоджуючись із постановленими по справі судовими
рішеннями, ОСОБА_1, ОСОБА_2. звернулися до Верховного Суду України
з касаційною скаргою в порядку визначеному ЦПК України 1963
( 1501-06 ) (1501-06)
року, в якій, посилаючись на порушення Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та необгрунтованість висновків суду,
просили вказані судові рішення скасувати, змінивши їх по суті
заявлених позовних вимог.
Ухвалою Верховного Суду України від 15.06.2006 р. на підставі
п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного
судочинства України зазначену касаційну скаргу зі справою було
передано до Вищого адміністративного суду України для вирішення в
порядку касаційного провадження.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та доводи
касаційної скарги приходить до висновку, що вона задоволенню не
підлягає з таких підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 211 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, підставами
касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм
матеріального чи процесуального права.
На основі системного аналізу положень Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та Закону України "Про Державний бюджет України на
2004 рік" ( 1344-15 ) (1344-15)
суд першої інстанції дійшов обгрунтованого
висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого позову
до Кабінету Міністрів України.
Так, відповідно до ст. 113 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, Кабінет Міністрів України є вищим органом у
системі органів державної влади та у своїй діяльності керується
Конституцією і законами України, актами Президента України.
Відповідно до п.6 ст. 116 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
Кабінет Міністрів України розробляє проект закону про Державний
бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною
Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді
України звіт про його виконання.
Єдиними органом законодавчої влади в Україні є парламент -
Верховна Рада України, яка відповідно до ст. 85 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
затверджує Державний бюджет України та
вносить зміни до нього.
Судом було встановлено, що питання, з яким звернулися ОСОБА_1
та ОСОБА_2. врегульовано Законом України "Про Державний бюджет
України на 2004 рік" ( 1344-15 ) (1344-15)
, в межах якого здійснювалося
фінансування всіх пільг, передбачених законодавством та на
підставі і в межах якого діяв відповідач.
За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного
суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій
у даній справі про безпідставність позовних вимог й підстав для
скасування оскаржуваних судових рішень не вбачає.
При встановленні вищенаведених фактів судами не порушено норм
матеріального чи процесуального права.
Доводи касаційної скарги зазначений висновок суду не
спростовують.
Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення
без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 - залишити без задоволення,
а рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 лютого 2004
року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 28 квітня 2004
року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і
оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно
Суддя