Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

головуючого - судді - Бутенка В.I.,

суддів : Лиски Т.О.,

Сороки М.О.,

Горбатюка С.А.,

Штульмана I.В.,

при секретарі Марушевському А.А.,

за участі за участі представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, Державної податкової адміністрації України, -

в с т а н о в и л а :

У вересня 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною скаргою, в якій зазначав, що він 26 липня 2004 року звернувся до відповідача із заявою про відмову від ідентифікаційного номеру та збереження раніше встановленої форми обліку, як це передбачено Законом України "Про державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів" (320/94-ВР) , однак в цьому йому було відмовлено.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив визнати такі дії відповідача неправомірними та зобов'язати ДПI в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська зробити в його паспорті відмітку про право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера, зберегти за ним раніше встановлену форму обліку, а також анулювати присвоєний ідентифікаційний номер та виключити з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів інформацію щодо його особи.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2005 року вимоги ОСОБА_1 щодо визнання за ним права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру задоволені частково.

Визнано неправомірним відмову ДПI в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська у застосуванні відносно ОСОБА_1 альтернативної форми обліку платника податків та інших обов'язкових платежів.

Зобов'язано ДПI в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська поставити на одній із сторінок паспорта ОСОБА_1 відмітку про те, що він має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру, засвідчивши даний запис гербовою печаткою.

Зобов'язано ДПI в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська вийти з поданням до Державної податкової адміністрації України щодо виключення з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів ідентифікаційного номеру, присвоєного позивачу.

В іншій частині вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2006 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу на новий апеляційний розгляд.

Крім того, в скарзі ставиться питання щодо скасування ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2006 року про відхилення зауважень на протокол судового засідання від 18 травня 2006 року, та ухвали від 02 вересня 2006 року про відмову в розгляді зауважень на журнал судового засідання від 17 серпня 2006 року.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 292 ЦПК України (в редакції 1963 (1501-06) року), який діяв на час розгляду справи судом першої інстанції, апеляційні скарги, апеляційне подання прокурора на рішення суду першої інстанції могли бути подані протягом одного місяця з наступного дня після проголошення рішення. Скарги, подання, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд за заявою особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановлюється ухвала.

Згідно із вимогами ст. 85 ЦПК України (в редакції 1963 (1501-06) року), право на вчинення процесуальних дій втрачається з закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд не знайде підстав для продовження або поновлення строку.

Таким чином, встановивши, що ОСОБА_1 був присутній у судовому засіданні 14 лютого 2005 року і отримав копію оскарженого рішення 21 березня 2005 року, але звернувся із апеляційної скаргою лише 09 лютого 2006 року, тобто пропустивши процесуальний строк майже на рік, суд апеляційної інстанції обгрунтовано визнав неповажними причини, що обумовили пропуск цього строку, та залишив без розгляду його апеляційну скаргу.

Що ж до вимог касаційної скарги про скасування ухвал апеляційного суду, постановлених відносно розгляду зауважень на протоколи судових засідань від 18 травня 2006 року та від 17 серпня 2006 року, то вони не можуть бути предметом касаційного розгляду, оскільки відповідно до ст. 201 ЦПК України (в редакції 1963 (1501-06) року) можливість оскарження таких ухвал не передбачена.

Аналогічні вимоги встановлені і ст. 43 КАС України (2747-15) .

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційним судом прийнято законне і обгрунтоване рішення, під час розгляду справи порушень норм матеріального чи процесуального права ним допущено не було.

Доводи касаційної скарги зроблених судами висновків не спростовують, а тому оскаржуване судове рішення повинно залишатися без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230 КАС України (2747-15) , колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2006 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України (2747-15) рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

С у д д і :