УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.04.2007 р. Вищий адміністративний суд України в складі
колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Нечитайла О.М.
Пилипчук Н.Г.
Сергейчука О.А.
Степашка О.I.
при секретарі: Iльченко О.М.
за участю представників:
позивача: не з'явився.
відповідача: не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова
на постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 29.09.2004 р. та рішення Господарського суду Львівської
області від 29.06.2004 р.
у справі № 5/1077-25/112
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аліс
Кінг"
до Державної податкової інспекції у Галицькому районі
м.Львова
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "Аліс Кінг" звернулось до суду з позовом про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення ДПI у Галицькому районі
м.Львова №0000952333/04-33-1/19161266/1710 від 31.01.2004 р., яким
згідно з ст. 22 Закону України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
(далі - Закон "Про РРО") визначено суму
податкового зобов'язання у вигляді штрафної (фінансової) санкції в
розмірі 8909 грн.
Рішенням Господарського суду Львівської області від
29.06.2004 р., залишеним без змін постановою Львівського
апеляційного господарського суду від 29.09.2004 р., позов
задоволено.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою
відповідача, у якій ставиться питання про скасування судових
рішень та направлення справи на новий розгляд, з підстав порушення
норм матеріального права, за неповного з'ясування обставин справи.
Позивач заперечень на касаційну скаргу не надав.
Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції
не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені
належним чином. Справу розглянуто відповідно до вимог ч.4 ст.221
КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до п.13 ст.3 Закону "Про РРО" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові
операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із
застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при
продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум
готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка
зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у
випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу
за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
У разі невідповідності суми готівкових коштів на місці
проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті,
а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі
продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого
дня, до суб'єктів підприємницької діяльності, відповідно до ст.22
Закону "Про РРО", застосовується фінансова санкція у п'ятикратному
розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.
Як встановлено у справі, відповідачем проведено перевірку
магазину-складу позивача, за результатами якої складено акт
№002247 від 29.01.2004 р.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.13 ст.3
Закону України "Про РРО" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, а саме: встановлено
надлишок готівки в касі в сумі 1781,8 грн.
На підставі акту перевірки прийнято спірне податкове
повідомлення-рішення, яким згідно з ст.22 Закону "Про РРО"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
позивачу визначено суму податкового зобов'язання у
вигляді штрафної (фінансової) санкції в розмірі 8909 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у приміщенні
магазину-складу позивача крім каси РРО наявна і каса підприємства.
Відповідачем під час перевірки не взято до уваги пояснення
головного бухгалтера Васильєвої О.В., наданих до акту перевірки, у
якому відображено обставини щодо наявної на підприємстві готівки з
посиланням на первинні документи, копії яких містяться в
матеріалах справи, які не дають підстав для твердження, що готівка
в касі підприємства в сумі 1781,8 грн. є розбіжністю
(невідповідністю) суми готівки в касі РРО із сумою коштів, яка
зазначена в денному звіті РРО. А також пояснення касира Миронова
П.Ю., що готівка в касі підприємства становить 2283,18 грн., з них
в касі РРО - 501,42 грн. та 1781,80 грн. по головній касі
підприємства, і що на момент перевірки готівка з каси підприємства
і з каси РРО знаходилась в одному місці. У зв'язку чим суди
попередніх інстанцій дійшли висновку, що зазначені обставини не
дають підстав вважати про розбіжність готівки в касі РРО.
Крім того, Закон "Про РРО" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
є спеціальним
законом і не стосується податкових зобов'язань платника податків.
Згідно ст.25 Закону "Про РРО" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
суми фінансових
санкцій, визначені ст.ст.17-24 цього Закону, підлягають
перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до
відповідного місцевого бюджету за місцем їх реєстрації в
десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової
служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.
Судами встановлено, що таке рішення відповідачем не
приймалось, а позивачу надіслано податкове повідомлення-рішення,
яким визначено податкове зобов'язання.
Законом України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
встановлено вичерпний перелік загальнодержавних податків та зборів
(обов'язкових платежів), згідно якого штраф за порушення ст.3
Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
не відноситься до податкових платежів, а тому не
може бути податковим зобов'язанням у розумінні Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
(Закон №2181).
Пп. 4.2.2 ст. 4 Закону України № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
передбачено
вичерпний перелік випадків, у яких органи державної податкової
служби можуть визначити податкове зобов'язання платнику податків.
З огляду на викладене, судова колегія погоджується з
висновками судів попередніх інстанцій, що визначення відповідачем
податкового зобов'язання у вигляді штрафної санкції за порушення
вимог п.13 ст.3 цього Закону є непр авомірним.
Доводи касаційної скарги не беруться до уваги, оскільки не
спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої
та апеляційної інстанції повно та всебічно оцінивши обставини
справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права
прийняв правильне рішення, підстав для задоволення касаційної
скарги та скасування судових рішень немає.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому
районі м.Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 29.09.2004 р. та рішення
Господарського суду Львівської області від 29.06.2004 р. - без
змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути
оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами
протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді О.М.Нечитайло
Н.Г.Пилипчук О.А.Сергейчук
О.I.Степашко
Повний текст ухвали виготовлено 17.04.2007 р.