УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 квітня 2007 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Бившевої Л.I., Костенка М.I., Маринчак Н.Є.,
Шипуліної Т.М.
при секретарі Павлушку Р.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Львові
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
03.08.2005р.
у справі № 5/2153-23/250 господарського суду Львівської
області
за позовом закритого акціонерного товариства "Львівський
ізоляторний завод"
до Державної податкової інспекції у м. Львові
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Львівської області від
24.03.2005 р. в задоволенні позову ЗАТ "Львівський ізоляторний
завод" до ДПI у м. Львові про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення від 19.12.2003 р. № 0001471830/0/22741 про
накладення на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст.17 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
штрафу в сумі 4 504,84 грн. за затримку на 49 календарних днів
граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання
за платежем із земельного податку 22 524,18 грн. відмовлено.
Рішення суду першої інстанції вмотивовано посиланням на
встановлений в судовому процесі факт сплати позивачем узгодженої
суми податкового зобов'язання за платежем із земельного податку 22
524,18 грн. платіжним дорученням № 230 від 09.06.2003 р., тоді як
згідно договору про розстрочення податкових зобов'язань від
11.03.2003 р., укладеного між позивачем та ДПI у м. Львові,
вказана сума податкового зобов'язання підлягала сплаті позивачем
21.04.2003 р.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
03.08.2005 р. рішення суду першої інстанції скасовано, позов
задоволено з підстав не доведення ДПI у м. Львові факту порушення
позивачем граничного строку сплати узгодженої суми податкового
зобов'язання, встановленого підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 ст.5
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
, оскільки строк сплати суми платежу із земельного
податку, з приводу якої виник спір, був встановлений договором про
розстрочення податкових зобов'язань.
В касаційній скарзі ДПI у м. Львові просить скасувати
постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення
суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність оскаржуваної
постанови підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст.17 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 р. №
2181-III.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 11.03.2003 р. між ДПI у м. Львові та
ЗАТ "Львівський ізоляторний завод" був укладений договір про
розстрочення податкових зобов'язань, яким були встановлені терміни
сплати розстрочених сум податкових зобов'язань, в тому числі із
земельного податку в сумі 1 066 359,24 грн. / основний платіж -
880 347,63 грн. та пеня - 186 011,61 грн. /. За встановленого
договором терміну сплати платежу в сумі 88 034,76 грн. 21.04.2003
р. позивач із зазначеної суми сплатив 22 524,18 грн. платіжним
дорученням № 230 від 09.06.2003 р.
Згідно підпункту 14.3.1 пункту 14.3 ст.14 Закону України від
21.12.2000 р. № 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
розстрочення податкових
зобов'язань надається на умовах податкового кредиту, за яким
основна сума кредиту та нараховані на неї проценти погашаються
рівними частками, починаючи з податкового періоду, наступного за
періодом надання такого кредиту.
Договір про розстрочення може бути достроково розірваний за
ініціативою податкового органу, у разі якщо платник податків
порушує умови погашення розстроченого податкового боргу / підпункт
"б" підпункту 14.5.1 пункту 14.5 цієї статті /.
Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.7 ст.17 зазначеного
Закону встановлена цим підпунктом відповідальність у вигляді
штрафу встановлена за несплату платником податків узгодженої суми
податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених
цим Законом.
Строки погашення податкового зобов'язання встановлені пунктом
5.3 ст.5 цього Закону, абзацами першим та третім підпункту 5.3.1
якого, зокрема, передбачено, що платник податків зобов'язаний
самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у
поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних
днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку,
передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону
для подання податкової декларації. У разі визначення податкового
зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у
підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник
податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового
зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання
податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого
строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного
узгодження.
Оскільки термін сплати розстрочених сум податкових
зобов'язань встановлюється договором про розстрочення податкових
зобов'язань, вимоги пункту 5.3 ст.5 Закону України від 21.12.2000
р. № 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
на сплату розстрочених податкових
зобов'язань не поширюються, а відтак відповідальність, встановлена
підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 ст.17 цього Закону, не може
застосовуватися за порушення платником податків терміну сплати
розстроченого податкового зобов'язання. Таке порушення може бути
підставою, зокрема, для розірвання договору про розстрочення.
З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов
правильного висновку про неправомірність накладених на позивача
штрафних санкцій та про наявність підстав для визнання недійсним
спірного податкового повідомлення-рішення.
Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги щодо
порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
УХВАЛИВ :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Львові
залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 03.08.2005р.- без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий Усенко Є.А.
Судді Бившева Л.I.
Костенко М.I.
Маринчак Н.Є.
Шипуліна Т.М.
З оригіналом згідно
Суддя Усенко Є.А.