УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.04.2007 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Брайка А.I.
Ланченко Л.В.
Нечитайла О.М.
Степашка О.I.
при секретарі: Iльченко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Залізничному районі м.Львова
на рішення Господарського суду Львівської області від
19.11.2004 р.
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
27.01.2005 р.
у справі № 5/2446-12/276
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова
мережа "Барвінок"
до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.
Львова
про визнання частково недійсними розпоряджень, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Львівської області від
19.11.2004р., залишеним без змін постановою Львівського
апеляційного господарського суду від 27.01.2005р., позов
задоволено повністю. Визнано частково недійсним Розпорядження
начальника ДПI Залізничного району м. Львова № 3231/2/23-2 від
10.02.2003р. в частині зменшення позивачу суми бюджетного
відшкодування та внесення зміни у визначену позивачем суму податку
на додану вартість за січень 2002 року у розмірі 1020,01 грн.
Визнано частково недійсним Розпорядження начальника ДПI
Залізничного району м. Львова №3231/3/23-2 від 10.02.2003р. в
частині зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування та
внесення зміни у визначену позивачем суму податку на додану
вартість за лютий 2002 року у розмірі 8137,95 грн. Визнано
частково недійсним Розпорядження начальника ДПI Залізничного
району м. Львова №3231/4/23-2 від 10.02.2003 р. в частині
зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування та внесення зміни
у визначену позивачем суму податку на додану вартість за березень
2002 року у розмірі 11467,70 грн. Стягнуто з ДПI у Залізничному
районі м. Львова на користь ТОВ "Торгова мережа "Барвінок" судові
витрати в сумі 203,00 грн.
ДПI у Залізничному районі м. Львова подала касаційну скаргу,
якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти рішення
про відмову у задоволенні позовних вимог. Посилається на те, що
суд апеляційної інстанції при вирішенні даної справи не застосував
п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Сторони, належним чином повідомлені про час та місце
касаційного розгляду справи, своїх представників в судове
засідання не направили.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи
касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд
касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню.
Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено таке.
Спірні розпорядження, якими зменшено позивачеві суми
бюджетного відшкодування за січень, лютий, березень 2002 року у
загальному розмірі 31966,64 грн. прийняті на підставі акту
перевірки № 23/237-323 від 18.11.2002р., яким зафіксовано
порушення позивачем вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст.
7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
яке полягало в тому, що позивач у січні 2002 року включив до
податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 2048,10 грн.
згідно податкових накладних, заповнених з порушеннями вимог
закону. У порушення позивачем вимог п.п.7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
позивач
зайво включив до податкового кредиту січня, лютого та березня 2002
року ПДВ у загальному розмірі 36724,00 грн. Порушення полягало в
тому, що позивач, здійснюючи операції з продажу товарів, що
частково оподатковуються ПДВ, а частково звільнені згідно із ст. 5
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, до
податкового кредиту включив ПДВ у повному обсязі за всіма такими
операціями. Також у порушення вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
позивач включив до складу податкового кредиту суми ПДВ, що були
сплачені у зв'язку з капітальним ремонтом орендованих приміщень,
які не брали участі у господарській діяльності.
Суд касаційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, з
яким погодився і суд апеляційної інстанції, ухвалив законне та
обгрунтоване рішення щодо необхідності задоволення позову про
визнання недійсними спірних розпоряджень у тій частині, в якій
неправомірно зменшено позивачеві суми бюджетного відшкодування з
ПДВ за січень, лютий та березень 2002 року у загальному розмірі
20625,65 грн.
Суди попередніх інстанцій, вирішуючи даний спір, врахували
вимоги п.п.7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, який надає право включати до
податкового кредиту ту частку сплаченого (нарахованого) податку
при виготовленні або придбанні товарів (робіт, послуг), яка
відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в
оподаткованих операціях звітного періоду, і, використовуючи
відомості, відображені у податкових деклараціях за спірні періоди,
а також дані бухгалтерського обліку позивача, здійснили правильний
розрахунок податку на додану вартість, який підлягав включенню до
податкового кредиту згідно із вимог вищевказаної норми закону.
Відповідно, посилання податкової інспекції, викладене у
касаційній скарзі, на незастосування судом апеляційної інстанції
п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, суд касаційної інстанції знаходить
безпідставним. Жодних заперечень, які б стосувалися розрахунків
судів, податковою інспекцією у касаційній скарзі не зазначено.
Не можна погодитися і з доводами податкової інспекції щодо
незастосування судом апеляційної інстанції п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Iз судових рішень вбачається, що суди, виходячи із вимог
вищевказаної норми закону, дійшли правильного висновку про
наявність у позивача правових підстав для включення до складу
податкового кредиту сум ПДВ, сплачених (нарахованих) позивачем у
зв'язку з капремонтом орендованих основних фондів, які станом на
01.07.2002 р. не використовувалися у господарській діяльності
товариства.
Підпункт 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(у редакції, чинній на час
спірного періоду), надавав позивачеві право включати суми податку
на додану вартість, сплачені (нараховані) ним у звітному періоді у
зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають
амортизації, до складу податкового кредиту такого звітного
періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних
фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані
обороти протягом такого звітного періоду. При цьому, виходячи із
змісту зазначеної вище норми, позиція судів попередніх інстанцій
стосовно того, що виникнення такого права ставиться в залежність
саме від наміру платника податку використовувати об'єкти у
господарській діяльності, що придбаваються або споруджуються саме
як основні фонди, є правильною, оскільки на момент придбання або
спорудження будь-якого об'єкта останній не може мати статусу
основних фондів в силу визначеного п. 8.2 ст. 8 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
терміну
"основні фонди", який передбачає обов'язкову ознаку таких -
використання у господарській діяльності протягом періоду, що
перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію.
Враховуючи наведене, висновки судів попередніх інстанцій
узгоджуються з обставинами у справі та відповідають нормам
матеріального права.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд касаційної
інстанції, -
УХВАЛИВ :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Залізничному районі м. Львова залишити без задоволення, а рішення
Господарського суду Львівської області від 19.11.2004 р. та
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
27.01.2005 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з
дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження
за винятковими обставинами.
головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
судді А.I. Брайко
Л.В. Ланченко
О.М. Нечитайло
О.I. Степашко