ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 квітня 2007 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Бившевої Л.I., Костенка М.I., Маринчак Н.Є.,
Шипуліної Т.М.
при секретарі Павлушку Р.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському
районі м. Харкова
на постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 09.08.2005р.
у справі № 42/456-04 господарського суду Харківської області
за позовом Державної податкової інспекції у Київському районі
м. Харкова
до 1. товариства з обмеженою відповідальністю "Електронік
консалтинг"
2. суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1
третя особа: Українська універсальна біржа в особі товариства
з обмеженою відповідальністю "Евротрейд"
про визнання угоди недійсною
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Харківської області від
11.03.2005 р., залишеним без змін постановою Харківського
апеляційного господарського суду від 09.08.2005 р., в задоволенні
позову ДПI у Київському районі м. Харкова до ТОВ "Електронік
консалтінг", суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про
визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 31.10.2003 р.
НОМЕР_1 та НОМЕР_2 з підстав, передбачених ст.49 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, відмовлено з посиланням на те, що спірні договори
відповідають вимогам закону, укладені та виконані відповідачами в
процесі здійснення господарської діяльності, яка не передбачає
отримання доходу від кожної операції; відповідачі правильно
відтворили господарські операції, здійснені на виконання
зазначених договорів, в бухгалтерському та податковому обліках.
В касаційній скарзі ДПI у Київському районі м. Харкова
просить скасувати ухвалені по справі судові рішення та прийняти
нове рішення про задоволення позову, вважаючи, що судами
попередніх інстанцій порушені норми матеріального та
процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 31.10.2003 р. між ТОВ
"Українсько-польська торгівельна компанія", правонаступником якого
є ТОВ "Електронік консалтінг", та приватним підприємцем ОСОБА_1 за
результатами біржових торгів, проведених 31.10.2003 р., були
укладені договори купівлі-продажу НОМЕР_1 та НОМЕР_2, згідно яких
ТОВ "Українсько-польська торгівельна компанія" продав, а ОСОБА_1.
купив 392 комплекти кореляційного телешукача марки А КОРР по ціні
1 412 611,20 грн., включаючи ПДВ, та 392 комплекти портативного
цифрового рефлектометра марки "Рейс 105р" по ціні 588 000,00 грн.,
включаючи ПДВ.
Обгрунтовуючи довід про укладення ТОВ "Українсько-польська
торгівельна компанія" вказаних договорів з метою, що суперечить
інтересам держави, позивач посилався на те, що товари, які були
предметом за цими договорами, назване товариство придбало за
договором № 1 від 10.10.2003 р. у приватного підприємства "Таір"
по ціні 26 000 419,20 грн., в тому числі ПДВ 4 333 403,20 грн.
Внаслідок операцій з тими ж самими товарами впродовж одного
звітного податкового періоду з різницею в цінах придбання та
продажу у 18 разів ТОВ "Українсько-польська торгівельна компанія"
задекларував до відшкодування з державного бюджету ПДВ в сумі 3
999 968,00 грн., як від'ємну різницю між сумою податкових
зобов'язань, що виникли в жовтні 2003 року,-333 485,00 грн. та
сумою податкового кредиту в цьому ж звітному податковому періоді -
4 333 403,20 грн. При цьому позивач посилався також на те, що
розрахунки за товари як за договором № 1 від 10.10.2003 р. між ПП
"Таір" та ТОВ "Українсько-польська торгівельна компанія", так і за
спірними договорами між ТОВ "Українсько-польська торгівельна
компанія" та приватним підприємцем ОСОБА_1. не відбулися.
Зазначені доводи позивача, однак, належним чином судами
першої та апеляційної інстанції перевірені не були, хоча вони є
слушними з огляду на те, що розважливий підхід до здійснення
господарської діяльності будь-якого суб'єкта господарювання
передбачає насамперед уникнення збитків і тим більше не передбачає
їх свідоме отримання у великих розмірах внаслідок власних же дій.
У зв'язку з цим суду слід було з'ясувати дійсні мотиви, з яких ТОВ
"Українсько-польська торгівельна компанія" укладало спірні
договори, за умовами яких продав придбані в цьому ж календарному
місяці товари за ціною, яка на 23 999 808,00 грн. нижча ціни
придбання. З цією метою суду слід було встановити, як відтворив
ТОВ "Українсько-польська торгівельна компанія" в податковому
обліку операції з придбання та продажу товарів в жовтні 2003 року,
зокрема, чи включив при цьому відповідач ПДВ в сумі 4 333 403,20
грн., нарахований у ціні придбання товарів у ПП "Таір", до
податкового кредиту та чи мала місце сплата відповідачем цієї суми
податку в ціні придбання продавцю.
