22а-885/2007 Про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення - 04.12.2007 Прийняття

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді – Проценко О.А. (доповідач)

суддів – Коршун А.О., Туркіна Л.П.,

при секретарі – Духневич О.С.,

за участі представників:

позивача – Желтобрюхов В.В.

відповідача – Німак В.А., Марікуца О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.07р. в адміністративній справі № А37/147-07

за позовом Приватного підприємства "Сталіт"

до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області

про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення №0000042344/0 від 06.03.2007 р.,

В березні 2007 року приватне підприємство "Сталіт" звернулось до суду із адміністративним позовом до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області з вимогами про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 06.03.2007р. №0000042344/0 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 133297,73грн. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивачем при складанні податкової звітності з ПДВ було суворо додержано всі вимоги податкового законодавства щодо декларування до відшкодування з Державного бюджету сплаченої суми податку на додану вартість, тому позивач вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення є безпідставним.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.07р. адміністративний позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції посилався на пп. 7.7.1 та пп7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Суд зробив висновок, що позивач довів правильність декларування суми податку на додану вартість на суму 133297,73грн., яка підлягає відшкодуванню з Державного бюджету, оскільки в акті перевірки із зазначенням платіжних доручень підтверджується сплата у листопаді 2006р. даної суми ПДВ.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач в апеляційному порядку оскаржує постанову від 12.04.2007р., просить колегію суддів скасувати дану постанову та прийняти нове рішення, яким позивачу відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції неправильно застосовано п.п. 7.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Згідно з підпунктом 7.7.1. пункту 7.7 статті 7 даного Закону (далі – Закон) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Відповідно до пункту 1.5 статті 1 Закону звітний ( податковий) період - це період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету. Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону визначено, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), а залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Апелянт посилається на роз'яснення з даного питання Державної податкової адміністрації України у листах від 18 квітня 2006 року № 7251/7/16-157, від 20 вересня 2006 року № 17537/7/16-1517 (v7537225-06) . Так, при заповненні рядка 3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування платник податку із суми податкового кредиту попереднього податкового періоду (рядок 17 Декларації з ПДВ) може врахувати ті суми податку, які фактично сплачені у такому ж податковому періоді постачальникам таких товарів ( послуг) грошовими коштами (у тому числі авансом), включаючи суми податку, які фактично були сплачені у такому ж попередньому податковому періоді при ввезенні на митну територію України товарів ( супутніх послуг), у тому числі і суми ПДВ, які були сплачені грошовими коштами у такому попередньому податковому періоді як погашення податкового векселя, виданого при імпорті товарів. Відповідач звертає увагу колегії на те що, як зазначено у акті №102/23/3-33242769, у податковій декларації з ПДВ за грудень 2006 року ПП "Сталіт" заявило до відшкодування з бюджету 1 055 656,0 грн. податку на додану вартість, у попередньому податковому періоді ( листопад 2006 року) із загального обсягу податкового кредиту попереднього періоду (1 639 308,0 грн.) підприємством фактично сплачено постачальникам таких товарів (послуг) 834 946,65 грн. (акт від 22.02.2007 №102/23/3-33242769). Тобто, стверджує апелянт, позивачем порушено вимоги підпунктів 7.7.1 та 7.7.2 (а) пункту 7.7 статті 7 Закону, тобто завищено бюджетно відшкодування по податковій декларації з ПДВ за грудень 2006 року на 220709,35 грн.

Позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та таким, яке слід залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи в межах апеляційної скарги, враховуючи доводи сторін, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Як свідчать матеріали справи податкове повідомлення - рішення від 06.03.2007 року № 0000042344/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 220709,35 грн. винесено відповідачем на підставі Акту від 22.02.2007 року за №102/23/3-33242769 "Про результати позапланової перевірки приватного підприємства "Сталіт", з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за період грудень 2006 року".

Акт складено за результатами перевірки, якою встановлено, що ПП "Сталіт" в порушення пп.пп. 7.7.2, 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у рядку 3 "Розрахунок бюджетного відшкодування" в податковій декларації з ПДВ за грудень 2006року невірно визначив суму податку на додану вартість в розмірі 1055656,0 грн., оскільки фактично сплачено у листопаді 2006 року постачальниками товарів, отриманих у цьому ж періоді - 834946,65 грн., в результаті чого відповідачем зроблено висновок про те, що позивач завищив суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 220709,35 грн.

Такий висновок відповідача є необґрунтованим, виходячи з наступного.

За правилами пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 вказаного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що обов'язковою умовою бюджетного відшкодування є саме сплата відповідної суми податку покупцем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді продавцям таких товарів (послуг) без огляду на те, коли було відображено в податковому кредиті платника податку суму ПДВ. А, за таких обставин, суд вірно встановив, що позивач довів правильність декларування суми податку на додану вартість на суму 133297,73грн., яка підлягає відшкодуванню з Державного бюджету, з урахуванням того, що це встановлено при перевірці і зазначено в Акті із вказанням платіжних доручень про сплату у листопаді 2006р. даної суми ПДВ.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга не містить доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції, а тому не підлягає задоволенню; постанову господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись статями 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів

Апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції в Дніпропетровській області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.07р. у справі №А37/147-07 залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.07р. у справі № А37/147-07 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст. 254 КАС України і може бути оскаржена протягом місяця до Вищого адміністративного суду відповідно до ст. 212 КАС України.