Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

Бутенка В.I., Панченка О.I., Лиски Т.О., Сороки М.О., Штульмана I.В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Луганської області від 26 серпня 2004 року у справі за скаргою начальника виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у м. Свердловську ОСОБА_1 на дії інспектора праці Територіальної державної інспекції праці в Луганській області, -

встановила:

В квітні 2004 року ОСОБА_1. звернувся до суду із зазначеною скаргою, в якій вказував на незаконність припису НОМЕР_1., акту перевірки НОМЕР_1. та протоколу про адміністративне правопорушення НОМЕР_2, складених інспектором праці Територіальної державної інспекції праці в Луганській області в ході перевірки, проведеної за заявою громадянина ОСОБА_2., якому, в порушення ст. 17 КЗпП України (322-08) , ст. 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (1105-14) , починаючи з 01.03.2003 р. не було здійснено перерахунку щомісячних страхових виплат на коефіцієнт реального підвищення заробітної плати - 1,182.

Такі порушення, встановлені приписом Територіальної державної інспекції праці в Луганській області, скаржник вважав неправомірними, оскільки на момент перевірки IНФОРМАЦIЯ_1. ОСОБА_2. не було надано до виконавчої дирекції Фонду ССНВВ в м. Свердловську довідку Управління Пенсійного фонду про розмір його пенсії, на підставі чого ОСОБА_1. просив скасувати оскаржувані припис, акт і протокол.

Рішенням Свердловського міського суду Луганської області від 04 червня 2004 року скаргу ОСОБА_1. було задоволено та визнано незаконним припис НОМЕР_1., акт перевірки НОМЕР_1. та протокол про адміністративне правопорушення НОМЕР_2, складений інспектором праці Територіальної державної інспекції праці в Луганській області.

Рішенням апеляційного суду Луганської області від 26 серпня 2004 року було задоволено апеляційну скаргу суб'єкта оскарження та скасовано рішення суду першої інстанції. Постановлено нове рішення про відмову у задоволенні скарги.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1. звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою в порядку визначеному ЦПК України 1963 (1501-06) року, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просив вказане судове рішення скасувати та залишити в силі рішення Свердловського міського суду від 04 червня 2004 року.

Листом Верховного Суду України від IНФОРМАЦIЯ_2. на підставі п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) зазначену касаційну скаргу зі справою було передано до Вищого адміністративного суду України для вирішення в порядку касаційного провадження.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно ст. 46 Конституції України (254к/96-ВР) , громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні скарги, колегія судів апеляційного суду у відповідності з Конституційними принципами соціальної захищеності людини і громадянина та на підставі ч.4

ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (1105-14) прийшла до обгрунтованого висновку про неправомірність дій суб'єкта владних повноважень, який порушив права та інтереси застрахованої особи, не здійснивши вчасно перерахунок щомісячної страхової виплати з урахуванням коефіцієнту реального зростання заробітної плати.

Згідно з ч. 3 ст. 211 КАС України (2747-15) , підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права та відсутні передбачені статтями 227, 229 КАС України (2747-15) підстави для його скасування, направлення справи на новий розгляд або ухвалення нового судового рішення.

Доводи касаційної скарги зазначений висновок суду не спростовують.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України (2747-15) , суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційну скаргу начальника виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у м. Свердловську ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду Луганської області від 26 серпня 2004 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України (2747-15) .

Судді: