ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
головуючого - судді Цуркана М.I.
суддів: Гуріна М.I., Кобилянського М.Г., Юрченка В.В.,
Ліпського Д.В.
розглянувши у попередньому розгляді справу за позовом
ОСОБА_1до Київського міського військового комісаріату про
перерахунок пенсії за його касаційною скаргою на рішення
Шевченківського районного суду м.Києва від 13 жовтня 2004 року та
на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 30 березня 2005 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У серпні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
Київського міського військового комісаріату, в якому просив
зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії з урахуванням
премії 33,3% згідно п.3 Постанови КМУ №829 від 22 травня 2000
( 829-2000-п ) (829-2000-п)
року, 100%-ї надбавки, встановленої Указом
Президента України №173 від 23 лютого 2002 ( 173/2002 ) (173/2002)
року та
90%-ї надбавки за Указом Президента України №389 від 5 травня 2003
( 389/2003 ) (389/2003)
року.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 30 березня 2005 року
залишено без змін рішення Шевченківського районного суду м.Києва
від 13 жовтня 2005 року, яким в задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями позивач
звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду України, який
направив її разом зі справою до Вищого адміністративного суду
України.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду
першої та апеляційної інстанції, а справу направити на новий
судовий розгляд, оскільки вважає, що суди першої та апеляційної
інстанції неправильно застосували норми матеріального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду
України, перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної
скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної
інстанції норм матеріального та процесуального закону, правової
оцінки обставин у справі у межах, визначених ч.2 ст.220 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів приходить до висновку про
відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та
скасування ухвалених по справі судових рішень.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1
є військовим пенсіонером, який вийшов на пенсію у 1995 році.
Відповідно до статті 10 Закону України "Про пенсійне
забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового
складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" ( 2262-12 ) (2262-12)
,
який визначає умови та порядок пенсійного забезпечення
військовослужбовців Збройних сил України, пенсійне забезпечення
військовослужбовців, які мають право на пенсію здійснюється
відповідними відомствами в порядку, що визначається Кабінетом
Міністрів України.
Частиною тертю ст. 43 вищевказаного Закону / в редакції яка
діяла на час виникнення спірних правовідносин/ передбачено, що,
пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам,
військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за
контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та
членам їх сімей обчислюються з грошового забезпечення цих
військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу. При
цьому для обчислення їм пенсій враховуються відповідні оклади за
посадою, військовим чи спеціальним званням, процентна надбавка за
вислугу років, надбавки за вчене звання і вчену ступінь,
кваліфікацію і умови служби у порядку і розмірах, що визначаються
Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 17
липня 1992 року № 393 ( 393-92-п ) (393-92-п)
"Про порядок обчислення вислуги
років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам
офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям
надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам
начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та
членам їхніх сімей" пенсії обчислюються з таких видів грошового
забезпечення: окладу за останньою штатною посадою, займаною перед
звільненням; окладу за військове або спеціальне звання; процентної
надбавки за вислугу років; додаткових видів грошового
забезпечення, що надаються щомісяця (надбавки за вчене звання і
науковий ступінь, кваліфікацію та умови служби).
Щодо нової редакції ч.3 ст.43 зазначеного Закону, де йдеться
про нарахування пенсії з розміру грошового забезпечення за
останньою штатною посадою перед звільненням, куди включається
оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну
надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового
забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах,
встановлених законодавством" та п.2 Перехідних положень до Закону
України "Про внесення змін до статті 43 Закону України "Про
пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і
рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб"
( 2262-12 ) (2262-12)
, який передбачає право на перерахунок пенсії з
урахуванням зазначеного положення Закону, то вони набирають
чинность з 1 січня 2005 року і не мають зворотньої дії в часі.
Постановою Кабінету Міністрів України №452 від 06 квітня 1998
( 452-98-п ) (452-98-п)
року "Про упорядкування додаткових видів грошового
забезпечення військовослужбовців", якою затверджені додаткові види
грошового забезпечення військовослужбовців, що виплачуються
щомісячно встановлено, що премія не відноситься до додаткових
видів грошового забезпечення.
Відповідно до положень ст.63 Закону України "Про пенсійне
забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового
складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" ( 2262-12 ) (2262-12)
, призначені військовослужбовцям
пенсії перераховувались з підвищенням грошового забезпечення
відповідних категорій військовослужбовців, які мали право на
пенсію за цим законом.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що
суди обгрунтовано відмовили в задоволенні позову, оскільки ОСОБА_1
на момент звільнення вказаних надбавок не отримував, так як
звільнений до їх запровадження, а премія не відноситься до
додаткових видів грошового забезпечення.
Посилання позивача на порушення його конституційних прав є
безпідставними оскільки спірні правовідносини врегульовані
спеціальним Законом, а саме ст. 43 Законом України "Про пенсійне
забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового
складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" ( 2262-12 ) (2262-12)
.
Оскільки оскаржувані судові рішення постановлено з
дотриманням норм матеріального і процесуального закону, колегія
суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без
задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу ОСОБА_1відхилити, а ухвалу Апеляційного суду
м. Києва від 30 березня 2005 року та рішення Шевченківського
районного суду м.Києва від 13 жовтня 2004 року по справі за
позовом ОСОБА_1до Київського міського військового комісаріату про
перерахунок пенсії - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.ст. 236,245
КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
ГОЛОВУЮЧИЙ : М.I. Цуркан
СУДДI : М.I. Гурін
М.Г. Кобилянський
В.В. Юрченко
Д.В. Ліпський