ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
Iменем України
10 квітня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
головуючого Смоковича М.I.,
суддів: Весельська Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В.,
Чумаченко Т.А.,
розглянувши у попередньому засіданні в касаційній інстанції
адміністративну справу
за скаргою Приватної фірми "Орнатус" (далі- ПФ "Орнатус") до
Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м.
Харкова (далі- ДПI у Комінтернівському районі м. Харкова) та ВДК у
Комінтернівському районі м. Харкова про визнання нечинними
податкових повідомлень - рішень, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у
Комінтернівському районі м. Харкова на постанову Господарського
суду Харківської області від 30 січня 2006 року та на ухвалу
Харківського апеляційного господарського суду від 05 квітня 2006
року,
в с т а н о в и л а :
У грудні 2005 року ПФ "Орнатус" звернулась до суду з позовом
до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м.
Харкова та ВДК у Комінтернівському районі м. Харкова про визнання
нечинними податкових повідомлень - рішень.
Просила визнати нечинними податкові повідомлення - рішення
ДПI у Комінтернівському районі м. Харкова від 24 жовтня 2005 року
№ 0002252310/0 про визначення податкових зобов'язань по податку на
прибуток в суму 32291,7 грн. та застосування фінансових санкцій в
розмірі 16146,0 грн. та №0004692310/0 про зменшення суми
бюджетного відшкодування за січень, лютий, березень, червень та
вересень 2004 року як безпідставні та такі, що не відповідають
фактичним обставинам справи.
Постановою Господарського суду Харківської області від 30
січня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Харківського
апеляційного господарського суду від 05 квітня 2006 року, позовні
вимоги ПФ "Орнатус" задоволені в повному обсязі.
У касаційній скарзі ДПI у Комінтернівському районі м.
Харкова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної
інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила
скасувати судові рішення судів та ухвалити нове рішення, яким
відмовити в задоволені вимог касаційної скарги.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові
рішення без зміни з таких підстав.
Судами встановлено, що підставою для прийняття оскаржених
податкових повідомлень-рішень є акт від 18 жовтня 2005 року
планової документальної перевірки підприємства позивача з питань
дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період
з 01 січня 2004 року по 30 червня 2005 року, в якому зазначено, що
підприємство зареєстроване 29 лютого 1996 року, поставлене на
облік як платник податків з 21 березня 1996 року, зареєстроване
платником ПДВ з 20 квітня 1998 року.
Судами також встановлено, що до актів виконаних робіт на
транспортування ТМЦ не надавалися ТТН, які додаються до
подорожнього листа та є первинними документами, підтверджують
виробничий характер роз'їзду, їх виробниче призначення в розмірі
129166,67 грн. Дані перевезення здійснювались ПФ "Віка",
підтвердженням чому є акт виконаних робіт за період з 31 січня
2004 року по 30 вересня 2004 року. Тобто позивачем були порушенні
вимоги п.5.3.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(далі - Закон) та п.2.22 Iнструкції №
228/253 ( z0483-96 ) (z0483-96)
"Про порядок виготовлення, зберігання,
застосування єдиної первинної транспортної документації для
перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку
транспортних робіт" (далі - Iнструкція).
Вірно було зазначено, що відповідно до приписів п.5.3.9 ст.5
Закону не належать до складу валових витрат, не підтверджені
відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами,
обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами
ведення податкового обліку. В акті було зазначено, що необхідно
дотримуватися приписів Iнструкції, але дія цієї Iнструкції була
зупинена з 07 березня 2000 року до часу виникнення даних
правовідносин.
Тобто вірно зроблено висновок, що акт перевірки в цій частині
грунтується на неіснуючому нормативному документі.
З матеріалів справи вбачається, що позивач оплатив отриманні
від перевізника послуги автотранспорту. При цьому саме акти
виконаних робіт та платіжні документи є підтвердженням того, що
віднесені витрати до валових витрат відповідного податкового
періоду є правомірними і відповідно перевіряючі не мали права
зменшувати суму валових витрат та збільшувати на підставі цього
податкові зобов'язання по податку на прибуток.
Тобто суди вірно дійшли до висновку, що позов в цій частині
необхідно задовольнити.
В акті також зазначалось, що позивач порушив п.7.4.1. ст. 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
оскільки перевіряючі вказали, що підприємство безпідставно
включило до складу валових витрат витрати на оплату транспортних
послуг, крім того податковий кредит за січень, лютий, березень,
червень та вересень 2004 року був зменшений на загальну суму
25833,3 грн.
Судами вірно зроблено висновок, що в діях підприємства
відсутні порушення вищенаведеної норми, оскільки висновки
податкової інспекції щодо неправомірності цих операцій є
помилковими.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій не
допустили порушень норм матеріального і процесуального права при
ухваленні оскаржуваних судових рішень, тому підстав для їх
скасування чи зміни немає.
Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Комінтернівському районі м. Харкова залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду Харківської області від 30
січня 2006 року та на ухвалу Харківського апеляційного
господарського суду від 05 квітня 2006 року по даній справі
залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути оскарженою за винятковими обставинами до Верховного Суду
України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий Смокович М.I.
судді Весельська Т.Ф.
Горбатюк С.А.
Мироненко О.В.
Чумаченко Т.А.