ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2007 року м. Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
Бутенка В.I., Панченка О.I., Лиски Т.О., Сороки М.О., Штульмана
I.В.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
адміністративної справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення
Євпаторійського міського суду АР Крим від 16 липня 2003 року,
ухвалу цього ж суду від 16 липня 2003 року та ухвалу апеляційного
суду АР Крим від 2 лютого 2003 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на
дії ВДВС Євпаторійського міського управління юстиції, -
встановила:
В червні 2003 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеною
скаргою, в якій вказувала, що ВДВС Євпаторійського міського
управління юстиції неправомірно здійснюються виконавчі дії за
наявності такого, що не вступило у законну силу судового рішення
по справі за її скаргою на бездіяльність ВДВС Євпаторійського
міського управління юстиції.
У зв'язку з цим просила суд визнати неправомірними дії
суб'єкта оскарження щодо проведення виконавчих дій за виконавчим
провадження про стягнення з неї 14439,34 грн. на користь
Придніпровської залізниці. Також заявниця просила визнати
неправомірною бездіяльність ВДВС Євпаторійського міського
управління юстиції щодо ненаправлення їй інформації про платіжні
реквізити стягувача для погашення вказаної заборгованості.
Рішенням Євпаторійського міського суду АР Крим від 16 липня
2003 року ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні скарги щодо
визнання неправомірним дій державного виконавця з приводу
здійснення виконавчих дій в період з 30.04.03 по 19.05.03. Ухвалою
цього ж суду від 16 липня 2003 року скаргу ОСОБА_1 на дії ВДВС
Євпаторійського міського управління юстиції щодо ненадання їй
реквізитів стягувача - залишено без розгляду.
Ухвалою апеляційного суду АР Крим від 2 лютого 2003 року
зазначені судові рішення залишено без змін.
Не погоджуючись із ухваленими по справі судовими рішеннями,
ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою
в порядку визначеному ЦПК України 1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року, в якій,
посилаючись на порушення Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та
норм процесуального права, просила вказані судові рішення
скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Листом Верховного Суду України від 16.09.2005 р. на підставі
п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
зазначену касаційну скаргу зі
справою було передано до Вищого адміністративного суду України для
вирішення в порядку касаційного провадження.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 211 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, підставами
касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм
матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення
без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні скарги на дії
державного виконавця, судом першої інстанції було встановлено, що
ОСОБА_1 раніше зверталася зі скаргою на дії ВДВС Євпаторійського
міського управління юстиції до суду, яким 04.04.2003 р. було
ухвалено рішення про залишення скарги без розгляду. При цьому
виконавче провадження №894/1, яке було зупинено 24.02.2003 р. у
зв'язку з розглядом скарги на дії державного виконавця у суді,
30.04.2003 р. було знову поновлено на підставі копії
вищезазначеної ухвали районного суду від 04.04.2003 р. про
залишення скарги без розгляду.
12.05.2003 р. ОСОБА_1 оскаржила ухвалу від 04.04.2003 р. в
апеляційному порядку, у зв'язку з чим 19.05.2003 р. виконавче
провадження було зупинено повторно.
Оскільки судом було встановлено, що в період до 19.05.2003 р.
державним виконавцем ніяких виконавчих дій не вчинялося, то у
зв'язку з відсутністю предмета оскарження скаргу обгрунтовано було
визнано безпідставною та залишено без задоволення.
Більш того, слід зазначити, що доводи скаржниці про
неправомірність дій суб'єкта оскарження в період з 30.04.03 по
19.05.03 є безпідставними в силу невідповідності фактичним
обставинам справи, оскільки заявниця могла б скаржитись тільки за
період часу починаючи з дня подачі апеляційної скарги, тобто з
12.05.2003 р. по 19.05.2003 р. Проте в силу положень, викладених у
статті 36 Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
(в
редакції від 19.06.2003 р., чинній на момент розгляду справи), на
державного виконавця покладено лише обов'язок винесення
вмотивованої постанови про зупинення виконавчого провадження з
підстав, передбачених у статтях 34 і 35 цього Закону, при цьому
строки винесення такої постанови законом обумовлені не були, що в
даному випадку вказує на відсутність порушень з боку державного
виконавця.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України також
погоджується і з висновками судів попередніх інстанцій щодо
залишення без розгляду скарги ОСОБА_1 на дії ВДВС Євпаторійського
міського управління юстиції з приводу ненадання їй реквізитів
стягувача, оскільки судами встановлено, що та раніше вже
зверталася із аналогічною скаргою до суду, яку ухвалою від
04.04.2003 р. було залишено без розгляду.
Таким чином, при встановленні наведених фактів судами не
порушено норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги зазначений висновок суду не
спростовують.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а
рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 16 липня 2003
року, ухвалу цього ж суду від 16 липня 2003 року та ухвалу
апеляційного суду АР Крим від 2 лютого 2003 року - залишити без
змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і
оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно
Суддя