ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
                                  УХВАЛА
                              IМЕНЕМ УКРАЇНИ
     11 квітня 2007 року        м.Київ
     Колегія  суддів  Вищого  адміністративного   суду  України  в
складі:
     суддів: Фадєєвої Н.М., Бим М.Є.,  Гордійчук  М.П.,  Леонтович
К.Г., Чалого С.Я.
     розглянувши в  попередньому  розгляді  справу  за  касаційною
скаргою   дочірнього   підприємства    "Управління    будівництва"
відкритого  акціонерного  товариства   транспортного   будівництва
"Дніпротрансбуд"  на  постанову  Дніпропетровського   апеляційного
господарського суду від 14 липня 2005 року, у справі  №  38/25  за
позовом  ДП  "Управління  будівництва"   відкритого   акціонерного
товариства транспортного будівництва "Дніпротрансбуд" до Державної
податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська,  про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
                           ВСТАНОВИЛА:
     Дочірнє  підприємство  "Управління  будівництва"   відкритого
акціонерного       товариства      транспортного       будівництва
"Дніпротрансбуд" звернулось до  господарського суду з  позовом,  в
якому просило визнати недійсними:  акт  про  результати  перевірки
своєчасності сплати  податку  на  додану  вартість  і  податку  на
прибуток ДП "Управління будівництва"  ВАТ  ТБ  "Дніпротрансбуд"  №
1916/ДСК  від  30.09.2004  в  частині  неправомірного  нарахування
штрафних санкцій у розмірі 60 712,06 грн., у т.ч. 13463,83 грн.  з
податку на  прибуток  та  44  105,06  грн.  з  податку  на  додану
вартість; 13 податкових повідомлень  ДШ  у  Кіровському  р-ні  від
10.01.2005  на загальну суму 57568,89 грн., у т. ч. 13 464,83 грн.
з  податку на прибуток та 44  105,06  грн.  з  податку  на  додану
вартість; першу податкову вимогу ДШ у Кіровському р-ні №1/136  від
02.02.2005 на загальну суму 57 547,71 грн., у т. ч. 13 463,83 грн.
з податку на прибуток  і  44  083,88  грн.  з  податку  на  додану
вартість; зобов'язати ДПI у Кіровському р-ні звільнити  активи  ДП
"Управління будівництва"  ВАТ  ТБ  "Дніпротрансбуд"  з  податкової
застави і  виключити його з держаного  реєстру  обтяжень  рухомого
майна.
     Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29
квітня   2005   року   позов   задоволено   частково.   Постановою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від  14  липня
2005 року рішення скасовано, в позові відмовлено.
     В  касаційній  скарзі  ДП  "Управління  будівництва"  ВАТ  ТБ
"Дніпротрансбуд"  просить  скасувати  рішення   суду   апеляційної
інстанції та  залишити  в  силі  рішення  суду  першої  інстанції,
посилаючись на те, що судом порушено норми матеріального права.
     Перевіривши  матеріали  справи,   правильність   застосування
судами попередніх інстанцій норм  матеріального  і  процесуального
права,  колегія  суддів  дійшла  висновку,  що  касаційна   скарга
задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
     Як встановлено судом апеляційної інстанції, ДПI у Кіровському
районі міста Дніпропетровська  проведено  перевірку  позивача,  за
результатами якої складений акт №1916/ДСК від 30 вересня 2004 року
про результати  перевірки  своєчасної  сплати  податку  на  додану
вартість та податку на прибуток "Управління  будівництва"  ВАТ  ТБ
"Дніпро-трансбуд". Згідно доданого  до  акту  розрахунку  штрафних
санкцій за  несвоєчасну  сплату  податку  на  додану  вартість  та
розрахунку штрафних  санкцій  за  несвоєчасну  сплату  податку  на
прибуток підприємства відповідачем нараховані штрафні  санкції  за
несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання за  період
з 30 березня 2001 року по 30 січня 2004 року на підставі підпункту
17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань  платників  податків  перед  бюджетами  та  державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
        . З вказаного розрахунку  видно,  що
позивач сплатив зобов'язання в строк, який не перевищує 6 місяців.
     Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті  17  Закону
України "Про  порядок  погашення  зобов'язань  платників  податків
перед бюджетами та державними  цільовими  фондами"  ( 2181-14 ) (2181-14)
          у
разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму   податкового
зобов'язання протягом граничних строків, визначених  цим  Законом,
такий  платник  податку  зобов'язаний  сплатити  штраф   у   таких
розмірах:
     при затримці до 30 календарних днів,  наступних  за  останнім
днем  граничного  строку  сплати   узгодженої   суми   податкового
зобов'язання,  у   розмірі   десяти   відсотків   погашеної   суми
податкового боргу;
     при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних
за  останнім  днем  граничного  строку  сплати   узгодженої   суми
податкового зобов'язання, у розмірі двадцяти  відсотків  погашеної
суми податкового боргу;
     при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних  за
останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового
зобов'язання,  у  розмірі  п'ятдесяти  відсотків  погашеної   суми
податкового боргу.
     Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті
штрафів відповідно до загального  строку  затримки  незалежно  від
того, чи були застосовані штрафи, визначені у  підпунктах  17.1.1-
17.1.6 цього пункту, чи ні.
     За таких обставин колегія  суддів  погоджується  з  висновком
суду апеляційної інстанції про те, що визначений підпунктом 15.1.1
пункту 15.1  статті  15  Закону  України  "Про  порядок  погашення
зобов'язань  платників  податків  перед  бюджетами  та  державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
          термін  давності  стосується  лише
податкових  зобов'язань,   які   визначаються   ДПI   у   випадках
передбачених підпунктом 4.2.2 пункту  4.2  статті  4.  Норма  вище
зазначених підпунктів не передбачає застосування  строку  давності
1095 днів у разі нарахування штрафних санкцій по підпункту  17.1.7
пункту 17.1 статті 17 вищевказаного Закону за порушення  граничних
термінів сплати узгоджених сум податкових зобов'язань.
     Доводи  касаційної  скарги  зазначених  висновків   суду   не
спростовують та не дають підстав  вважати,  що  судом  апеляційної
інстанції   при   розгляді   справи   допущені   порушення    норм
матеріального  чи процесуального права.
     Оскаржуване  судове  рішення   ухвалене   судом   апеляційної
інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права.
     Згідно  ч.1  ст.214  Кодексу  адміністративного   судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
         суд  касаційної  інстанції  залишає  касаційну
скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо  визнає,
що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм
матеріального і процесуального права при ухваленні судових  рішень
чи вчиненні процесуальних дій.
     Керуючись    ст.ст.220-1,    223,    224,     231     Кодексу
адміністративного   судочинства   України   ( 2747-15 ) (2747-15)
        ,   колегія
суддів, -
                        У Х В А Л И Л А :
     Касаційну   скаргу   дочірнього   підприємства    "Управління
будівництва"  відкритого  акціонерного  товариства   транспортного
будівництва    "Дніпротрансбуд"     відхилити,     а     постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від  14  липня
2005 року залишити  без змін.
     Ухвала остаточна і  оскарженню не підлягає.
     Судді