Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого  Цуркана М.I.

судді-доповідача  Гуріна М.I.

суддів  Амєліна С.Є.

Ліпського Д.В.

Юрченка В.В.

секретар судового засідання   Міненко I.М.

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 19.04.2004 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової адміністрації України про стягнення надбавок до посадового окладу та премії, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 1999 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної податкової адміністрації України про стягнення надбавок до посадового окладу та премії за січень-лютий 1997 року.

Рішенням Київського районного суду міста Сімферополя від 26.11.2003 року позов задоволено. Стягнуто з Державної податкової адміністрації України на користь ОСОБА_2 276, 80 грн. і в дохід держави 51 грн. державного мита.

Ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 19.04.2004 року рішення суду першої інстанції змінено. Стягнуто з Державної податкової адміністрації України на користь ОСОБА_2 169, 31 грн. У частині стягнення державного мита в сумі 51 грн. рішення суду першої інстанції скасовано. У іншій частині рішення залишено без змін.

Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 19.04.2004 року, а рішення Київського районного суду міста Сімферополя від 26.11.2003 року залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в період з січня по лютий 1997 року позивач працював заступником начальника Державної податкової адміністрації в Автономної Республіки Крим. За цей період він не отримав надбавку за особливі умови праці у розмірі 50% посадового окладу з врахуванням доплати за спеціальне звання.

Відповідно до підпункту другого пункту четвертого постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.1996 року № 1592 (1592-96-п) "Про умови оплати праці працівників органів державної податкової служби" (у редакції на момент виникнення спору) встановлена надбавка керівним працівникам і спеціалістам, особам начальницького складу, які здійснюють контроль за справлянням податків та інших платежів, займаються оперативно-розшуковою роботою та розслідуванням кримінальних справ, організовують роботу з контролю надходження платежів до бюджетів та примусового їх стягнення, надбавки за особливі умови праці у розмірі 50% посадового окладу з урахуванням надбавки за спеціальне звання або ранг державного службовця, а для осіб начальницького складу податкової поліції - у розмірі 50% окладу грошового утримання.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач має право на оспорювані суми за січень-лютий 1997 року, відповідно до зазначеної Постанови, однак помилився в розрахунках.

Суд апеляційної інстанції змінив рішення Київського районного суду міста Сімферополя від 26.11.2003 року і зробив висновок, що сума, яка підлягає стягненню складає не 276, 80 грн., а 169, 31 грн.

Посилання в скарзі на те, що ДПА в Автонмній Республіці Крим відмовляється видати ОСОБА_2 довідку про заробітну плату не можуть бути прийняті до уваги, оскільк не були предметом розгляду в судах.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом було допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

За таких обставин, коли судом апеляційної інстанції не допущено порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення та вчиненні процесуальних дій, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 230  Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 19.04.2004 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .