ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.04.2007
№ К-12912/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Брайка А.I., Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Федорова М.О.
при секретарі: Міненко О.М.
за участі представників: позивача Пономарьова М.В.
відповідача Боднара В.I.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ДПI у м. Трускавець на рішення Господарського суду Львівської
області від 27.01.2005 та постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 25.04.2005 по справі № 5/2255-25/182
(5/75-19/32)
за позовом Закритого акціонерного товариства
лікувально-оздоровчих закладів "Трускавецькурорт"
до Державної податкової інспекції у м. Трускавець
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Заявлено позовні вимоги про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення від 13.06.2003 № 217/30322940/231840/2483.
Рішенням господарського суду Львівської області від
27.01.2005, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного
господарського суду від 25.04.2005 по справі № 5/2255-25/182
(5/75-19/32) - позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із судовими рішеннями, ДПI у м. Трускавець
(далі - ДПI) подала касаційну скаргу, обгрунтовуючи її тим, що
судові рішення неправомірно визнали позивача таким, що звільнений
від податку на землю як закладу охорони здоров'я із посиланням на
п. 4 ст. 12 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
і тому
в результаті неправомірного застосування пільги занижено суму
земельного податку за 2002 рік - 86 546 грн., січень-квітень 2003
року. - 319 155 грн. Скаржник зазначає, що п. 3 ч. 1 ст. 12 цього
Закону передбачено, що від сплати земельного податку звільняються
не всі санаторно-курортні заклади, а лише спеціалізовані санаторії
для реабілітації хворих згідно списку МОЗУ, дитячі
санаторно-курортні та оздоровчі заклади. А наказом Міністерства
охорони здоров'я України від 01.10.1998 № 289 /із внесеними
змінами / затверджено Перелік спеціалізованих санаторіїв з
реабілітації хворих, де ЗАТ "Трускавецькурорт" в даний перелік не
включено.
Також скаржник звертає увагу, що згідно виданої довідки про
включення до ЄДРПОУ органами статистики присвоєно код за
організаційно-правовою формою 232 як товариству, а не код закладу
/140/, за видами економічної діяльності позивачу присвоєно ряд
кодів : 91517- курортні заклади, 92200- підготовка і підвищення
кваліфікації робітників; 91620- туризм.
Тому враховуючи все зазначене в скарзі ДПI просить скасувати
рішення Господарського суду Львівської області від 27.01.2005 та
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
25.04.2005 по справі № 5/2255-25/182 (5/75-19/32), в позові
відмовити.
Позивач (далі - ЗАТ) надав заперечення на касаційну скаргу, в
якому зазначив, що ЗАТ ЛОЗ "Трускавецькурорт" діє на підставі
статуту, згідно якого метою його діяльності є організація
ефективного спеціалізованого, відновлювального (реабілітаційного)
лікування і відпочинку громадян України та інших держав; надання
послуг з санаторно-курортного, готельного, екскурсійного,
туристичного, медичного, в т.ч. спеціалізованого, відновлювального
(реабілітаційного) лікування, косметологічного обслуговування
відпочиваючих громадян України та інших держав.
Досліджуючи позовні вимоги, судами першої та апеляційної
інстанції встановлені фактичні обставини справи про те, що за
результатами проведеної ДПI попередньої документальної перевірки
ЗАТ ЛОЗ "Трускавецькурорт" з питань правомірності заявлення пільг
по земельному податку, як заклад охорони здоров'я, 09.06.2003
складено Акт перевірки № 78/15-0/22/30322940, яким встановлено, що
позивач не мав права користуватись пільгою по земельному податку у
відповідності із ст. 12 Закону України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
в результаті чого, відповідно, занизив належну до
сплати суму податкового зобов'язання за 2001 рік в сумі 220 142
грн., за 2002 рік в сумі 86 546 грн., за 2003 рік в сумі 957 465
грн.
На підставі вказаного Акту перевірки, 13.06.2003 прийнято
податкове повідомлення-рішення № 216/30322940/231840/2483 про
визначення позивачу податкових зобов'язань на суму 890 891 грн.,
де 625 843 грн. - основний платіж та 265 048 грн. - штрафні
(фінансові) санкції.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що
ЗАТ Трускавецькурорт" є закладом охорони здоров'я, і тому ним було
правомірно застосовано положення п. 4 ст. 12 Закону України "Про
плату за землю"щодо ( 2535-12 ) (2535-12)
звільнення позивача від земельного
податку як вітчизняного закладу охорони здоров'я.
При прийнятті постанови, суд апеляційної інстанції, підтримав
позицію суду першої інстанції повністю. Зазначивши, що у Законі
України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
вживається термін "заклад
охорони здоров'я", однак не міститься його спеціального
визначення. Проте термін "заклад охорони здоров'я" широко
вживається у законодавстві, де має самостійне значення, що дає
можливість визначити його зміст. Зокрема, у правовому значенні цей
термін вживається в Основах законодавства України про охорону
здоров'я від 19.11.1992 № 2801 ( 2801-12 ) (2801-12)
(зі змінами і
доповненнями; далі - Основи), в яких визначено правові,
організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров'я в
Україні, врегульовано суспільні відносини в цій галузі. Статтею 3
Основ передбачено, що заклади охорони здоров'я - це підприємства,
установи та організації, завданням яких є забезпечення
різноманітних потреб населення в галузі охорони здоров'я шляхом
надання медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр
профілактичних і лікувальних заходів або послуг медичного
характеру, а також виконання інших функцій на основі професійної
діяльності медичних працівників. У ст. 16 Основ серед закладів
охорони здоров'я, що забезпечують безпосередню охорону здоров'я
населення, називаються санаторно-курортні заклади. Згідно з
правилами цієї статті заклади охорони здоров'я створюються
підприємствами, установами та організаціями з різними формами
власності та приватними особами за наявності необхідної
матеріально-технічної бази і кваліфікованих фахівців; порядок і
умови створення закладів охорони здоров'я, державної реєстрації та
акредитації цих закладів, а також порядок ліцензування медичної та
фармацевтичної практики визначаються актами законодавства України.
Судом апеляційної інстанції також зазначено, що на виконання
положень ст. 22 Закону "Про курорти" ( 2026-14 ) (2026-14)
постановою
Кабінету Міністрів України від 11.07.2001 № 805 ( 805-2001-п ) (805-2001-п)
затверджено Загальне положення про санаторно-курортний заклад, в
якому останній визначається як заклад охорони здоров'я, що
забезпечує надання громадянам послуг лікувального, профілактичного
і реабілітаційного характеру з використанням природних лікувальних
ресурсів курортів та із застосуванням фізіотерапевтичних методів,
дієтотерапії, лікувальної фізкультури й інших методів
санаторно-курортного лікування (п.1). Згідно із п. 2 зазначеного
положення перелік видів санаторно-курортних закладів
затверджується Міністерством охорони здоров'я України.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги,
пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В силу п. 4 ст. 12 Закону України від 03.07.1992 № 2535 "Про
плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
(із змінами і доповненнями) - від
земельного податку звільняються: вітчизняні заклади культури,
науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення,
фізичної культури та спорту, а також спортивні споруди, що
використовуються ними за цільовим призначенням.
Законом України "Про курорти" ( 2026-14 ) (2026-14)
від 05.10.2000 №
2026 визначено правові, організаційні, економічні та соціальні
засади розвитку курортів в Україні, передбачено, що організація
обслуговування на курортах здійснюється санаторно-курортними
закладами різних форм власності (ч. 1 ст. 21). Відповідно до
положень ст. 22 зазначеного Закону санаторно-курортні заклади - це
заклади охорони здоров'я, що розташовані на територіях курортів і
забезпечують надання громадянам послуг лікувального,
профілактичного та реабілітаційного характеру з використанням
природних лікувальних ресурсів; перелік видів санаторно-курортних
закладів затверджується центральним органом виконавчої влади з
охорони здоров'я; типове положення про санаторно-курортний заклад
затверджується Кабінетом Міністрів України.
У період, за який пред'явлено позовні вимоги, був чинним
Перелік закладів охорони здоров'я (затверджений наказом
Міністерства охорони здоров'я України від 22.06.1995 № 114).
Пунктом 1.6 цього Переліку до закладів охорони здоров'я було
віднесено такі санаторно-курортні заклади: бальнеологічна лікарня,
грязелікарня, дитяча бальнеологічна лікарня, курортна поліклініка,
санаторій, санаторій-профілакторій, спеціалізований санаторій,
дитячий спеціалізований санаторій, санаторій для дітей з батьками,
дитячий оздоровчий центр. Чинним Переліком закладів охорони
здоров'я (затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я
України від 28.10.2002 № 385 ( z0892-02 ) (z0892-02)
) санаторно-курортні
заклади, у тому числі санаторії, також віднесено до закладів
охорони здоров'я (п. 1.4).
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій,
підприємство позивача діє на підставі статуту, відповідно до якого
метою його діяльності є організація ефективного спеціалізованого,
відновлюваного (реабілітаційного) лікування і відпочинку громадян
України та інших держав; надання послуг з санаторно-курортного,
готельного, екскурсійного, туристичного, медичного, в т. ч.
спеціалізованого, відновлюваного (реабілітаційного) лікування,
косметологічного обслуговування відпочиваючих, що в свою чергу
говорить про виконання однієї із умов ст. 3 Закону України "Основи
законодавства України про охорону здоров'я" ( 2801-12 ) (2801-12)
, де
завданням закладів охорони здоров'я (в т.ч. підприємств) є
забезпечення різноманітних потреб населення в галузі охорони
здоров'я.
Міністерство охорони здоров'я України, на підставі рішення
від 06.09.2002 № 106, видало підприємству позивача ліцензію на
право здійснення медичної практики. Згідно довідки від 26.03.1999
№ 1932 про включення ЗАТ "Трускавецькурорт" до Єдиного державного
реєстру підприємств і організацій України та довідок про включення
філій ЗАТ "Трускавецькурорт" до цього ж реєстру, позивач здійснює
господарську діяльність з охорони здоров'я людини та соціальної
допомоги (в частині санаторно-курортних організацій).
Таким чином, судами вірно встановлено, що ЗАТ
"Трускавецькурорт" створене як господарське товариство у формі
закритого акціонерного товариства і одночасно є закладом охорони
здоров'я, що не суперечить вимогам ст. 1 Закону України "Про
господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
від 19.09.1991 № 1576 (із
змінами і доповненнями), і має право створювати відповідно до п. 1
ст. 7 Закону України "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
від
27.03.1991 № 887 (із змінами і доповненнями) філії
санаторно-курортного закладу, що при здійсненні
санаторно-курортної діяльності дає підстави вважати ЗАТ
"Трускавецькурорт", в цілому, закладом охорони здоров'я.
Законним визначення є те, що ЗАТ ЛОЗ Трускавецькурорт" є
вітчизняним закладом охорони здоров'я, а саме санаторно -
курортним закладом, юридичною особою, господарським товариством -
закритим акціонерним товариством, основним видом діяльності якого
є надання послуг лікувального, профілактичного та реабілітаційного
характеру з використанням природних лікувальних ресурсів, які
включають в себе забезпечення належних умов проживання,
харчування, одержання культурно-побутових послуг, з метою надання
яких на підприємстві створено самостійні структурні підрозділи, а
тому згідно п. 4 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
ЗАТ ЛОЗ Трускавецькурорт" звільняється від земельного
податку.
Враховуючи вищевикладене, оскаржувані рішення судів прийняті
на підставі фактичних обставин і матеріалів справи, у
відповідності з вимогами чинного законодавства.
Отже, від земельного податку звільняються вітчизняні заклади
охорони здоров'я (п. 4 ст. 12 Закону України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
) різних форм власності, організаційно-правових форм
(ст. ст. 3,16 Основ законодавства України про охорону здоров'я),
якими в тому числі є санаторно-курортні заклади (ст. 16 Основ
законодавства України про охорону здоров'я) різних форм власності
(ч. 1 ст. 21 Закону України "Про курорти" ( 2026-14 ) (2026-14)
), умовою
створення яких є наявність необхідної матеріально-технічної бази і
кваліфікованих фахівців (ст. 16 Основ законодавства України про
охорону здоров'я) з метою забезпечення належних умов їх
проживання, харчування, одержання культурно-побутових послуг, (ч.
1 ст. 22 ЗУ "Про курорти")
Відповідно аналізуючи наведені норми законодавства, які
спростовують доводи касаційної скарги стосовно неправильного
застосування судами норм матеріального права, встановлено, що суди
першої та апеляційної інстанцій винесли рішення та постанову з
дотриманням норм матеріального і процесуального права, які не
підлягають скасуванню.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст. ст. 160, 220, 221,
223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.
Трускавець залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Львівської області від 27.01.2005
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
25.04.2005 по справі № 5/2255-25/182 (5/75-19/32) залишити без
змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку,
визначеними ст. ст. 237-239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.I. Брайко
Г.К. Голубєва
А.О. Рибченко
М.О. Федоров