Погоджуючись з доводами ТОВ "Електронік консалтінг" щодо
вимушеності укладення спірних договорів внаслідок розірвання
договору № 240/5 від 01.10.2003 р. на вимогу фірми "Northcіty
Research LLC" з метою уникнення псування товару, який потребував
певних умов зберігання, та витрат на зберігання, суд не дав оцінку
тій обставині, що, як вбачається з наявної в матеріалах справи
копії договору зберігання від 16.10.2003 р., ТОВ
"Українсько-польська торгівельна компанія" передав на зберігання
товар ПП "Таір", який зобов'язався забезпечити всі засоби,
необхідні для збереження товару. При цьому вартість послуг по
зберіганню складає 30,00 грн. за місяць зберігання. З огляду на
це, суду слід було зробити висновок щодо розмірності витрат
відповідача по зберіганню товарів та збитків, які для нього
настали внаслідок продажу товару на 23 999 808,00 грн. дешевше.
До того ж, як випливає з умов договору № 240/5 від 01.10.2003
р., ціна продажу ТОВ "Українсько-польська торгівельна компанія"
товарів за ним також нижча ціни їх придбання за договором № 1 від
10.10.2003 р. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б
підтверджували дійсний юридичний статус фірми "Northcіty Research
LLC", а також пред'явлення цій фірмі відповідачем вимог про
відшкодування таких значних збитків у зв'язку з відмовою від
договору.
Судом не встановлені також обставини щодо відтворення в
податковому обліку операцій з продажу та придбання вищевказаних
товарів контрагентами ТОВ "Українсько-польська торгівельна
компанія" - ПП "Таір" та приватним підприємцем ОСОБА_1., а також
обставини щодо фактичного існування товарів з врахуванням доводів
позивача про відсутність розрахунків за них.
Згідно частин 4, 5 ст.11 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, якими
закріплено принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі,
суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування
всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та
витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен
запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази
або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду,
не вистачає.
Згідно ст. 49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, який втратив чинність з 1
січня 2004 року, якщо угода укладена з метою, що суперечить
інтересам держави і суспільства, то вона є недійсною. За наявності
умислу на укладення такої угоди у обох сторін - в разі виконання
угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане
ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої
сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне
з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж
умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно
бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй
на відшкодування виконаного стягується в доход держави.
Цивільний кодекс України, який набрав чинності 1 січня 2004
року, серед правових наслідків вчинення правочину, який порушує
публічний порядок, не встановлює санкцій, аналогічних тим, які
були встановлені ст. 49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Такі санкції за укладення угоди / вчинення господарського
зобов'язання / з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави
і суспільства, встановлені ст.208 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
.
Згідно частини 1 ст.207 цього Кодексу господарське
зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з
метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства,
або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б
одним з них господарської компетенції / спеціальної
правосуб'єктності /, може бути на вимогу однієї із сторін, або
відповідного органу державної влади визнано судом недійсним
повністю або в частині.
Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
слід застосовувати з урахуванням того, що правочин,
який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і
суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства. а
тому згідно з частиною 1 ст. 203 та частиною 2 ст.215 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
є нікчемним, тобто недійсним в силу закону, у зв'язку з
чим визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст.
10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"
( 509-12 ) (509-12)
, можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до
судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних
за правочинами, вчиненими з метою, що суперечить інтересам держави
і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення
позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у
мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.
Неповне з'ясування обставин справи відповідно до частини 2
ст.227 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
є підставою для скасування
ухвалених по справі судових рішень та направлення справи на новий
розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги
викладене в цій ухвалі, вжити всі передбачені законом заходи для
всебічного та повного встановлення обставин справи, прав і
обов'язків сторін та в залежності від встановленого і у
відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 227, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
УХВАЛИВ :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському
районі м. Харкова задовольнити частково.
Скасувати постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 09.08.2005р., рішення господарського суду Харківської
області від 11.03.2005р., справу направити на новий розгляд до
господарського суду Харківської області.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий Усенко Є.А.
Судді Бившева Л.I.
Костенко М.I.
Маринчак Н.Є.
Шипуліна Т.М.
З оригіналом згідно
Суддя Усенко Є.А.