ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2007 року м. Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
Бутенка В.I., Панченка О.I., Лиски Т.О., Сороки М.О., Штульмана
I.В.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського
районного суду м. Вінниці від 22 липня 2004 року та ухвалу
апеляційного суду Вінницької області від 17 вересня 2004 року у
справі за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії начальника
Ленінського ВМ ВМВ УМВС України у Вінницькій області, -
встановила:
В червні 2004 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеною
скаргою, в якій вказувала, що начальником Ленінського ВМ ВМВ УМВС
України у Вінницькій області, з посиланням на те, що відсутня
згода квартиронаймача ОСОБА_2, було неправомірно відмовлено у
задоволенні її заяви про здійснення реєстрації за адресою:
АДРЕСА_1. Просила суд визнати такі дії неправомірними та
зобов'язати суб'єкта оскарження провести реєстрацію її місця
проживання за вказаною адресою.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 22 липня
2004 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької
області від 17 вересня 2004 року, скаргу ОСОБА_1 залишено без
розгляду у зв'язку з наявністю спору про право, який має
розглядатися у позовному провадженні.
Не погоджуючись із ухваленими по справі судовими рішеннями,
ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою
в порядку визначеному ЦПК України 1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року, в якій,
посилаючись на порушення норм процесуального права та
невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи,
просила вказані судові рішення скасувати, а справу направити на
новий розгляд до суду першої інстанції.
Листом Верховного Суду України від 15.09.2005 р. на підставі
п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
зазначену касаційну скаргу зі
справою було передано до Вищого адміністративного суду України для
вирішення в порядку касаційного провадження.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 211 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, підставами
касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм
матеріального чи процесуального права.
Як вбачається із матеріалів справи, заявниця звернулася до
суду зі скаргою в порядку Глави 31-А Цивільного процесуального
кодексу України ( 1618-15 ) (1618-15)
1963 року.
Відповідно до вимог ст. 248-6 вказаного нормативного акту,
суд, встановивши при розгляді скарги наявність спору про право,
який розглядається в порядку позовного провадження, залишає скаргу
без розгляду і роз'яснює заявнику його право на пред'явлення
позову на загальних підставах.
Відповідно до ст. 65 Житлового кодексу ( 5464-10 ) (5464-10)
України,
наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх
членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним
жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб.
На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не
потрібно.
Оскільки в скарзі йде мова про порушення права скаржниці на
користування жилими приміщенням, то на час дії Цивільного
процесуального кодексу України ( 1618-15 ) (1618-15)
1963 року, суди дійшли
правильного висновку про наявність спору про право та про
неможливість його розгляду за правилами Глави 31-А вказаного
Кодексу, що узгоджується з положеннями, викладеними у п. 9
постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 р. №2
"Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами
Житлового кодексу України" (зі змінами, внесеними постановою від
25.05.1998 р. №15).
При встановленні наведених фактів судами не порушено норм
процесуального права.
Доводи касаційної скарги про незаконність ухвал судів першої
та апеляційної інстанцій є безпідставними.
Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення
без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу
Ленінського районного суду м. Вінниці від 22 липня 2004 року та
ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 17 вересня 2004
року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і
оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно
Суддя