УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 квітня 2007 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Бившевої Л.I., Костенка М.I., Маринчак Н.Є.,
Шипуліної Т.М.
при секретарі Павлушку Р.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Голосіївському районі м. Києва
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
23.03.2005р.
у справі № 29/373 господарського суду міста Києва
за позовом підприємства у формі товариства з обмеженою
відповідальністю "Укварнафтопродукт"
до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.
Києва
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Києва від 27.12.2004 р.,
залишеним без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 23.03.2005р., позов задоволено: визнані
недійсними податкові повідомлення-рішення ДПI у Голосіївському
районі м. Києва від 01.04.2004 р. № 0000162204/0, від 07.05.2004р.
№ 0000162204/1, від 09.07.2004р. № 0000162204/2 про визначення ТОВ
"Укварнафтопродукт" податкового зобов'язання за платежем із
штрафних санкцій з податку на додану вартість у сумі 3 424 258,00
грн., накладених на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті
17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 р. № 2181-III, з тих підстав, що
нарахування позивачем податкових зобов'язань з ПДВ за датою
зарахування на банківський рахунок грошових коштів від покупця за
поставлене йому дизельне пальне відповідає статті 3 Закону України
"Про тимчасовий порядок оподаткування операцій з виготовлення та
продажу нафти сирої та деяких паливно-мастильних матеріалів"
( 1521-14 ) (1521-14)
від 02.03.2000р. № 1521-III та узгоджується з сутністю
регулятивного впливу зазначеного Закону, а також у зв'язку з
відсутністю у позивача недоплати сум податку до бюджету за
перевіряємий період, що виключає застосування штрафних санкцій за
результатами податкового обліку за цей період.
В касаційній скарзі ДПI у Голосіївському районі м. Києва
просить скасувати постановлені у справі судові рішення, вважаючи,
що судами попередніх інстанцій допущено порушення норм
матеріального та процесуального права.
Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити
скаргу без задоволення як необгрунтовану.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної
оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного
суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що фактичною підставою для визначення
позивачу контролюючим органом податкового зобов'язання за платежем
з ПДВ у сумі 3 424 258,00 грн. /штрафні санкції/ згідно спірних
податкових повідомлень-рішень, слугувала та обставина, що позивач,
здійснивши в період з квітня 2002 року по грудень 2002 року
операції з продажу державному підприємству "Укрзалізничпостач"
дизельного пального за кодом Гармонізованої системи опису та
кодування товарів 271000690, не включив в податкових деклараціях
за податкові звітні періоди квітень, червень, липень, серпень,
грудень 2002 року до сум податкових зобов'язань ПДВ на загальну
суму 7 868 335,00 грн. / 1 492 507,00 грн., 2 426 455,00 грн., 2
115905, 00 грн., 709 205,00 грн., 1 124 263,00 грн. відповідно/ за
подією, що сталася раніше, а саме: за фактом відвантаження товару
покупцю, відтворивши суму ПДВ у податкових деклараціях за травень,
вересень, жовтень, листопад 2002 року, січень, лютий 2003 року за
датою зарахування коштів від покупця на банківський рахунок
/касовий спосіб/.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій
встановлено, що позивач, керуючись приписами статті 3 Закону
України "Про тимчасовий порядок оподаткування операцій з
виготовлення та продажу нафти сирої та деяких паливно-мастильних
матеріалів" ( 1521-14 ) (1521-14)
, застосовував касовий спосіб нарахування
податкових зобов'язань з операцій з реалізації дизельного пального
ДП "Укрзалізничпостач" впродовж квітня-грудня 2002 року,
визначивши датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ
відповідну дату зарахування на свій банківський рахунок коштів,
отриманих від покупця за поставлене йому дизельне пальне.
Обгрунтовуючи правомірність застосування позивачем касового
способу визначення податкових зобов'язань нормою статті 3 Закону
України "Про тимчасовий порядок оподаткування операцій з
виготовлення та продажу нафти сирої та деяких паливно-мастильних
матеріалів" ( 1521-14 ) (1521-14)
, господарські суди попередніх інстанцій не
звернули увагу на той факт, що з найменування та преамбули
вказаного Закону випливає, що положення цього Закону в силу свого
регулятивного призначення мають тимчасовий характер дії, оскільки
містять посилання на строки, протягом яких застосовуються ті чи
інші встановлені правила оподаткування, та дія цих положень,
зокрема, щодо звільнення від справляння ПДВ не була продовжена в
установленому порядку.
Так, Закон України "Про тимчасовий порядок оподаткування
операцій з виготовлення та продажу нафти сирої та деяких
паливно-мастильних матеріалів" ( 1521-14 ) (1521-14)
/ далі за текстом -
Закон України № 1521-III / був прийнятий 2 березня 2000 року.
Преамбулою вказаного Закону визначено, що цей Закон
спрямований на створення умов для безперебійного забезпечення
сільськогосподарських товаровиробників паливно-мастильними
матеріалами та запобігання збільшення цін на них у період
підготовки та проведення весняно-польових робіт у 2000 році.
Статтею 3 цього ж Закону встановлено, що податкові
зобов'язання з податку на додану вартість, що виникають у зв'язку
з продажем товарів, визначених у статтях 1 та 2 цього Закону,
нараховуються за наслідками податкового періоду, на який припадає
отримання продавцем коштів або інших видів компенсації вартості
таких товарів від покупця. При цьому право на збільшення
податкового кредиту платників податку на додану вартість -
покупців таких товарів виникає у податковий період, на який
припадає здійснення оплати коштами або шляхом надання інших видів
компенсацій їх вартості без застосування положень підпункту 7.3.4
пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
У статтях 1 та 2 зазначеного Закону визначені такі товари, як
імпортовані на митну територію України нафта сира / код 2709 00
000 згідно з Гармонізованою системою опису та кодування товарів /
далі - ГС / та важкі дистиляти / дизельне пальне / / коди згідно
ГС 2710 00 610, 2710 00 650, 2710 00 690 /,ці ж важкі дистиляти /
дизельне пальне / за такими ж кодами згідно ГС, виготовлені
нафтопереробними заводами України з використанням сировини,
видобутої на території України або імпортованої.
При цьому в статтях 1 та 2 вказаного Закону був встановлений
строк звільнення операцій з вказаними товарами від справляння,
зокрема, ПДВ та акцизного збору, який Законами України від
13.06.2000 р. № 1813-III ( 1813-14 ) (1813-14)
та від 21.09.2000 р. №
1962-III ( 1962-14 ) (1962-14)
був продовжений до 31.12.2001 р. / для
імпортованої нафти сирої / та до 01.10.2000 р. / для важких
дистилятів / дизельного пального//.
Враховуючи викладене, висновок судів про те, що відтворення в
податковому обліку позивача операцій з продажу дизельного пального
було здійснене в межах дії в часі Закону України № 1521-III
( 1521-14 ) (1521-14)
, не відповідає системному аналізу норм цього Закону.
З 01.01.2000р. і до внесення змін в статтю 11 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
застосовувався
касовий спосіб обліку податкових зобов'язань стосовно операцій з
продажу вугілля, вугільних брикетів, електричної та теплової
енергії, газу, послуг з водопостачання, технічного обслуговування
та систем протипожежної безпеки в житловому фонді, а також надання
послуг фізичним особам, не зареєстрованим платниками ПДВ та
установам, що фінансуються з бюджету.
З 11.07.2001 до пункту 11.11 статті 11 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
внесені зміни, якими
встановлені випадки, в яких застосовується касовий спосіб
визначення бази оподаткування операцій з продажу відповідних
товарів та послуг і надане визначення поняття касового способу, як
способу податкового обліку, за яким датою виникнення податкових
зобов'язань платника податку з продажу товарів (робіт, послуг) є
дата отримання коштів на рахунок або у касу такого платника
податку, або отримання ним інших видів компенсації їх вартості, а
датою виникнення права на податковий кредит є дата відрахування
коштів з рахунку або каси платника податку в оплату вартості
придбаних товарів (робіт, послуг) чи дата надання інших видів
компенсації їх вартості.
