22-а-1121/2007 Про призначення та проведення перерахунку пенсії - 13.12.2007 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу відповідача, УПФУ Крюківського району в м. Кременчуці, на постанову Крюківського районного суду м. Кременчука від 26.04.2007р. по справі №2а-31/07

за позовом ОСОБА_1

до УПФУ Крюківського району в м. Кременчуці, ГУ ПФУ в Полтавській області

про призначення та проведення перерахунку пенсії

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, яким просив призначити йому пенсію за Законом України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ" від 9 квітня 1992 року (2262-12) та починаючи з лютого 2004 року провести її перерахунок відповідно до вимог зазначеного вище Закону, Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року (3551-12) , Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 (1058-15) року.

Постановою Крюківського районного суду м. Кременчука від 26.04.2007р. по справі №2а-31/07 вимоги позивача задоволені. Зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України Крюківського району в місці Кременчуці, Головне управління Пенсійного Фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 як інваліду війни II групи пенсію, відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ" від 9 квітня 1992 року (2262-12) , починаючи з липня 2004 року.

Зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України Крюківського району в місці Кременчуці, Головне управління Пенсійного Фонду України в Полтавській області провести перерахунок підвищення до пенсії, передбачене Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року (3551-12) , з урахуванням мінімального розміру пенсії за віком, відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року (1058-15) починаючи з липня 2004 року та виплатити її різницю.

Не погоджуючись з постановою Крюківського районного суду м. Кременчука від 26.04.2007р. по справі №2а-31/07 відповідач, УПФУ Крюківського району в м. Кременчуці, подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача та представника відповідача колегія суддів встановила, що позивач ЗО травня 1986 року був призваний на військові навчальні збори і в складі в/ч 61610, в період з зазначеного часу по 26 липня 1986 року ліквідував наслідки аварії на Чорнобильській атомній електростанції. За висновками обласної медико-соціальної експертної комісії №1 позивача визнано інвалідом II групи внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції при виконанні останнім обов'язків військової служби.

Оскільки, відповідно до вимог статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року ОСОБА_1. віднесений до категорії інвалідів війни (посвідчення НОМЕР_1 управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської районної Ради міста Кременчука ), то на його думку, він має право на призначення йому пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ" від 9 квітня 1992 (2262-12) року.

Відповідно до вимог статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та постанови Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року №1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) позивачу як інваліду війни II групи було призначено підвищення до пенсії в розмірі 69 грн. 69 коп., що на думку позивача суперечить вимогам чинного пенсійного законодавства.

Задовольняючи вимоги позивача суд першої інстанції виходив з наступного.

Позивач ЗО травня 1986 року був призваний на військові навчальні збори і в складі військової частини № 61610 направлений в зону аварії на Чорнобильській атомній електростанції, де в період з зазначеного часу по 26 липня 1986 року приймав участь у роботах по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, що підтверджується мобілізаційним повідомленням, виданим ЗО травня 1986 року Кременчуцьким військовим комісаріатом, військовим білетом серії НОМЕР_2, довідкою Кременчуцького міського військового комісаріату Полтавської області № 4/1353, виданою 10 квітня 1991 року.

8 липня 2003 року Центральною Міжвідомчою експертною комісією було зроблено висновок за змістом якого захворювання, виявлені у ОСОБА_1. пов'язані з роботами по ліквідації аварії на Чорнобильській атомній станції при виконанні останнім військових обов'язків (експертний висновок № 5323 від 8 вересня 2003 року).

За висновками обласної медико-соціальної експертної комісії №1 позивача визнано інвалідом II групи внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції при виконанні останнім обов'язків військової служби.

16 жовтня 2003 року відповідно до вимог статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року ОСОБА_1. віднесений до категорії інвалідів війни, що підтверджується посвідченням № 164791, виданим 16 жовтня 2003 року управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської районної Ради міста Кременчука.

Окрім того, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3, виданого Кременчуцьким міським військовим комісаріатом 24 червня 2004 року вбачається, що позивач має також статус ветерана військової служби.

Відповідно до вимог статті 18 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ" від 9 квітня 1992 року, якій діяв на час виникнення спірних правовідносин, пенсії по інвалідності призначаються військовослужбовцям, особам які мають право на пенсію за цим Законом (2262-12) , які стали інвалідами, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби чи не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби або якщо інвалідність настала пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, одержаних у період проходження служби.

Стаття 20 зазначеного вище Закону визначає дві категорії осіб які мають право на пенсією за цим Законом, залежно від причин інвалідності та дає чітке визначення інвалідів війни, яке також розтлумачується статтею 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а саме до інвалідів війни належать інваліди з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи тощо.

Зазначена норма права не суперечить положенням статей 1- 2, 18, 20 Закону України № 2262 - XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" в редакції 9 квітня 1992 року зі змінами та доповненнями станом на 9 грудня 2006 року.

За викладених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1., як інвалід війни II групи, має право на отримання пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ" від 9 квітня 1992 року (2262-12) , в зв'язку з чим його вимоги законними та обґрунтованим і такими, що підлягають задоволенню.

Висновки Крюківського районного суду м. Кременчука не можуть бути визнані обґрунтованими з наступних підстав. Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-ХП (2262-12) (назву Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) змінено на підставі Закону України від 04.04.2006 року № 3591-ІУ (3591-15) ) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній стороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом (преамбула Закону).

Статтею 3 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-ХП (далі Закон № 2262) умови, норми і порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців поширені на військовозобов'язаних, призваних на навчальні, спеціальні або перевірочні збори, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при виконанні службових обов'язків у період проходження цих зборів, та членів їх сімей. Тобто, Закон № 2262 (2262-12) поширює свою дію на конкретно визначених осіб та за конкретно встановлених умов та випадках.

Стаття 18 Закону № 2262 визначає умови призначення пенсії по інвалідності, а саме: "пенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в разі, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби".

Також в статті 20 Закону № 2262 передбачені 2 категорії осіб з числа військовослужбовців, які мають право на пенсію за цим Законом, залежно від причин інвалідності, а саме:

а) інваліди війни - при настанні інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва,

захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової

служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських

загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних

такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях

залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Великої Вітчизняної воєн або з участю у бойових діях у мирний час, а також інші особи, зазначені у статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту;

б) інші інваліди з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим

Законом - при настанні інвалідності внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби.

Згідно довідки Кременчуцького міського військового комісаріату ОСОБА_1 військовозобов'язаний запасу, приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 01.06.1986р. по 27.07.1986р.

Згідно витягу з акту огляду у МСЕК №0010086 серії 7-66 ГВ від 13.10.2003р. обласною МСЕК №1 ОСОБА_1. визнано інвалідом II групи внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС при виконанні обов'язків військової служби.

Таким чином інвалідність настала не внаслідок причин, зазначених в статті 3 Закону № 2262 (поранення, контузії або каліцтва) а тому і підстав для призначення пенсії за цим Законом немає.

Як зазначив відповідач, і це позивачем не спростовано, підвищення до пенсії, як інваліду війни II групи, призначено Позивачу відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року №3551 -XII (3551-12) . Розмір цього підвищення становить 350 відсотків мінімальної пенсії за віком (стаття 13 із відповідними змінами, що були чинні до 01.01.2006 року). Постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року №1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) (пункт 2) встановлено, що розрахунок підвищень, передбачених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) під час призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) проводиться з розрахунку 19 рн. 91 коп.

Роз'яснення щодо розміру, з якого проводиться підвищення пенсії, надав судам Пленум Верховного суду України у постанові від 15.04.2005 року № 4 " Про окремі питання застосування судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (v0004700-05) . Пунктом 13 вищезазначеної постанови передбачено, що підвищення провадиться виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком - 19 грн. 91 коп., встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 (1-2002-п) Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету".

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що постанова Крюківського районного суду м. Кременчука від 26.04.2007р. по справі №2а-31/07 прийнята з порушенням норм матеріального права і підлягає скасуванню з прийняттям нової, керуючись ст.. ст.. 160, 167, 195, 196, 198, п. 4 ст.202, ст..ст.205, 207, 209, 254 КАС України

Апеляційну скаргу відповідача, УПФУ Крюківського району в м. Кременчуці, на постанову Крюківського районного суду м. Кременчука від 26.04.2007р. по справі №2а-31/07 задовольнити.

Постанову Крюківського районного суду м. Кременчука від 26.04.2007р. по справі №2а-31/07скасувати.

Прийняти нову постанову.

В позові відмовити.

Роз'яснити сторонам, що дана постанова набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом місяця з дня виготовлення її повного тексту.