Такий спосіб податкового обліку застосовується щодо операцій
з продажу теплової енергії, газу природного (крім скрапленого) та
надання послуг, вартість яких включається до складу квартирної
плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним
установам, не зареєстрованим платниками цього податку, а також
житлово - експлуатаційними конторами та іншими подібними платникам
податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з
метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів у
компенсацію їх вартості, а також для житлово - експлуатаційних
контор та бюджетних установ, що отримують ці послуги, товари, у
разі, якщо вони зареєстровані як платники податку.
Отже, на час відвантаження позивачем дизельного пального в
2002 році Закон України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не передбачав касового способу визначення податкових
зобов'язань з операцій з продажу дизельного пального.
Відповідно ж до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7
зазначеного Закону датою виникнення податкових зобов'язань з
продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на
податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій,
що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця
(замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата
товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу
товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх
оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої -
дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що
обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для
робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт
виконання робіт (послуг) платником податку.
Констатуючи неправильне застосування судами норм
матеріального права, суд касаційної інстанції, проте, погоджується
з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для
задоволення позову, беручи до уваги ту обставину, що позивач діяв
відповідно до листів ДПА України від 27.10.2000р. №
14303/7/16-1121 та ДПI у Московському районі м. Києва від
04.02.2002р. № 537/10/31-0105, якими давалися роз'яснення, в тому
числі безпосередньо позивачу на його звернення до ДПI у
Голосіївському районі м. Києва про застосування касового методу
при визначенні дати виникнення податкових зобов'язань та
податкового кредиту по операціях з продажу дизельного пального
/коди 2710.00.610, 2710.00.650, 2710.00.690/, виробленого або
ввезеного /імпортованого/, а також виготовленого нафтопереробними
підприємствами України з використанням вітчизняної або імпортної
сировини.
Вказані роз'яснення відповідно до підпункту "г" підпункту
4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
підпадають під визначення
податкового роз'яснення.
Згідно ж підпункту "д" цього пункту не може бути притягнутим
до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до
наданого йому податкового роз'яснення /за відсутності податкових
роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет/ або узагальнюючого
податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому
таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення
було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення
такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення,
що суперечить попередньому, яке не було скасовано /відкликано/.
У зв'язку з зазначеним спірні податкові повідомлення-рішення
не можна вважати такими, що прийняті з дотриманням принципів
справедливості, рівності перед законом та обгрунтованості, тобто з
урахуванням усіх обставин, що мають значення для їх прийняття, як
того вимагає частина 3 статті 2 Кодексу адміністративного
судочинства України.
Суд касаційної інстанції також враховує, що виявлене
контролюючим органом заниження сум податкових зобов'язань в одних
звітних податкових періодах та завищення сум податкових
зобов'язань в інших звітних податкових періодах внаслідок
визначення позивачем дати виникнення податкових зобов'язань за
датою надходження коштів від покупця за продане дизельне пальне не
призвело до виникнення у позивача недоплати сум податкових
зобов'язань, з наявністю якої підпункт 17.1.3 пункту 17.1 статті
17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
, на підставі якого позивачу визначені штрафні санкції,
пов'язує нарахування останніх.
А відтак, суди дійшли правильного висновку про безпідставне
застосування до позивача штрафних санкцій згідно спірних
податкових повідомлень-рішень безвідносно до всіх мотивів, якими
обгрунтований такий висновок.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
УХВАЛИВ :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення, а
постанову Київського апеляційного господарського суду від
23.03.2005р.- без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий Усенко Є.А.
Судді Бившева Л.I.
Костенко М.I.
Маринчак Н.Є.
Шипуліна Т.М.
З оригіналом згідно
Суддя Усенко Є.А.